Ухвала суду № 48933876, 17.08.2015, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3138/15-ц

№ провадження 4-с/629/20/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Авраменко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2, -

встановив:

03.08.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2

В обґрунтування скарги заявниця посилається на те, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2013 року з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь стягнуто вихідну допомогу у сумі 2303 (дві тисячі триста три) гривні 40 копійок, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 6122 (шість тисяч сто двадцять дві гривні) гривні 76 копійок, витрати на відрядження у сумі 252(двісті пятдесят дві) гривні 08 копійок, моральну шкоду у сумі 2000 (дві тисячі) гривень, а усього 10678 (десять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 24 копійки.

30.08.2013 року на виконання вказаного рішення Лозівським міськрайонним судом Харківської області видано виконавчий лист №629/342/13ц.

13.11.2013 року вона звернулася до начальника ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області з заявою про відкриття виконавчого провадження та надала до відділу державної виконавчої служби оригінал виконавчого листа №629/342/13ц.

18.11.2013 року, постановою заступника начальника ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області ОСОБА_3, у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №629/342/13ц виданого 30.08.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь вихідної допомоги у сумі 2303,40 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 6122,76 грн., витрат на відрядження у сумі 252,08 грн., моральної шкоди у сумі 2000 грн., а всього 10678,24 грн. їй відмовлено з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», яка ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.04.2014 року була скасована.

11.07.2015 року постановою державного виконавця ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Кушнір А.М. було відкрито виконавче провадження та в процесу виконання на її користь були перераховані кошти в сумі 9366,93 грн.

06.07.2015 року, постановою державного виконавця ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Кушнір А.М., було повернуто виконавчий лист №629/342/13ц виданого 30.08.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь вихідної допомоги у сумі 2303,40 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 6122,76 грн., витрат на відрядження у сумі 252,08 грн., моральної шкоди у сумі 2000 грн., а всього 10678,24 грн. їй відмовлено з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.47 і ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 вважає, що дії та рішення державного виконавця Кушнір А.М. є незаконними та такими, що порушують її права.

В судовому засіданні ОСОБА_1 на задоволенні скарги наполягає.

В судовому засіданні заінтересована особа начальник ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області ОСОБА_4 проти задоволення скарги заперечував, наполягав, що державний виконавець Кушнір А.М. діяла виключно в межах законодавства та просив відмовити в задоволенні скарги, зазначив, що дійсно в провадженні ВДВС Лозівського МРУЮ знаходилося виконавче провадження за виконавчим листом №629/342/13ц виданого 30.08.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь вихідної допомоги у сумі 2303,40 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 6122,76 грн., витрат на відрядження у сумі 252,08 грн., моральної шкоди у сумі 2000 грн., а всього 10678,24 грн., яке перебувало на виконання приблизно рік та під час якого державний виконавець Кушнір А.М. подавала для розгляду подання щодо зміни сторони виконавчого провадження, в якому їй було відмовлено. У боржника за вищевказаним виконавчим листом майно зареєстровано не було, оскільки майно було передано. В зв'язку з чим ОСОБА_1 був повернутий даний виконавчий лист з можливість протягом року для повторного звернення до ВДВС Лозівського МРУЮ для подальшого виконання виконавчого листа, однак остання даною можливістю не скористалася та звернулася до суду. З письмової інформації на запит державного виконавця до боржника було зясовано, що в ліквідаційній комісії були наявні кошти для розрахунку зі стягувачем за виконавчими листом щодо стягнення компенсацій, яка була стягнута з них на користь ОСОБА_1 в розмірі 9366,93 грн. з яких було стягнуто виконавчий збір, згідно ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження», однак щодо відшкодування моральної шкоди, коти не були закладені. У ліквідаційній комісії були виділені кошти щодо розрахунків по заборгованості по заробітним платам працівників Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на які ВДВС звернули стягнення, оскільки у самому виконавчому листі боржником була зазначена ліквідаційна комісія Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» і у зв'язку з цим державний виконавець не може виходити за рамки прийнятого рішення суду. Виконавчий лист був повернутий, оскільки у ВДВС термін виконання виконавчого листа 6 місяців. В Державному закладі «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» було виявлено майно, а саме автомобілі. На дані автомобілі не були накладені арешти, оскільки дане підприємство не є боржником у вищевказаному виконавчому провадженні.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2013 року з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь стягнуто вихідну допомогу у сумі 2303 (дві тисячі триста три) гривні 40 копійок, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 6122 (шість тисяч сто двадцять дві гривні) гривні 76 копійок, витрати на відрядження у сумі 252(двісті пятдесят дві) гривні 08 копійок, моральну шкоду у сумі 2000 (дві тисячі) гривень, а усього 10678 (десять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 24 копійки.

30.08.2013 року на виконання вказаного рішення Лозівським міськрайонним судом Харківської області видано виконавчий лист №629/342/13-ц.

13.11.2013 року вона звернулася до начальника ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області з заявою про відкриття виконавчого провадження та надала до відділу державної виконавчої служби оригінал виконавчого листа №629/342/13ц.

18.11.2013 року, постановою заступника начальника ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області ОСОБА_3, у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №629/342/13ц виданого 30.08.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь вихідної допомоги у сумі 2303,40 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 6122,76 грн., витрат на відрядження у сумі 252,08 грн., моральної шкоди у сумі 2000 грн., а всього 10678,24 грн. їй відмовлено з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», яка ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.04.2014 року була скасована.

11.07.2015 року постановою державного виконавця ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Кушнір А.М. було відкрито виконавче провадження та під час виконання даного виконавчого листа на користь ОСОБА_1 були звернені до стягнення грошові кошти в розмірі 9366,93 грн.

06.07.2015 року, постановою державного виконавця ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Кушнір А.М., було повернуто виконавчий лист №629/342/13ц виданого 30.08.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь вихідної допомоги у сумі 2303,40 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 6122,76 грн., витрат на відрядження у сумі 252,08 грн., моральної шкоди у сумі 2000 грн., а всього 10678,24 грн. їй відмовлено з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.47 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно до ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів влади, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України, а їх невиконання є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 2 статті 384 ЦПК України передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ, незалежно від місця виконання судового рішення.

Відповідно до розяснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обовязків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Відповідно до пункту 18 Пленуму, виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобовязувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.6 цього ж Закону державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Частина 2 ст.387 ЦПК України зазначає, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права та свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи ДВС і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Стаття 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначає, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

В частині 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначено, що Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобовязання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачені особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, відповідно до частини 1 якої: виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 зазначеного Закону, у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частина 3 розділу II прикінцевих та перехідних положень визначає, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону субєкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону субєкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року, затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до зазначеного Порядку боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Статтею 3 зазначеного Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

В судовому засіданні встановлено, що боржником є Державний заклад «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» Міністерства охорони здоровя України, який знаходиться в процесі припинення з 11.10.2012 року, головою ліквідаційної комісії з припинення (ліквідатором) є ОСОБА_5

За Державним закладом «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» Міністерства охорони здоровя України зареєстровано майно, а саме транспортні засоби.

Згідно акту приймання-передачі майно ДЗ «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» загальною вартістю в сумі 524626,34 грн. було передано ДУ «Харківський обласний Лабораторний центр Держсанепідслужби України».

ВДВС Лозівського МРУЮ на користь ОСОБА_1 було стягнуто суму боргу за вищевказаним виконавчим листом в розмірі 9366,93 грн., різниця нестягнутої суми становить 1311,31 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

З урахуванням вищенаведеного, вислухавши доводи скаржника та представника ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області, всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилалися заявник та заінтересовані особи, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, оскільки судом встановлено, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві є неправомірною та такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та ст.ст.2,4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що стосується вимог скаржника щодо визнання дій ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області та дій державного виконавця Кушнір А.М. неправомірними та незаконними, суд відмовляє в цій частині скарги, оскільки вважає дані вимоги необґрунтованими.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судові витрати, повязані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Тому, відповідно до вимог ст.388 ЦПК України, суд стягує з відділ державної виконавчої служби судові витрати, повязані з розглядом скарги.

Керуючись ст.ст.79,169,210,213,386-389 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року, затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», суд,-

вирішив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2- задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Кушнір А.М. від 06.07.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві з примусового виконання виконавчого листа №629/342/13-ц виданого 30.08.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь вихідної допомоги у сумі 2303,40 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 6122,76 грн., витрат на відрядження у сумі 252,08 грн., моральної шкоди у сумі 2000 грн., а всього 10678,24 грн.

Зобов'язати державного виконавця ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області Кушнір А.М. прийняти до виконання і відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №629/342/13-ц виданим 30.08.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ліквідаційної комісії Державного закладу «Лозівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Південній залізниці» на її користь кошти, які не були стягнуті відділом державної виконавчої служби, у сумі 1311,31 грн.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області судовий збір в дохід держави в розмірі 121 (сто двадцять одну) гривню 80 копійок (розрахунковий рахунок 31219206700015, код ЄДРПОУ 38053090, одержувач Лозівське УДКСУ Харківської області, банк ГУ ДКСУ Харківської області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001, судовий збір, код 02893953, пункт 1.1).

В іншій частині скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харкiвської областi шляхом подачі апеляційної скарги в пятиденний строк з дня проголошення ухвали, а якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 21.08.2015 року.

Суддя О.А.Ткаченко