Рішення № 48913819, 19.08.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №591/975/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак М. І.Номер провадження 22-ц/788/1427/15 Суддя-доповідач - Гагін М. В. Категорія - 54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Попруги С. В.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України»

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 28 травня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України», третя особа: ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 03 березня 2009 року перебував в трудових відносинах з відповідачем, перед звільненням обіймав посаду, провідного інженера відділу капітального будівництва та технічного нагляду господарського управління.

13 листопада 2014 року його було попереджено про вивільнення з роботи у зв'язку з скороченням посади , у зв'язку з наступним вивільненням йому пропонували і вакантні посади: прибиральник територій, прибиральник господарських приміщень з посадовим окладом 1218 грн., а також пропонувалось посада сторожа з окладом 1218 грн. та провідного фахівця на 0,25 ставки з посадовим окладом 350 грн., він не погодився з цим і 14 січня 2015 року наказом №10-к позивача було звільнено зв'язку з скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає вказане звільнення не законним, оскільки при вивільненні адміністрацією відповідача не дотримано порядку звільнення передбаченого ч. 1 ст. 40 КЗпП України, не враховане його переважне право залишення на роботі, оскільки він як працівник з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, має вищу освіту, досвід роботи, проходив курси підвищення кваліфікації, крім того звільнення відбулось за наказом не уповноваженої особи, просить суд визнати звільнення незаконним, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до розрахунку наданого у судове засідання 28 травня 2015 року, а також у зв'язку з перенесеними нервовими хвилюваннями, порушенням життєвого устрою, пов'язаного з звільненням, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 4000 грн., й витрати пов'язані з правовою допомогою.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 28 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 з посади провідного інженера відділу капітального будівництва та технічного нагляду господарського управління Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України», з 14 січня 2015 року.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді провідного інженера відділу капітального будівництва та технічного нагляду господарського управління Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України», з 14 січня 2015 року.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 січня 2015 року по 28 травня 2015 року розміром 72658,8 грн., моральну шкоду розміром 2000 грн., витрати за правову допомогу розміром 7364,00 грн.

В решті вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 на посаді провідного інженера відділу капітального будівництва та технічного нагляду господарського управління Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України», з 14 січня 2015 року та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 21797,64 грн. підлягає негайному виконанню.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому доводить, що постановою Правління Національного банку України № 683 від 29 жовтня 2014 року, було затверджено нову структуру Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України», якою поряд зі скороченням чисельності працівників академії фактично було ліквідовано відділ капітального будівництва та технічного нагляду, де працював позивач на посаді провідного інженера. Також постановою було затверджено нову граничну чисельність працівників академії у кількості 516 штатних одиниць, тобто менше на 72,5 штатні одиниці.

Вказує, що ОСОБА_3 було особисто під підпис повідомлено про майбутнє вивільнення та було запропоновано іншу вакантну посаду, від якої він відмовився.

Крім того, судом першої інстанції невірно зроблено розрахунок середньоденної заробітної плати. Середньоденна заробітна плата позивача складає 173 грн. 68 коп., що підтверджується відповідною довідкою академії.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача Гудкова Д.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3 та його представника - адвоката Рижова С.Є., які заперечували проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні ОСОБА_3, відповідачем порушено вимоги ст.ст.40, 49-2 КЗпП України, що є підставою для поновлення позивача на роботі, а також стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві, установі, організації роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що з 03 березня 2009 року ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з Державним вищим навчальним закладом «Українська академія банківської справи Національного банку України», перед звільненням обіймав посаду, провідного інженера відділу капітального будівництва та технічного нагляду господарського управління (а.с.6 т.1).

Зазначений відділ складався з п'яти штатних одиниць, а саме начальник відділу, провідний інженер, провідний фахівець, провідний економіст та фахівець.

Проте, постановою Правління Національного банку України №683 від 29 жовтня 2014 року скорочено чисельність працівників «Української академії банківської справи Національного банку України», далі «Академія», на 72,5 одиниць та у зв'язку з цим затверджено як граничну чисельність працівників в кількості 516 одиниць, так і нову структуру Академії.

У затвердженій структурі відділ капітального будівництва та технічного нагляду як і саме господарське управління не передбачені (а.с.26 т.1).

На виконання зазначеної постанови НБ України в.о. ректора ОСОБА_7 видано наказ №265-к від 30 жовтня 2014 року про скорочення штатних посад Академії, в тому числі і всіх посад відділу капітального будівництва та технічного нагляду господарського управління, доручено начальнику відділу кадрів вручити працівникам, посади яких підлягають скороченню, персональні попередження про вивільнення не пізніше ніж за два місяці до майбутнього вивільнення (а.с.78-80 т.1).

Проректор ОСОБА_7 виконував обов'язки ректора Академії з 29 жовтня по 04 листопада 2014 року згідно наказу №257 від 22 жовтня 2014 року (т.1 а.с.13).

Наказом №263-к від 30 жовтня 2014 року в.о. ректора затверджено штатний розпис Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України» із граничною чисельністю працівників в кількості 516 одиниць і введено його в дію з цього ж дня (т.1 а.с.38).

13 листопада 2014 року ОСОБА_3 було попереджено про вивільнення з роботи у зв'язку зі скороченням посади та запропоновано йому вакантні посади: прибиральника територій, прибиральника господарських приміщень, сторожа з посадовими окладами у розмірі 1218 грн., а також провідного фахівця на 0,25 ставки з посадовим окладом у розмірі 350 грн., але позивач від запропонованих посад відмовився (а.с.7-8 т.1).

Пунктом 1 наказу №10-к від 14 січня 2015 року виконуючого обов'язки ректора Академії ОСОБА_4 звільнено ОСОБА_3, провідного інженера відділу капітального будівництва та технічного нагляду, з посади 14 січня 2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку за 10 календарних днів та середньомісячної вихідної допомоги (т.1 а.с.103-104).

Проректор ОСОБА_4 виконував обов'язки ректора Академії з 02 по 16 січня 2015 року на підставі наказу №334-к від 26 грудня 2014 року (т.1 а.с.102).

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи - інша наявна робота.

У абзаці 4 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 зазначено, що судами при розгляді справи слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Суд у порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України встановленим фактичним обставинам справи належної оцінки не дав та не врахував, що у даному випадку не має підстав для висновку як про переважне право на залишення на роботі, оскільки позивач обіймав посаду, яка за штатним розписом була одна, так і видання неповноважними особами наказів про скорочення посад і звільнення ОСОБА_3 за п.1 ст.40 КЗпП України.

За таких обставин, ухвалене у справі судове рішення не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до п.2 ч.1 ст307 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України» задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 28 травня 2015 року у даній справі скасувати.

Відмовити у позові ОСОБА_3 до Державного вищого навчального закладу «Українська академія банківської справи Національного банку України», третя особа: ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -