Рішення № 48900339, 21.08.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4714/15-ц

(2/199/2359/15)

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 серпня 2015 року м. Дніпропетровськ

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючий - суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Карабань А.Є.

За участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» та ОСОБА_4 про стягнення відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням майна позивачки в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, 30 жовтня 2014 року під час ДТП з вини відповідачки ОСОБА_4 було пошкоджено автомобіль позивачки і їй було завдано майнової шкоди. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», позивачка звернулася до останнього за виплатою страхового відшкодування, однак у визначений законом строк така виплата здійснена не була. Позивачка вважає, що має право на компенсацію матеріального збитку у розмірі 64093,93 грн., який дорівнює вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, з яких 50000 грн. має відшкодувати страхова компанія, а 14093,98 грн. ОСОБА_4 як винуватиця ДТП. Остання, на думку позивачки, також має відшкодувати їй втрату товарної вартості в розмірі 9750,63 грн., витрати на послуги оцінювача у розмірі 1300 грн., а також витрати на відправлення телеграм у розмірі 263,73 грн. Оскільки ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» прострочило виплату страхового відшкодування, за твердженням позивачки останнє має сплатити їй пеню у розмірі 4931 грн., 3% у розмірі 246,57 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 8100 грн. Позивачка просить стягнути з відповідачів зазначені грошові кошти. Крім цього, на правову допомогу позивачкою витрачено 7000 грн., які остання просить стягнути з відповідачів на її користь в рівних частках.

Представник позивачки ОСОБА_1 в суді підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються.

В судовому засіданні ОСОБА_2 - представник відповідачки ОСОБА_4, позовні вимоги визнав частково. Згоден з компенсацією відповідачкою витрат позивачки на відправлення телеграм у розмірі 263,73 грн. а також франшизи у розмірі 1000 грн. Щодо задоволення решти позовних вимог заперечив, оскільки відповідачка свою цивільно-правову відповідальність застрахувала і відшкодувати завдану її діями шкоду має страхова компанія.

Відповідач ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», належним чином та завчасно сповіщене про час та місце розгляду справи, до суду представника не направило. Надало суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника та заперечення проти позовних вимог. Заперечення обґрунтовуються тим, що визначений позивачкою розмір страхового відшкодування здійснений з урахуванням ПДВ, тоді як останньою не доведено, що нею здійснено ремонт пошкодженого транспортного засобу і відповідні послуги сплачені з урахуванням ПДВ. Також, позивачка не врахувала, що розмір відшкодування підлягає зменшенню на суму ПДВ. Крім цього, до правовідносин між позивачкою та відповідачем положення ст. 625 ЦК України не застосовуються, і з останнього не підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати. За ухвалою суду справа розглянута за відсутності представника відповідача.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська № 199/9501/14-п від 26 листопада 2014 року (а.с. 166) відповідачка ОСОБА_4 визнана винуватою у тому, що 30 жовтня 2014 року о 20 годині 20 хвилин в місті Дніпропетровську, керуючи автомобілем «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті вул. Леніна та Комсомольської не надала дорогу та скоїла зіткнення з автомобілем КІА, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3., який в свою чергу скоїв зіткнення з автомобілем Ленд Ровер, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_8 Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 159), власником пошкодженого автомобіля «KIA Picanto», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_3, яка у зв'язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с. 160).

Сторонами не оспорюється той факт, що ОСОБА_4 на момент ДТП володіла автомобілем «Деу Ланос», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на відповідній правовій підставі.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Постановою суду встановлена вина ОСОБА_4 у ДТП.

Відсутність у ДТП вини позивачки ОСОБА_3 сторонами не оспорюється.

За наведених обставин, позивачка ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 1188, ч. 1 ст. 1166 ЦК України має право на відшкодувнаня завданої їй під час ДТП шкоди в повному обсязі.

Згідно копії полісу № АІ/3678573 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 151), Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» була застрахована цивільно - правова відповідальність особи, яка експлуатує забезпечений транспортний засіб «DaeWoo Lanos», держномер НОМЕР_1, на законних підставах. Зазначений поліс був чинним на момент ДТП.

05 листопада 2014 року до страхової компанії від ОСОБА_4 поштою надійшла пиьмова заява (повідомлення) про ДТП (а.с. 145-146), а 06 листопада 2014 року така заява (повідомлення) надійшла від ОСОБА_3 (а.с. 156-157).

23 січня 2015 року ОСОБА_3 подала до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» письмову заяву про страхове відшкодування (а.с. 165).

11 березня 2015 року ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» був складений страховий акт № 16471 (а.с. 128-129), за яким подія ДТП була визнана страховим випадком та визначене страхове відшкодування позивачці в розмірі 33251,20 грн.

25 червня 2015 року ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» був складений додатковий страховий акт № 17295 (а.с. 104-105), за яким визначена доплата страхового відшкодування в розмірі 11,31 грн.

Сторонами визнаний той факт, що на час розгляду справи в суді страхове вішкодування позивачці не виплачене.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення власне відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням майна подивачки при ДТП, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд враховує роз'яснення, викладені у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних спав за позовами про відшкодування шкоди», за якими відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. При цьому, у тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти, збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Позивачка до завданої їй майнової шкоди відносить вартість відновлювального ремонту її автомобіля, втрату товарної вартості автомобіля та витрати які позивачка була змушена понести для відновлення свого порушеного права.

Визначаючи вартість відновлювального ремонту автомобіля, суд враховує, що за замовленням ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» ПП ОСОБА_9 було надано звіт № 13-11-14В_м від 01 грудня 2014 року (а.с. 107-112), за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки визначена в 38929,35 грн.

Виходячи з зазначеної вартості відновлювального ремонту, яка дорівнює вартості майнової шкоди, оскільки пошкоджений автомобіль не мав фізичного зносу через незначний пробіг, ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» і визначала розмір страхового відшкодування.

Разом з тим, за висновком № 1204/15/15 експертного дослідження по визначенню вартості майнової шкоди, спричиненої власнику КТЗ, складеного 14 квітня 2015 року судовим експертом ОСОБА_10 (а.с. 20-25), вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки станом на дату оцінки складає 64093,98 грн.

Суд надає перевагу висновку від 14 квітня 2015 року, який здійснений виходячи з курсу долару США 23,506033 грн. за 1 долар США та курсу євро 25,496994 грн. за 1 євро, над висновком від 01 грудня 2014 року, який здійснений виходячи з курсу долару США 12,9528 грн. за 1 долар США та курсу євро 16,498 грн. за 1 євро, оскільки саме через невиплату у межах розумного строку позивачці відшкодування майнової шкоди через збільшення курсу іноземних валют збільшилася вартість відновлювального ремонту і визначеної станом на 01 грудня 2014 року вартості відновлювального ремонту вочевидь на теперішній час недостатньо для оплати робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ. При цьому доводи представника відповідачки щодо покладення такої відповідальності лише на страховика судом відхиляються, оскільки ОСОБА_11 також не вживала жодних заходів до сплати позивачці тієї частини відшкодування, яка покладається на неї (принаймні франшизи).

За таких обставин, позивачка має право на відшкодування їй вартості відновлювального ремонту належного їй транспортного засобу виходячи з вартості відновлювального ремонту, визначеної станом на 14 квітня 2015 року.

При цьому суд враховує, що на час розгляду справи в суді позивачка провела ремонт пошкодженого автомобіля і оплатила повну вартість ремонтних робіт, що підтверджується копіями акту прийому-передачі виконаних робіт від 30 травня 2015 року (а.с. 203) та квитанцій на оплату від 20 та 30 квітня 2015 року (а.с. 204). З розрахунку вартості здійснених та оплачених позивачкою ремонтних робіт вбачається, що вартість ремонту визначалася без ПДВ.

Таким чином, і оцінена вартість відновлювального ремонту підлягає зменшенню на величину ПДВ, що узгоджується з вимогами п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за яким якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, за якою визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. При цьому нерідко до виплати заявляється сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

Ставка ПДВ пунктом «а» ст. 193.1 Податкового кодексу України визначена в 20%.

