Ухвала суду № 48899933, 19.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 серпня 2015 року м. Київ К/800/37477/15

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Стрелець Т.Г., розглянувши можливість відкриття касаційного провадження за скаргою Запорізької митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015

року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня

2015 року

у справі №808/9403/14

за позовом Приватного малого виробничо - комерційного підприємства «Ассоль»

до Запорізької митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Приватне мале виробничо - комерційне підприємство «Ассоль» звернулося до суду з позовом до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №112020000/2014/000025/2 від 08.12.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року залишено без змін.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов»язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митноївартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв»язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих

декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов»язковою, оскільки з цією обставиною закон пов»язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 30 червня 2015 року №814/283/14.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відкритті провадження за вищезазначеною касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення

судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки відсутня належна мотивація неправильного застосування судами норм матеріального права.

Викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

За таких обставин та відповідно до приписів процесуального закону у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою - слід відмовити, а додані до скарги матеріали повернути скаржнику.

Керуючись статтями 13, 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі №808/9403/14

Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Г. Стрелець