Вирок № 48932025, 21.08.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

21.08.2015

Справа №639/7090/15-к

Провадження №1-кп/639/402/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Кіся Д.П., за участю секретаря Мельнікової А.В., сторін кримінального провадження: прокурора Макарова О.Г., обвинуваченої ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/7090/15-к (в ЄРДР №12015220500001055 від 13.06.2015 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, українки, неодруженої, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно непрацюючої, в силу ст. 89 КК України не судимої; зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

13.06.2015 року, приблизно о 18 годині 10 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого мешкання в ІНФОРМАЦІЯ_6, де в одній із житлових кімнат між нею та її співмешканцем - ОСОБА_2, виник словесний конфлікт на грунті раптово виниклих неприязних відносин.

В ході сварки ОСОБА_1, розізлившись на ОСОБА_3, діючи умисно, маючи умисел направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, субєктивно усвідомлюючи суспільну небезпеку та протиправність своїх дій, бажаючи діяти таким чином, використовуючи в якості знаряддя скоєння злочину кухонний ніж з ручкою із полімерного матеріалу, довжиною леза приблизно 15,5 см, який лежав на кухонному столі, схопила його в праву руку та, повернувшись обличчям до співмешканця, нанесла тому один удар лезом ножа в область живота.

ОСОБА_3 від отриманого тілесного ушкодження впав на підлогу, а ОСОБА_1, не бажаючи настання тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого, відразу припинила свої злочинні дії та викликала на місце події медпрацівників «Швидкої допомоги», які надали йому первинну невідкладну медичну допомогу та в подальшому доставили до ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМН України», де його було прооперовано, тобто надано належну, кваліфіковану медичну допомогу.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 спричинила потерпілому ОСОБА_4 наступні тілесні ушкодження: колоте-різане поранення, яке проникає у черевну та грудну порожнину з ушкодженням по ходу раньового каналу - міжреберної артерії на рівні 9-го міжребер'я, сквозного поранення 4-го, 5-го сегменту печінки, жовчного міхура, яке в своїй течії ускладнилось розвитком гемопневмотороксу нижньої долі правої легені (пластичного ателектазу та внутрішньо-плевральною кровотечею до 50 мл) та внутрішньо-черевною кровотечею до 500 мл, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1, передбачена ч. 1 ст. 121 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому йому злочині визнала повністю, та пояснила як скоїла його при вищезазначених обставинах, зокрема, що 13.06.2015 року вони з дітьми та ОСОБА_3, з яким вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах, повернулися з відпочинку на річці, де разом вживали пиво, до дому за адресою: м. Харків, вул. Керченська, 33. Там між нею та потерпілим виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 декілька разів вдарив її рукою по голові. Тоді вона нащупала рукою ніж, який лежав на кухонному столі, та не прицільно вдарила ним один раз ОСОБА_2 в області тулубу. Після цього вона, зрозумівши що накоїла, одразу викликала швидку та до її приїзду намагалася надати потерпілому першу медичну допомогу. Висновки експертиз та кваліфікацію її дій ОСОБА_1 не оспорювала.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 повністю підтвердив вищезазначені показання обвинуваченої ОСОБА_1, зокрема і те, що він наносив удари потерпілій рукою в область голови перед тим як та вдарила його ножем.

Обвинувачена та потерпілий вважали недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ними не оспорюються. Цю позицію підтримав і прокурор.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченою ОСОБА_1своєї вини, а також, що вона не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченої, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо розяснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченої, потерпілого та дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченої.

Окрім повного визнання своєї провини, винуватість ОСОБА_1підтверджується зібраними під час досудового слідства та дослідженими судом доказами:

-показаннями потерпілого, який, як зазначалось вище, водністю підтвердив показання обвинуваченої ОСОБА_1;

-змістом протоколу огляду місця події від 13.06.2015 року; (т. 1 а.с. 4-7)

-довідкою від 13.06.2015 року, відповідно до якої у ОСОБА_1 при доставлені до КЗОЗ «ХМКЛШНД ім. проф. ОСОБА_5» було виявлено забиту рану голови; (т. 1 а.с. 12)

-висновком судово-медичної експертизи №3402-ая/15 від 10.07.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_4 наступні тілесні ушкодження: колоте-різане поранення, яке проникає у черевну та грудну порожнину з ушкодженням по ходу раньового каналу - міжреберної артерії на рівні 9-го міжребер'я, сквозного поранення 4-го, 5-го сегменту печінки, жовчного міхура, яке в своїй течії ускладнилось розвитком гемопневмотороксу нижньої долі правої легені (пластичного ателектазу та внутрішньо-плевральною кровотечею до 50 мл) та внутрішньо-черевною кровотечею до 500 мл, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Це ушкодження утворилося як мінімум від однієї травматичної дії гострого предмету, володіючого ріжучими властивостями, та могло бути отримано не пізніше дати звернення та встановлення ушкодження в лікувальному закладі. Судити про силу нанесення удару з наданої медичної документації не є можливим. При судово-токсикологічному обстеженні в крові ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт в кількості 2,73%о, що відповідає тяжкому ступеню алкогольного спяніння; (т. 1 а.с. 53-54)

-змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 24.07.2015 року за участі ОСОБА_1, під час проведення якого вона показала спосіб та механізм спричинення нею 13.06.2015 року тілесних ушкоджень ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 35-38)

-висновком судово-медичної експертизи №3588-ая/15 від 27.07.2015 року, відповідно до якого показання ОСОБА_1, дані нею при проведенні слідчого експерименту 24.07.2015 року в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень; (т. 1 а.с. 78-79)

-висновками експертів №1708-И/15 від 30.07.2015 року, №1707-И/15 від 30.07.2015 року, №1706-И/15 від 30.07.2015 року, №1705-И/15 від 24.07.2015 року, №1704-И/15 від 30.07.2015 року, №1703-И/15 від 30.07.2015 року, №1875-И/15 від 24.07.2015 року, відповідно до яких кров ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В; на халаті, фрагменті килиму, фартусі, блузці, дитячих колготках, жіночих укорочених джинсах брюках, кухонному ножі, вилучених під час проведення огляду місця події, виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_2 (в чистому виді або домішків) не виключається; (т. 1 а.с. 89-90, 93-94, 97-98, 101-103, 106-107, 110-112, 120-124, 145)

Аналізуючи зібрані та досліджені, з урахуванням ч. 3 ст. 349 КПК України, докази, та враховуючи визнання обвинуваченою ОСОБА_1 фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої в обсязі предявленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії обвинуваченої кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Перевіркою даних про особу обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона не працює; неодружена, проте проживає у фактичних шлюбних стосунках з потерпілим ОСОБА_2 та має на утриманні чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10; має постійне місце проживання та реєстрації; за місцем проживання характеризується задовільно; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; в силу ст. 89 КК України не судима.

Обставиною, що помякшує покарання обвинуваченої ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченої; надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено. При цьому, суд відповідно до ч. 2 ст. 67 КК України не визнає в якості обставини, яка обтяжує покарання вчинення злочину ОСОБА_1 у стані алкогольного спяніння, оскільки, як пояснили в судовому засіданні обвинувачена та потерпілий, перед скоєнням злочину ОСОБА_1 вживала лише пиво; потерпілий сам знаходився у стані алкогольного спяніння, що підтверджується і висновком судово-медичної експертизи; скоєння злочину ОСОБА_1 було зумовлено в першу чергу неправомірними діями потерпілого, який почав наносити ОСОБА_1 удари руками в область голови.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, його наслідки, обставини, що помякшують покарання, особу обвинуваченої, зокрема наявність на її утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, її відношення до скоєного злочину, віктимну поведінку потерпілого.

Також суд враховує позицію потерпілого ОСОБА_2, який просив не призначати ОСОБА_1 покарання, повязане з реальним позбавленням волі, вказуючи, що вони повністю примирилися, разом виховують дітей, конфліктів між ними після вказаних подій немає, він не має до ОСОБА_1 жодних моральних та тем більше матеріальних претензій.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1, попередження скоєння нею нових злочинів, та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченої в цілому на теперішній час можливе без її ізоляції від суспільства, та, призначаючи їй покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі у розмірі нижньої межі, вважає за можливе звільнити від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, з покладенням на неї обовязків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, з урахуванням клопотання обвинуваченої та потерпілого.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1згідно ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

туніку жіночу, фартух, халат, колготки дитячі, два ножі, джинси жіночі, передані на зберігання до камери схову речових доказів Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області повернути ОСОБА_1;

-зріз килиму та нігтьову тканину, передані на зберігання до камери схову речових доказів Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області знищити.

Процесуальні витрати в сумі 613 (шістсот тринадцять) грн. 80 коп. на залучення експертів стягнути з ОСОБА_1 на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 залишити раніше обраний - у вигляді домашнього арешту, після чого вважати таким що припинив свою дію.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору та потерпілому.

Суддя Д.П. Кісь