На підставі викладеного, позивачка має право на відшкодування їй оціненої вартості відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 53411,65 грн. (64093,98 - 64093,98/6).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки

На підставі п. 22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» у зв'язку з настанням страхового випадку у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі зобов'язане відшкодувати позивачці оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її майну, яка визначається вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу.

Полісом № АІ/3678573 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 151) ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду завдану майну визначений в 50000 грн.

При цьому, суд враховує вимоги п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за якими страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Вищезазначеним полісом розмір франшизи визначений в 1000 грн.

Таким чином, ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» зобов'язана сплатити на користь позивачки страхове відшкодування за шкоду, завдану її майну, у межах страхових сум зі зменшенням на суму франшизи, в розмірі 49000 грн. (50000 - 1000).

Зазначене страхове відшкодування підлягає стягненню з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» за рішенням суду у зв'язку з наявністю відповідного спору.

Згідно ст. 1194 ЦК України, відповідачка ОСОБА_4, як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілій різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка в частині вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 4411,65 грн. (53411,65 - 49000).

Вирішуючи питання щодо віднесення до майнової шкоди втрати товарної вартості автомобіля, суд виходить з того, що за висновком № 1204/15/15 експертного дослідження по визначенню вартості майнової шкоди, спричиненої власнику КТЗ, складеного 14 квітня 2015 року судовим експертом ОСОБА_10 (а.с. 20-25), велична втрати товарної вартості автомобіля позивачки внаслідок пошкодження від ДТП складає 9750,63 грн.

Суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, враховує правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові № 6-49цс14 від 04 червня 2014 року, згідно якого за змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6. Методики передбачено 2 випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків. У пункті 32.7 статті 32 Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) чітко встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Ураховуючи те, що згідно з пунктом 8.6 Методики величина втрати товарної вартості транспортного засобу враховує втрату товарного вигляду транспортного засобу, можна вважати, що пункт 32.7 статті 32 Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) також виключав виплату страховиком потерпілій особі і відповідного відшкодування шкоди у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу. У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції зробив помилкові висновки про неможливість нести вказану відповідальність особою, з вини якої завдано шкоду, оскільки згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На підставі викладеного, позивачка має право на відшкодування їй втрати товарної вартості пошкодженого під час ДТП транспортного засобу як складової частини вартості матеріального збитку (реальних збитків).

З урахуванням приписів п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 ЦК України, здійснити таке відшкодування має ОСОБА_4 у зв'язку з недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Вирішуючи питання щодо віднесення до майнової шкоди витрат позивачки за відправлення телеграм та оплату оцінки завданої їй шкоди, суд виходить з того, що позивачкою доведено витрати у розмірі 1300 грн. (800 + 500), сплачені судовому експерту ОСОБА_10 за оцінки завданої їй шкоди (а.с. 49). Крім цього, на виклик телеграмами для участі в проведенні огляду автомобіля позивачки під час оцінки завданої їй шкоди ОСОБА_12, ОСОБА_4 та ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» позивачкою були понесені витрати у розмірі 85,98 грн., 86,58 грн. та 97,57 грн. відповідно, що підтверджується копіями відповідних телеграм та квитанцій про сплату послуг (а.с. 18-19).

При цьому виклик телеграмою ОСОБА_12 не був обґрунтованим і відповідні витрати у розмірі 85,58 грн. не є такими, що понесені позивачкою для відновлення порушеного права. Решта витрат у загальному розмірі 1484,15 грн. (1300 + 86,58 + 97,57) є такими, що здійснені позивачкою для відновлення свого порушеного права, тобто є реальними збитками в сенсі ст. 22 ЦК України та на підставі ст. 1194 ЦК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 у зв'язку з недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, суд виходить з того, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 постанови Пленуму № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

В той же час суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, враховує правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові № 6-113цс14 від 01 жовтня 2014 року, згідно якого відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює завдання майнової та моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

-у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

-у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Позивачка заяву про виплату страхового відшкодування подала до ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» 23 січня 2015 року.

З урахуванням вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до 23 квітня 2015 року включно мало прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Рішення про виплату страхового відшкодування було прийняте відповідачем 11 березня 2015 року, тобто в межах визначеного строку, однак страхове відшкодування до цього часу не виконане, тобто грошове зобов'язання відповідача є простроченим.

Оскільки ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» прострочило грошове зобов'язання, останнє на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язане сплатити позивачці суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, вимоги позивачки в цій частині ґрунтуються на законі, а відповідні заперечення відповідача судом відхиляються як такі, що ґрунтуються на хибному тлумаченні чинних правових норм.

Визначаючи розмір 3% річних та інфляційних втрат, суд здійснює наступні розрахунки.

Період прострочення (в межах позовних вимог): з 24 квітня 2015 року по 22 червня 2015 року - 60 днів.

3 % річних за цей період - 241,64 грн. (49000 х 0,03 х 60 / 365).

Інфляційні втрати позивачкою нараховуються за квітень-травень 2015 року (в межах позовних вимог), разом з тим індекс інфляції є абсолютним показником, який визначається на час розгляду справи в суді та періоди його нарахування не можуть обиратися стороною в тих місяцях, в яких мала інфляція з виключенням періодів, за які мала місце дефляція. За таких обставин, суд при визначенні інфляційних втрат виключає з розрахунку індекс інфляції за квітень 2015 року, оскільки за цей період прострочення мало місце не повний місяць, а індекс інфляції за період з 24 по 30 квітня 2015 року не визначений, та включає до розрахунку індекси інфляції за червень та липень 2015 року.

Сукупний індекс інфляції за травень-липень 2015 року становить 1,0158 (1,022х1,004х0,99).

Таким чином, заборгованість ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» з урахуванням індексу інфляції становить 49774,2 грн. (49000 х 1,0158), а інфляційні втрати -774,2 грн. (49774,2 - 49000).

За наведених обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» пені за прострочення виплати страхового відшкодування, суд керується вимогами п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за якими за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» з власної вини прострочило виплату позивачці страхового відшкодування, останнє на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язане сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України.

Облікова ставка Національного банку України в квітні-червні 2015 року становила 30% річних.

Пеня за період прострочення: з 24 квітня 2015 року по 22 червня 2015 року (в межах позовних вимог) становить 4832,88 грн. (49000 х 0,3 х 2 х 60 / 365).

Позивачем до розподілу між сторонами заявлені судові витрати з оплати правової допомоги у розмірі 7000 грн.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Суд враховує роз'яснення, викладені Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 48 постанови Пленуму № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», за якими відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представником позивача розрахунок понесених позивачкою витрат на правову допомогу (яку саме кількість годин витратив фахівець у галузі права на вчинення певних дій) суду не наданий, не дивлячись на те, що саме для подання доказів, що стосуються оплати правової допомоги в слуханні справи оголошувалася перерва. За відсутністю відповідного розрахунку, у задоволенні вимог про відшкодування понесених позивачкою витрат у розмірі 7000 грн. на оплату послуг ТОВ «Юридична компанія «Прометей Алекс-груп» слід відмовити.

З ОСОБА_4 та ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 згідно вимог ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню понесені останньою судові витрати з оплати судового збору в частці, пропорційній частці задоволених судом вимог, а саме у розмірі 1 % від розміру задоволених вимог:

-з ОСОБА_4 - 156,46 ((4411,65 + 9750,63 + 1484,15) х 1%)

-з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» - 548,49 ((49000 + 4832,88 + 774,20 + 241,64) х 1%)

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» та ОСОБА_4 про стягнення відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням майна позивачки в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3:

-страхове відшкодування у розмірі 49000 гривень;

-пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 4832 гривень 88 копійок;

-інфляційні втрати у розмірі 774 гривень 20 копійок;

-3 % річних у розмірі 241 гривень 64 копійок;

-судові витрати з оплати судового збору у розмірі 548 гривень 49 копійок;

усього стягнути 55397 (п'ятдесят п'ять тисяч триста дев'яносто сім) гривень 21 (двадцять одна) копійка.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3:

- відшкодування майнової шкоди у розмірі 15646 гривень 43 копійки;

- судові витрати з оплати судового збору у розмірі 156 гривень 46 копійок;

усього стягнути 15802 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дві) гривні 89 (вісімдесят дев'ять) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :