Ухвала суду № 48899950, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/20586/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Васильченко Н.В.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області

до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, -

В С Т А Н О В И В :

1.10.2013р. до суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (далі Пенсійний фонд) про стягнення з державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі Товариство) 5168219,41гр. Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач не виконує покладені на нього законом зобов'язання відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2013р. позов задоволено частково : на користь Пенсійного фонду стягнуто 116680,64гр.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014р. скасовано постанову суду першої інстанції та задоволено адміністративний позов у повному обсязі.

Не погодившись з постановою апеляційного суду Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

У своїх запереченнях позивач зазначив, що судове рішення є законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Пенсійним фондом здійснено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно із вказаним розрахунком у Товариства виникла перед Пенсійним фондом заборгованість за витрати, понесені останнім в зв'язку з виплатою та доставкою пенсій.

Розрахунок здійснено у відповідності до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затв. постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. N21-1) та направлено відповідачу.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо наявності обов'язку, який виник у Товариства щодо відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком N1 на підставі приписів пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В Постанові Верховного Суду України від 17.09.2012р. у справі №21-246а13 про стягнення заборгованості, зазначено :

«За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону N 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом N 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону N 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону N 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком N 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону N 1788-XII убачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV у контексті статті 14 Закону N 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону N 1788-XII.

Таким чином, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про обов'язок Підприємства відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним останнім відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року N 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за N 64/8663), призначені працівникам відповідача відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону N 1788-XII, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.»

З огляду на правові позиції, висловлені Верховним судом України у справах цієї категорії, висновки суду апеляційної інстанції є правильними і доводи касаційної інстанції правильність цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 2201,223,224,230,231,254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

Н.В. Васильченко