Рішення № 48902818, 18.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2443/14-ц 22-ц/774/1747/К/15

Справа № 177/2443/14-ц Головуючий в першій інстанції

Провадження № 22-ц/774/1147/К/15 суддя Приміч Г.Л.

Категорія № 53 ( І ) Суддя-доповідач - Грищенко Н.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Грищенко Н.М.

суддів : Братіщевої Л.А., Чорнобука В.І.

при секретарі: Чубіній А.В.

за участю: позивача ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, моральної шкоди.

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, моральної шкоди, посилаючись на те, що починаючи з 12.10.2011 року він працював на посаді головного інженера ТОВ "Агротехнологія",14.05.2014 року ним було подано заяву про звільнення за власним бажанням з 23.05.2014 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України.

В день звільнення трудову книжку та наказ про звільнення позивач не отримав. 04.07.2014 року, отримавши трудову книжку, з'ясувалося, що його звільнено за ч.1 ст. 38 КЗпП України, що не відповідало змісту його заяви про звільнення. При звільненні йому не була виплачена заборгованість по заробітній платі, компенсація за невикористану відпустку, а також вихідна допомога належна при звільненні за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Вище вказані порушення норм трудового законодавства призвели до змін звичного способу життя, адже позивач був позбавлений можливості своєчасно розрахуватися за комунальні платежі та кредитні зобов'язання, змушений був звертатися до знайомих з метою позичити кошти, що пригнічувало його, порушило емоційний стан та сон.Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 15 000 грн., яку і просив стягнути з відповідача, а такожзмінити формулювання причини звільнення в трудовій книжці зі звільнення за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, на звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а також виплатити йому вихідну допомогу, компенсацію за невикористану відпустку, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з посади головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" 23.05.2014 року, на звільнений за власним бажанням, у зв'язку невиконанням роботодавцем законодавства про працю, згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Стягнуто з ТОВ "Агротехнологія", на користь ОСОБА_2, 2343 (дві тисячі триста сорок три) гривні 76 копійок - в рахунок відшкодування компенсації за невикористану відпустку; 12149 (дванадцять тисяч сто сорок дев'ять) гривен 94 копійки - вихідної допомоги; 23288 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят вісім) гривен 21 копійок - в рахунок відшкодування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та 3000 (три тисячі) гривен в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 40781 (сорок тисяч сімсот вісімдесят одну) гривню 91 копійку.

Стягнуто з ТОВ "Агротехнологія", на користь держави судовий збір в розмірі 621 (шістсот двадцять одну) гривню 41 копійку.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2015 року виправлено описку в описовій частині рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, моральної шкоди.

В описовій частині вказаного рішення на сторінці 2 та 3 дату винесення наказу № 17/3к «23.05.2014 року» замість помилково вказаної «23.05.2015 року», вказано дату заяви ОСОБА_2 про звільнення «14.05.2014 року» замість помилково зазначеної «14.05.2015 року», вказано дату станом на яку Територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області актом перевірки на підприємстві ТОВ "Агротехнологія" були виявлені порушення трудового законодавства «23.05.2014 року» замість помилково зазначеної «23.05.2015 року».

В апеляційній скарзі представник ТОВ « Агротехнологія» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, судом не взято до уваги, що 23.05.2014 року позивач відмовився від отримання трудової книжки та наказу про звільнення, з метою затягування часу та стягнення безпідставних коштів з підприємства, про що було складено відповідні акти.

Позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, а також не зазначено, якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачу. Несплата кредиту та комунальних послуг не є підтвердженням завдання моральної шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що в період з 12.10.2011 року по 23.05.2014 року ОСОБА_2 займав посаду головного інженера ТОВ "Агротехнологія",

14.05.2015 року ОСОБА_2 написав заяву та просив звільнити його з 23.05.2014 року, на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з порушенням норм трудового законодавства (несвоєчасна виплата заробітної плати)

Відповідно до Наказу № 17/3к від 23.05.2015 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, трудова книжка отримана позивачем 03.07.2014 року (а.с. 32).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з порушення відповідачем прав позивача передбачених ст.ст. 116-117 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місць, через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Згідно з ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника. Працедавець не вправі самостійно змінювати визначену працівником причину звільнення з роботи (правова позиція викладена в постанові ВСУ № 6-120 від 31.10.2012 року).

Відповідно до акту перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області, встановлено факт порушення вимог трудового законодавства, згідно з яким станом на 23.05.2015 року заробітна плата за другу частину квітня 2014 року та травень 2014 року не виплачена, а також мали місце затримки у виплаті заробітної плати за період з січня по березень 2014 року (а.с. 16-18).

Згідно з ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року визначає, що якщо обставинам, які стали підставою для звільнення, в наказі дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність до законодавства про працю.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення ОСОБА_2 було проведено з порушенням ст. 38 КЗпП України, а тому згідно з вимогами ч. 3 ст. 235 КЗпП України, змінив формулювання причини звільнення ОСОБА_2 на звільнення за власним бажанням, у зв'язку невиконанням роботодавцем законодавство про працю, згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Як вбачається зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка видана ОСОБА_2 03.07.2014 року (а.с. 32). Згідно штатного розкладу ТОВ "Агротехнологія" оклад головного інженера складав 5400 грн. (а.с. 103).

Заробітну плату за травень 2014 року в розмірі 3835,59 грн. ОСОБА_2 виплачено 20.06.2014 року, що свідчить про відсутність заборгованості по заробітній платі.

Згідно з ч.1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з п. 5, 7 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року зі змінами, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат при компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Колегія суддів погоджується з проведеним розрахунком судом першої інстанції, щодо нарахування компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_2 за період з 12.10.2013 року по 23.05.2014 року у розмірі 2435,73 грн., та задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи зі змісту ст. 11 ЦПК України, в межах заявлених вимог, у розмірі 2343,76 грн. (а.с. 117).

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до п. 2, 5, 8 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, яка застосовується в тому числі при визначенні розміру середньої заробітної плати при виплаті вихідної допомоги (п. "Є" п.1 Постанови), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до вищевикладеного, розмір вихідної допомоги ОСОБА_2 складає 12149,94 грн., згідно слідуючого розрахунку: 5400 грн. (заробітна плата за квітень 2014 року) + 2700 грн. (заробітна плата за березень 2014 року) / 41 (робочі дні березень-квітень 2014 року) = 197,56 грн. в день. х 20,5 середнє число робочих днів за 2 останні місяці роботи перед звільненням = 4049,98 грн. середня заробітна плата за 2 місяці до дати звільнення Х 3 =12149,94 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2

Стаття 117 КЗпП України визначає, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Середній заробіток ОСОБА_2 за час затримки розрахунку, відповідно до п. 2, 5,8 Постанови КМ України № 100 від 08.02.1995 року складає 53933,88 грн, згідно слідуючого розрахунку: 5400 грн. (заробітна плата за квітень 2014 року) + 2700 грн. (заробітна плата за березень 2014 року) / 41 (робочі дні березень-квітень 2014 року) = 197,56 грн. середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за останні 2 місяці роботи перед звільненням.

197,56 грн. Х (155р.д. (за період з 24.05.2014 року по 31.12.2014 року) + 118 р.д. (за період з 01.01.2015 року по 24.06.2015 року)) = 53933,88 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку на суму 23288,21 грн. (а.с. 118), то відповідно до ст. 11 ЦПК України, саме ця сума підлягає стягненню.

Враховуючи вказані норми матеріального права та виплату позивачу заробітної плати за травень 2014 року, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ "Агротехнологія", на користь ОСОБА_2, 2343 (дві тисячі триста сорок три) гривні 76 копійок - в рахунок відшкодування компенсації за невикористану відпустку; 12149 (дванадцять тисяч сто сорок дев'ять) гривен 94 копійки - вихідної допомоги; 23288 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят вісім) гривен 21 копійок - в рахунок відшкодування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

Однак колегія суддів, не може погодитись з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди стягнутої на користь позивача ОСОБА_2 в сумі 3000 грн.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди необгрунтований відповідають дійсності, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не обґрунтувано встановив розмір моральної шкоди в сумі 3 000 гривень.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, з урахуванням глибини душевних страждань позивача, їх інтенсивності і довготривалості, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 3 000 гривень до 500 гривень.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач відмовився від отримання трудової книжки та наказу про звільнення, про що було складено відповідні акти, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вони складені з порушенням вимог чинного законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги не є підставами для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ч.1 ст.310, ст.ст. 313, 314, 315 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія" задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року в частині розміру стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнологія", на користь ОСОБА_2моральної шкоди змінити, зменшивши цей розмір з 3000 гривень до 500 гривень

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: