Ухвала суду № 48899895, 19.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2015 р. м. Київ К/800/38549/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2014

у справі № 876/3918/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електроконтакт Україна" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0000162270, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 998 776 грн. (у тому числі 821 356 грн. за основним платежем та 177 240 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2014, позов задоволено з посиланням на дотримання платником правил оподаткування при визначенні оподатковуваного доходу та витрат у податковому обліку у перевіреному періоді.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог Інспекція зазначає про порушення судами положень пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (ПК), яка пов'язує можливість формування витрат у податковому обліку платника з визнанням відповідних таким витратам доходів; також скаржник наголошує на недотриманні платником обмежень, установлених абзацом другим підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 156 ПК щодо суми дозволених витрат за операціями з надання пов'язаній особі послуг з переробки давальницької сировини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформленої актом від 01.08.2013 № 3/22/35101874.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про заниження платником оподатковуваного доходу на загальну суму 3 864 973 грн. внаслідок продажу пов'язаній особі (засновнику-нерезиденту) послуг з переробки давальницької сировини за ціною нижчою, ніж собівартість цих послуг, що призвело до завідомо збиткового характеру розглядуваних операцій та штучного заниження бази оподаткування податку на прибуток Товариства.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди попередніх інстанцій вдалися до дослідження складу витрат, які увійшли до собівартості розглядуваних послуг, та їх понесення саме у зв'язку з провадженням господарської діяльності Товариства.

При цьому суди залишили поза увагою той факт, що контракт про переробку давальницької сировини від 19.02.2008 № 1, на виконання якого здійснювалися розглядувані господарські операції, укладено Товариством (виконавець) із замовником - фірмою Електроконтакт ГмбХ (Федеративна Республіка Німеччини), яка є засновником Товариства, тобто пов'язаною особою у розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК.

В силу вимог абзацу другого підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.

Отже, наведеною нормою суму витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного доходу платника, за операціями з пов'язаною особою обмежено сумою доходу від таких операцій. Наведене вимагало від судів попередніх інстанцій визначення суми доходу, отриманого позивачем від реалізації послуг з переробки давальницької сировини фірмі Електроконтакт ГмбХ, та порівняння цього доходу з сумою витрат, понесених позивачем у зв'язку з наданням цих послуг. Ці витрати сукупно не можуть перевищувати доходів платника податку від продажу товарів, робіт, послуг пов'язаній особі. Надлишок витрат (перевищення їх суми над сумою доходу від продажу) не підлягає відображенню в податковому обліку з податку на прибуток.

При цьому, згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в його інформаційному листі від 10.10.2013 № 1386/12/13-13, поняття витрат, понесених у зв'язку з продажем товарів, у розумінні аналізованої норми ПК охоплює всі витрати, що підлягають урахуванню в податковому обліку у зв'язку зі здійсненням відповідної операції з поставки товарів, робіт, послуг, - як-от собівартість наданих послуг, витрати на збут, адміністративні витрати тощо.

Допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права про розгляді даної справи не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, яка в силу частини другої статті 220 КАС не вправі досліджувати докази, встановлювати чи визнавати доведеними обставини, що не були встановленні у судовому рішенні.

З урахуванням викладеного прийняті у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення судом вказаних недоліків шляхом визначення суми доходу, отриманого платником від операцій з поставки послуг з переробки давальницької сировини пов'язаній особі, перевірки наявності у Товариства надлишку витрат, понесених у зв'язку з наданням цих послуг, над сумою отриманого доходу, та за наслідками встановленого визначити дійсний обсяг податкових прав та обов'язків платника у розглядуваних правовідносинах з урахуванням вимог підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК та прийняття правильне та вмотивоване рішення по суті даного спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2014 у справі № 876/3918/14 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько