Вирок № 48900350, 21.08.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/16663/15-к

Провадження № 1-кп/200/602/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2015 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Леонова А.А.,

за участі секретаря: Коляда В.В.,

сторін судового провадження:

прокурора: Касьяненко Я.М.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2,

потерпілої: ОСОБА_3,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні у відкритому режимі в залі суду в м. Дніпропетровську судове провадження № 1кп/200/602/15 (кримінальне провадження № 12015040640001838) за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, який має неповну вищу освіту, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-26.10.2011 року Сакським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 69 КК України, - до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. За ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 22.12.2011 року вирок змінено, призначене покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з конфіскацію майна;

-29.08.2014 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 186, ст.71 КК України до 6 місяців арешту. Звільнений 20.11.2014 року по відбуттю покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2015 року з 05 години 00 хвилин ОСОБА_1 перебував за місцем мешкання свого знайомого ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 Зайшовши до кімнати, в якій спали ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 побачив мобільний телефон «Lenovo A390», який знаходився на підлозі біля ліжка, після чого в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, 02.05.2015 року приблизно о 09 годині 25 хвилин, знаходячись в кімнаті будинку АДРЕСА_2 викрав чуже майно, яке належить потерпілій ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон марки «Lenovo A390» imei 1: НОМЕР_1, imei 2: НОМЕР_2, вартістю 936 гривень 60 копійок, з SIM-картками мобільних операторів «МТС» (м.т.НОМЕР_3) та «Life» (м.т.НОМЕР_4), які матеріальної цінності для потерпілої не мають, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальний збиток на загальну суму 936 гривні 60 копійок. Після чого з викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення пішов, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Допитаний в підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю. У скоєному щиросердно розкаявся. Пояснив, що дійсно вчинив інкримінований йому злочин, а саме викрав мобільний телефон «Леново», який належав ОСОБА_3. Через годину він цей телефон здав в ломбард. Гроші витратив на власні потреби. На цей час матеріальну шкоду потерпілій відшкодував.

Захисник в судовому засіданні заявив, що між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_3 19.08.2015 року укладено угоду про примирення, згідно умов якої обвинувачений ОСОБА_1 зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні та розкаятися у вчиненому злочині; відшкодувати завдану шкоду. Сторони погодили призначення обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо ОСОБА_1 протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки згідно п.п. 2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти затвердження судом угоди, укладеної між потерпілою та обвинуваченим, та призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до умов угоди.

Судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_1 положення ст. ст. 473, 474 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника та просив про призначення йому покарання відповідно до умов, викладених в укладеній між ним та потерпілою угоді. Пояснив, що угода ним укладена добровільно, без застосування до нього будь-якого примусу. Від проведення судового розгляду по суті обвинувачення із викликом свідків та вивченням матеріалів справи відмовився.

Потерпіла в судовому засіданні підтримала клопотання захисника та обвинуваченого про затвердження укладеної угоди. Пояснила, що матеріальна шкода їй відшкодована в повному обсязі в грошовому еквіваленті.

Вважаючи доведеною таким чином вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, описаного вище, суд кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, що виразилися в таємному викраденні чужого майна, вчинене повторно.

Даним злочином завдано шкоди потерпілій, і щодо нього допускається укладення угоди відповідно до ч.3 ст. 469 КК України.

Вивченням особи обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, щиросердно розкаявся у вчиненні злочину.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, відповідно до положень ст. 66 КК України, є щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставиною, яка б обтяжувала покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 67 КК України є рецидив злочину.

Перевіривши законність укладеної угоди, суд вважає за можливе її затвердити з ухваленням вироку, оскільки в судовому засіданні не були встановлені будь-які обставини, які б цьому перешкоджали.

При призначенні покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, передбачене умовами угоди, укладеної між потерпілою та обвинуваченим.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368, 374, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду, укладену 19.08.2015 року між потерпілою та ОСОБА_1 про примирення за ч.2 ст.185 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити та встановити йому іспитовий строк - один рік.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну міста проживання;

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Речові докази: мобільний телефон марки «Lenovo A390» імеі 1: НОМЕР_1, імеі 2: НОМЕР_2 - повернути потерпілій ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз 61 (шістдесят одну) гривню 50 копійок на розрахунковий рахунок 31252201104748, одержувач платежу: ДУ ДКСУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 26238495, призначення платежу: за експертизу № 2098-15 від 10.06.2015 року.

Протоколи допитів свідків, та інші документи про зафіксовані процесуальні дії - зберігати в кримінальній справі.

Роз'яснити сторонам кримінального провадження про можливість скасування цього вироку протягом п'яти років - строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, з призначенням судового розгляду в загальному порядку у випадку невиконання обвинуваченим умов угоди.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання.

Суддя: А.А. Леонов