Рішення № 48909792, 30.06.2015, Ладижинський міський суд Вінницької області

2/135/198/15 Справа № 135/641/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015 Ладижинський міський суд Вінницької області

у складі:

головуючого судді Патраманського І.О.,за участю секретаря позивача представника позивача Марченко О.В., ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом і просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь заподіяну йому матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 9758 грн. 53 коп. та заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 60 000 грн. У разі відсутності в ОСОБА_5 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, стягнути шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі з його батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини.

На обґрунтування позову повідомив, що 19 липня 2014 року біля 23 год. 50 хв. неповнолітній ОСОБА_5 керуючи мотоциклом без освітлення, у темну пору доби рухаючись по вул. Ворошилова с. Заозерне, Тульчинського району в сторону вул. Пушкіна, скоїв наїзд на нього, коли він рухався по правому узбіччі вул. Ворошилова у напрямку вул. Пушкіна. В результаті наїзду мотоциклом під керуванням ОСОБА_5 він отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого косопоперечного перелому обох кісток лівої гомілки на рівні нижньої третини зі зміщенням уламків, закритого перелому дуги нижньої щелепи зліва. Скальпованої рани лівої кисті, забійні рани підборіддя та надбрівної ділянки справа, які згідно висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня, що спричинили тривалий (більш як 21 день) розлад здоров'я. У зв'язку з тим, що на момент скоєння описаної вище дорожньо-транспортної пригоди водію мотоцикла «ИЖ-Юрітер» ОСОБА_5 не виповнилося шістнадцять років, і він не є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України 29.12.2014 року старшим слідчим СВ Тульчинського РВ УМВС України старшим лейтенантом міліції Світлинець М.І. винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні неповнолітнього водія ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення. У зв'язку з отриманням, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень він 20 липня 2014 року звернувся в Ладижинське МТМО, а 21 липня 2014 року був направлений для подальшого лікування в Тростянецьку ЦРЛ, де знаходився на стаціонарному лікуванні з 21 липня 2014 по 05 серпня 2014 року. Під час лікування йому було проведено операцію, а саме відкриту репозицію уламків обох кісток лівої гомілки і ОМС уламків великої гомілкової кістки гвинтами і пластиною АО, малу гомілкову кістку цвяхом Богданова. На К-прямі поперечні переломи н/з діафізів лівої гомілки, зміщення дистальних відламків назад на ширину кістки. В період з 21.07.2014 по 06.11.2014 року він знаходився на лікарняному. У зв'язку з лікуванням він втративши можливість працювати на постійній роботі та отримувати за це заробітну плату. Був вимушений змінити свій звичний спосіб життя, оскільки витрачав не мало часу на поїздки до лікувальних закладів, органів досудового розслідування, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім'ю та роботу. В результаті вчинення дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача, йому було заподіяно моральну шкоду, яка супроводжувалася постійним болем, запамороченням, нервовим переживанням, стривоженістю та дискомфортом, необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні проблеми, залежність від оточення), а також відчуттям страху до та після проведення операції за своє життя та можливість на завжди залишитись зкаліченим та не в повні мірі бути здатним виконувати фізичні навантаження, рухатись та можливість в повній мірі бути працездатним. Були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив. ОСОБА_5, спричинивши мені ушкодження здоров'я та маючи обов'язок відповідати за свої дії, протягом більш як дев'ять місяців не має на меті добровільно відшкодувати заподіяні мені збитки, розмір яких визначається враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань та характеру немайнових втрат. Відповідачі на неодноразові звернення, на сьогоднішній день, добровільно не відшкодував йому матеріальну та моральну шкоду, завдану вчиненням ним дорожньо-транспортної пригоди, уникає зустрічей, ігнорує його пропозиції та всіляко відмовляється врегулювати дане питання у позасудовому порядку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та представник позивача - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про одержання ними судових повісток, які знаходяться в матеріалах справи. Заяви про відкладення розгляду справи, або розгляду справи у їх відсутність до суду не направили.

Відповідно до ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, вивчивши та дослідивши матеріали справи та усі зібрані по справі докази, давши їм належну правову оцінку в сукупності, суд вважає, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_3 підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що 19 липня 2014 року біля 23 год. 50 хв. з вини неповнолітнього ОСОБА_5 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня, що спричинили тривалий (більш як 21 день) розлад здоров'я.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він з 21.07.2014 по 06.11.2014 року знаходився на лікарняному. У зв'язку з лікуванням він втратив можливість працювати на постійній роботі та отримувати за це заробітну плату. Був вимушений змінити свій звичний спосіб життя, оскільки витрачав не мало часу на поїздки до лікувальних закладів, органів досудового розслідування, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім'ю та роботу.

За період непрацездатності ОСОБА_3 недоотримав заробітної плати в розмірі 8763 грн. 09 коп.

На лікування ОСОБА_3 витратив 995 грн. 19 коп.

Даний факт підтверджується сукупністю доказів.

З висновку автотехнічної експертизи № 585а від 14.12.2014 року видно, що водій мотоцикла «ИЖ-Юрітер» ОСОБА_5 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою мотоцикла «ИЖ-Юрітер» до місця знаходження пішохода.

З постанови про закриття кримінального провадження №12014020310000433 від 30.07.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України видно, що в діянні неповнолітнього водія ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення із-за того, що він не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність.

Відповідно до виписки з медичної картки № 507 від 08.08.2014 року видно, що 23 липня 2014 року ОСОБА_3 було проведено операцію, а саме відкриту репозиція уламків обох кісток лівої гомілки і ОМС уламків великої гомілкової кістки гвинтами і пластиною АО, малу гомілкову кістку цвяхом Богданова. На К-прямі поперечні переломи н/з діафізів лівої гомілки, зміщення дистальних відламків назад на ширину кістки.

З медичної картки, виданої на ім'я ОСОБА_3 видно, що в період з 21.07.2014 по 06.11.2014 року він знаходився на лікарняному.

З довідки виданої філією «Птахокомплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика» № 149 від 03.04.2015 року видно, що ОСОБА_3 з 26.05.2014 року постійно працює на посаді «Електрогазозварника». Його середньомісячний дохід за повні відпрацовані місяці становив 2480,12 грн. (за червень 2014 року - 2354,55 грн. + за грудень 2014 року - 2605,68 грн. / 2 = 2480,12 грн.).

За період непрацездатності ОСОБА_3 недоотримав заробітної плати в розмірі 8763 грн. 09 коп.

З наданих позивачем квитанцій видно, що після дорожньо-транспортної пригоди він витратив на лікування - 995 грн. 44 коп.

Ці факти та докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог законів і не суперечать один одному.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 слід стягнути матеріальну шкоду в сумі 9759 грн. 53 коп.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_5, завданої йому моральної шкоди, то він також обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що закріплені в п.п.3,9 постанови від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВСУ встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Крім цього, в п. 3 постанови Пленуму ВСУ зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_5 - ОСОБА_3 було заподіяно моральну шкоду, яка супроводжувалася постійним болем, запамороченням, нервовим переживанням, стривоженістю та дискомфортом, необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні проблеми, залежність від оточення), а також відчуттям страху до та після проведення операції за своє життя та можливість на завжди залишитись зкаліченим та не в повні мірі бути здатним виконувати фізичні навантаження, рухатись та можливість в повній мірі бути працездатним. Були порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив.

Згідно ч.1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Аналізуючи вищевикладені факти, з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних та моральних страждань, негативних наслідків від отриманих хвилювань, суд вважає, що з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 слід стягнути моральну шкоду в сумі 60000 грн. 00 коп.

На підставі ст.ст. 6 - 15, 60, 169, 208 - 215, 224-226 ЦПК України, керуючись ст. 3 Конституції України, ст.ст. 22, 23,1166-1168, 1187, 1179, 1195 ЦК України, постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_2 заподіяну матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 9758 грн. 53 коп. (дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень 53 коп.).

Стягнути з ОСОБА_5, на користь ОСОБА_3 завдану моральну (немайнову) шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 60 000 грн. (шістдесят тисяч гривень).

У разі відсутності в ОСОБА_5 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, стягнути шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі з його батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Ладижинський міський суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: