Рішення № 48932349, 29.07.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/15572/14-ц

н/п 2/640/200/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ВАТ НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просить стягнути: матеріальну шкоду заподіяну пошкодженням автомобіля у розмірі 237810 грн. 43 коп., що включає франшизу 510 грн.; витрати на зберігання автомобіля 18150 грн.; витрати на автотоварознавчі експертизи 2550 грн. 60 коп., що включає судова автотоварознавча експертиза 1845 грн., автотоварознавча експертиза 705 грн. 60 коп.; витрати на виклик телеграмою на автотварознавчу експертизу 52 грн. 20 коп.; моральну шкоду 42 270 грн.

В своїх доводах посилається на те, що 16.06.2011 року за його участю та участю відповідача відбулась ДТП, внаслідок якої його автомобілю спричинені механічні пошкодження, внаслідок чого автомобіль був в непридатному для їзди стані, тому евакуатором був доставлений на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_3, де зберігався до вересня 2013 року, коли був закінчений відновлювальний ремонт автомобіля. Постановою суду від 09.09.2011 року відповідача визнано винуватим у вчиненні ДТП. Відповідач до теперішнього часу шкоду заподіяну ДТП не відшкодував. 19.07.2012 року Страхова компанія «НСК «Оранта» здійснила страхове відшкодування у звязку з вказаним ДТП у розмірі 24900 грн.

Внаслідок ДТП йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що після ДТП більш як на два роки значно погіршились звичні на для нього умови життя і його якість. Погіршення звичних умов життя і суттєве погіршення його якості є наслідками: суттєвого зменшення вільного часу, який він мав у своєму розпорядженні до ДТП, який раніше використовував для відпочинку, оздоровлений, спілкування, задоволення своїх духовних і соціальних потреб, на інші користі речі, за рахунок збільшення часу і фізичних зусиль на пересування, внаслідок вимушеними користуванням громадським транспортом і ходьби пішки, відповідно, збільшення часу на додатковий відпочинок для поновлення сил, витрат часу на консультації, вивчення законодавства, складання документів; порушення звичайного образу життя, родинних і соціальних зв'язків внаслідок суттєвого обмеження пересувань на потрібні йому відстані і напрямки (обмеженість маршрутами громадського транспорту графіками і часом його роботи, пересадками з одного виду транспорту на інший, часом в дорозі і варті проїзду), неможливість користування автомобілем негативно позначалися на його здоров'ї; систематичні нервово-емоційні перевантаження, пов'язані з поведінкою відповідача, додаткових матеріальних витрат на зберігання автомобіля, громадський транспорт, послуги зв'язку тощо.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, позивач надав пояснення відповідно до викладених в позові вимог. Зазначив, що автомобіль відремонтував у вересні 2013 року.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував повністю, просив застосувати до вимог строк позовної давності, який відраховується з дня вчинення ДТП - 16.06.2011 року, оскільки відповідач одразу визнав вину у вчиненні ДТП, про що було відомо позивачу. Крім того, не погоджується з витратами на зберігання автомобіля позивача, оскільки такі витрати завищені. Моральна шкода не підтверджена доказами, відсутній докази наявності причинного звязку між ДТП та захворюваннями, наявними у позивача. Відповідач свої цивільно-правові обовязки виконав, застрахувавши свій автомобіль.

Представник ВАТ НАСК «Оранта» не зявився, надав письмовий відзив на позов, зазначив, що страховою компанією на підставі заяви ОСОБА_1 за наслідками ДТП, що мало місце 16.06.2011 року, йому 19.07.2012 року виплачено страхове відшкодування у розмірі 24990 грн.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

16.06.2011 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, по пров. Фейербаха у м. Харкові, виїхав на перехрестя з Харківською набережною при забороненому червоному сигналі світлофора та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який рухався по Харківській набережній. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 8.7.3 ПДР України.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 09.09.2011 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні вказаного ДТП, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 15).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 09.01.2009 року, позивач ОСОБА_4 є власником автомобілю НОМЕР_2 (а.с. 3)

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 29.06.2011 року складеного аварійним комісаром ОСОБА_5, було здійснено огляд автомобілю НОМЕР_2 та встановлено характер ушкоджень, пошкоджені деталі (а.с. 6-7).

25.03.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл. проф. ОСОБА_6 з заявою про проведення проведення авто товарознавчого дослідження автомобіля та визначити матеріальну шкоду завдану автомобілю.

Відповідно до висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №2435, складеного 15.04.2013 року старшим судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_6, матеріальна шкода на час дослідження, спричинена володільцю автомобіля НОМЕР_2 в наслідок ДТП 16.06.2011 року, складає 100206 грн. 43 коп. (а.с. 19-29)

Згідно з полісом № ВЕ/6706565 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27.08.2010 року, автомобіль НОМЕР_1 був застрахований відповідачем ОСОБА_2 в ВАТ «НАСК «Оранта». Ліміт страхової суми за завдану шкоду майну становить 25 000 грн., строк дії договору від 28.08.2010 до 27.08.2011 року, розмір франшизи 510 грн. (а.с. 143)

17.06.2011 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до ВАТ «НАСК «Оранта» з письмовою заявою про страхове відшкодування у звязку з подіями ДТП 16.06.2011 року за участю позивача та його (а.с. 144-147)

Вказана ДТП була визнана страховим випадком.

За результатами дослідження ВАТ «НАСК «Оранта» від 06.07.2011 року було визначено, що матеріальний збиток завданий автомобілю НОМЕР_2 в результаті ДТП 16.06.2011 року, становить 45364 грн. 31 коп. (а.с. 151-155)

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування ВАТ «НАСК «Оранта» від 18.11.2011 року, страхового акту від 18.11.2011 року, було визначено розмір страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 у розмірі 25500 грн. (ліміт відповідальності), а призначено до виплати - 24 990 грн. у звязку з вирахуванням суми франшизи 510 грн. (а.с.156-157)

До обов'язків страховика, як це передбачено п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», належить здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку.

Вказана сума страхового відшкодування 24990 грн. була перерахована страховою компанією позивачу 19.07.2012 року (а.с. 16, 121-122)

Таким чином, позивачу було лише частково у розмірі 24990 грн. відшкодовано вартість, завданої відповідачем внаслідок ДТП, шкоди транспортному засобу, який належить позивачу.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, для повного відшкодування завданої шкоди у відповідача виникає обовязок перед позивачем здійснити виплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні суд згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснюючи сторонам їх права та обов'язки, попереджуючи про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

18.11.2014 року за клопотанням позивача ухвалою суду призначено судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої було постановлено, зокрема, питання щодо визначення матеріальної шкоди завданої автомобілю НОМЕР_2 на час проведення експертизи та на час ДТП (а.с. 78-75).

Відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи №13808 від 02.03.2015 року, проведеної експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_6, матеріальна шкода, спричинена володільцю автомобіля НОМЕР_2 в наслідок ДТП 16.06.2011 року, станом на момент ДТП складає 100206 грн. 43 коп.; а матеріальна шкода спричинена станом на момент проведення експертизи (26.02.2015 року) складає 262710 грн. 15 коп. (а.с. 87-94)

Позивач наполягав на стягненні матеріальної шкоди, визначеної станом на момент проведення експертизи, у розмірі 262710 грн. 15 коп.

Представник відповідача проти цього заперечував, зазначив, що якщо спричинена шкода буде стягуватися, то вона повинна визначатися саме станом на ДТП.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При вирішенні питання про визначенні розміру завданої шкоди суд виходить з того, що позивач здійснив ремонт свого пошкодженого автомобіля у вересні 2013 року, тобто позивачем були витрачені кошти саме той час, на час виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля, тому відшкодуванню підлягають витрати, які були необхідні для відновлення пошкодженого автомобіля у вересні 2013 року, а не на час розгляду справи.

При цьому як вбачається з висновку судової авто-товарознавчої експертизи №13808 від 02.03.2015 року, значна різниця завданої шкоди автомобілю повязана з значним зростання курсу гривні до іноземних валют (долара США, Євро) станом на день ДТП та проведення експертизи (а.с. 87 зворот, а.с. 92, 94)

Висновком експертного авто-товарознавчого дослідження №2435, складеного 15.04.2013 року старшим судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_6, було визначено матеріальну шкоду на час дослідження, яка спричинена автомобілю позивача, у розмірі 100206 грн. 43 коп. (а.с. 19-29)

Проведення вказаного дослідження та визначення вартості пошкодження автомобіля станом на час дослідження (квітень 2013 року), яке було необхідне для відновлення автомобіля, є найбільш приближеним до часу ремонту автомобіля позивачем (вересень 2013 року).

Крім того, враховуючи, що курс гривні до іноземних валют (долара США, Євро) станом на день ДТП (16.06.2011 року) та час ремонту автомобіля (вересень 2013 року) фактично не змінився, то висновок експертного авто-товарознавчого дослідження №2435 від 15.04.2013 року та висновок судової авто-товарознавчої експертизи №13808 від 02.03.2015 року щодо визначення вартості пошкодженого автомобіля позивача (100206 грн. 43 коп.) збігаються.

У звязку з цим, суд здійснює стягнення заподіяної шкоди саме з урахуванням цієї вартості пошкодженого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 18 ст. 9 ЗУ «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р., страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до полісу ВЕ/6706565 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27.08.2010 року, розмір франшизи складає 510 грн.

У звязку з цим, франшиза у розмірі 500 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи, що страховою компанією 19.07.2012 року було сплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 24990 грн., то відповідно до ст. 1194 ЦК України для повного відшкодування завданої матеріальної шкоди з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 75216 грн. 43 коп. з урахуванням суми франшизи (100206,43 24990 = 75216,43).

Враховуючи, що внаслідок ДТП автомобілю позивача були спричинені механічні пошкодження, внаслідок чого автомобіль був в непридатному для їзди стані, позивач передав автомобіль на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_3, який здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення (а.с. 52), де автомобіль зберігався до вересня 2013 року.

У звязку зі зберіганням ФОП ОСОБА_3 пошкодженого автомобіля за період з липня 2011 року по серпень 2013 року позивачем було сплачено 18150 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с. 9-13)

Посилання представника відповідача на те, що ці витрати на зберігання є завищеними чи необґрунтованими, суд до уваги не приймає, оскільки ніякими доказами не спростовані.

У звязку з цим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на зберігання автомобіля підлягають задоволенню.

Заява представника відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Таким чином, лише після встановлення компетентним органом вини відповідача у вчиненні ДТП 16.06.2011 року, у позивача виникло законне право вимагати у винної особи (ОСОБА_2М.) відшкодування завданої шкоди. Сам факт визнання відповідачем одразу 16.06.2011 року вини у вчиненні ДТП не є вирішальним, оскільки ОСОБА_2 при розгляді справи в суді міг заперечувати свою винуватість.

У звязку з цим, строк позовної давності почався після набуття чинності постанови Київського районного суду м. Харкова від 09.09.2011 року, якою ОСОБА_2 було визнано винуватим у порушенні п. 8.7.3 ПДР України, що спричинило ДТП 16.06.2011 року, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 08.09.2014 року, то 3-х річний строк позовної давності ним не пропущено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Внаслідок ДТП позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у: суттєвому зменшенні вільного часу, який він мав у своєму розпорядженні до ДТП, який раніше використовував для відпочинку, оздоровлений, спілкування, задоволення своїх духовних і соціальних потреб, за рахунок збільшення часу і фізичних зусиль на пересування, внаслідок вимушеними користуванням громадським транспортом і ходьби пішки; у душевних стражданнях у звязку з пошкодженням його майна та неможливості користування автомобілем, в його звичний життєвий уклад були внесені значні зміни, які існували протягом двох років. Всі ці обставини порушили звичний спосіб життя позивача та потребували від нього додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності.

При цьому посилання позивача на те, що у звязку з ДТП 16.06.2011 року у нього погіршилося здоровя, призвело до виникнення захворювань, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано доказів існування причинно-наслідкового звязку між ДТП та захворюваннями.

На підставі викладеного, з урахування принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, у розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на проведення експертного авто-товарознавчого дослідження №2435 від 15.04.2013 року у розмірі 705 грн. 60 коп., витрат на виклик телеграмою на авто-товарознавче дослідження у розмірі 52 грн. 20 коп. задоволенню не підлягають, оскільки ці витрати не належать до судових витрат, здійснювались не в процесі розгляду справи в суді, ці витрати спрямовані на визначення розміру збитків позивачем в добровільному самостійному порядку.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 1 ст. 88 ЦПК).

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 3 ст. 88 ЦПК).

Відповідно до посвідчення серії А №159510 с від 13.11.2013 року, позивач є громадянином, який віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 40), у звязку з чим на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Позивачем заявлені позовні вимоги майнового характеру у розмірі 256718 грн. 23 коп. (237810,43+ 18150 + 705,60+ 52,20 = 256718,23) та вимоги немайнового характеру (моральну шкоду 42270 грн.)

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір»).

У звязку з цим, сплаті підлягає судовий збір за вимогами майнового характеру у розмірі 2567 грн. 18 коп. та вимогами немайнового характеру 243 грн. 60 коп.

Враховуючи, що вимоги немайнового характеру задоволені частково, то з відповідача на користь Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп. (243,60/ 2 = 121,80)

Оскільки вимоги майнового характеру задоволені частково, то з відповідача на користь Держави пропорційно до задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 933 грн. 66 коп. ((18150 + 75216,43 = 93366,43; 93366,43 х 2567,18 / 256718,23 = 933,66)

Таким чином, з відповідача на користь Держави підлягає стягненню загальна сума судового збору у розмірі 1055 грн. 46 коп. (121,80 + 933,66 = 1055,46)

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.

За проведення судової авто-товарознавчої експертизи №13808 від 02.03.2015 року позивачем було сплачено 1845 грн. (а.с. 86, 105)

Відповідно до п. 45 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10, після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 88 ЦПК.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог підлягає стягненню витрати на проведення судової експертизи у розмірі 671 грн. 01 коп. (93366,43 х 1845 / 256718,23 = 671,01)

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 214-216 ЦПК України, ст.ст. 8, 20 Закону України «Про страхування», ст. 12 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р., ст.ст. 23, 256, 257, 261, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 75216 (сімдесят пять тисяч двісті шістнадцять) грн. 43 коп., витрати на зберігання автомобіля у розмірі 18150 (вісімнадцять тисяч сто пятдесят) грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової експертизи у розмірі 671 (шістсот сімдесят одна) грн. 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 1055 (одна тисяча пятдесят пять) грн. 46 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий