Рішення № 48921506, 28.07.2015, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/178/15-ц

Провадження № 2/675/154/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2015 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі : головуючого судді Матвійця Я.С.

при секретарі Паламарчук С.М.,

позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за участю третьої особи ОСОБА_4 -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25.05.2014 року близько 03 год. 00 хв. на 15 км + 500 м автодороги Київ-Одеса при таких обставинах.

Так, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Сеат Леон», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в селищі Чабани Києво-Святошинського району Київської області, допустив наїзд на пішохода її сина ОСОБА_5, який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.

Постановою старшого слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в Київській області від 02.09.20014 року кримінальне провадження закрито у звязку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля за участю якого сталося ДТП є ОСОБА_4, яка передала свій автомобіль в управління ОСОБА_3 і при цьому була присутня в автомобілі на момент скоєння ДТП. За таких обставин вона просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 завдану їй шкоду, а саме 20769.01 грн. матеріальної, та 30 000 моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та суду підтвердила ті обставини, при яких загинув її син, та просить позов задовольнити в повному обсязі. Щодо вимог відносно власниці автомобіля, вона їх до неї не предявляє.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та розгляд справи в судовому засіданні до суду повторно не зявився не повідомивши суд про причину його неявки. Отже справу розглянуто у відповідності до ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Представник третьої особи ОСОБА_4, ОСОБА_2, в судовому засіданні вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки особа, хоча й звільнена від кримінальної відповідальності за відсутністю кримінального правопорушення, але не звільняється від відшкодування шкоди в цивільному порядку.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України, суд розглядує цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Так, в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що 25.05.2014 року близько 03 год. 00 хв. на 15 км + 500 м автодороги Київ-Одеса автомобіль «Сеат Леон», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, рухаючись в селищі Чабани Києво-Святошинського району Київської області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.

Відповідно постанови старшого слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в Київській області від 02.09.20014 року кримінальне провадження закрито у звязку із відсутністю складу кримінального правопорушення. А.с. 8-14.

За ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдаванні за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

За п. 6 вище наведеної Постанови особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

За таких обставин, суд вважає, що звернення позивачки до відповідача ОСОБА_6 про стягнення з останнього завданої майнової та моральної шкоди не безпідставні. З огляду на фактичні обставини справи щодозадоволення вимогпозивачки ОСОБА_1 у частині відшкодування матеріальної шкоди суд дійшов наступного висновку.

Позивачкою здійснено комплекс заходів та обрядових дій у звязку зі смертю її сина ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобовязана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного памятника, ці витрати.

У звязку з вище викладеним вимоги про відшкодування витрат, повязаних із похованням сина позивачки, що підтверджуються долученими до справи накладними, товарними чеками та квитанціями, на загальну суму 20769,01 гривень, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_6 А.с.20-33.

Позивачка ОСОБА_1 просить стягнути з відповідач на їх користь моральну шкоду в сумі 30000 грн.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. До ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сімєю.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5 111 БВ № 287514, виданого 11.11.1989 року Плужненською сільською радою Ізяславського району, позивачка ОСОБА_1 є матірю померлого в ДТП її сина ОСОБА_5 що підтверджується свідоцтвом про його смерть ОСОБА_7 1-БВ № 230690 від 30.05.2014 року. В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що до дня смерті сина, позивачка проживала з ним вмісті, вели спільне господарство. На день смерті її син перебував в м. Києві на заробітках.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуми Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, зокрема, порушення нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається таким, що зазнав моральної шкоди, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонуванняорганізму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму. Відповідно до розяснень, даних в п. 5 цієї постанови обовязковому зясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Відповідно п. 7 цієї ж постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Враховуючи розяснення, що містяться у п. 9 цієї ж Постанови, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з характеру й обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, що випробувала рідна людина, тяжкості вимушених змін ужиттєвих і виробничих стосунках, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, інших обставин, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості.

Суд дійшов висновку, що діями відповідача ОСОБА_6 спричинені позивачці ОСОБА_1 моральні страждання, повязані з безповоротною втратою сина, вихованням другого сина без рідного брата, відчуттям самотності у цьому віці. Гибель близької людиниспонукає вирішувати матеріальні та інші проблеми самостійно, що потребуєдодаткових зусиль для організації свого життя.

Дії відповідача ОСОБА_6 знаходяться в причинному звязку зі смертю потерпілого ОСОБА_5

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

З урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 30000 грн.

Також позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу, а саме в тому, що нею було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом, відповідно до якого було сплачено гонорар у сумі 3000 гривень, що підтверджується квитанцією про його сплату.

Суд ці вимоги задовольняє в повному обсязі

З огляду положень ст. 79 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, тому підлягають до стягнення з відповідача коштів повязаних з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 3000 гривень.

На підставі п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також смертю фізичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже суд вважає вірним стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 541, 979, 988, 1166, 1168, 1187, 1190, 1194 ЦК України, Постановою Пленуми Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуми Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року, ст. ст.10, 11, 60, 79, 80, 84, 85, 197, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 20769.01 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 3000 грн. витрати на правову допомогу, а всього 53769.01 грн. (пятдесят три тисячі сімсот шістдесят девять грн. 01 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 537.69 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Ізяславського районного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Я. С. Матвієць.