Ухвала суду № 48899878, 19.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року м. Київ К/800/64695/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного багатопрофільного підприємства «Кингс» (далі - Підприємство)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014

у справі № 815/3497/14

за позовом Підприємства

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Інспекція)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Підприємство звернуло до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.02.2014 № 000013/2200 та від 17.02.2014 № 000014/2200, а також рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області від 29.05.2014 № 1211/10/15-32-10-02-07 про результати розгляду первинної скарги.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014, у позові відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції послалися на відсутність у позивача належним чином оформлених первинних документів по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Адва Естейт» (далі - ТОВ «Адва Естейт») на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку за операціями з цим контрагентом.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Підприємства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами поверхнево досліджено правовідносини позивача із замовником - Управлінням капітального будівництва Ізмаїльської міської ради, так і з субпідрядником - ТОВ «Адва Естейт», що призвело до неправильного визначення фактичного обсягу прав та обов'язків платника у сфері оподаткування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 26.11.2013 Інспекцією було направлено позивачеві запит № 3870/10/15-02-22 з вимогою надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо відносин Підприємства з ТОВ «Адва Естейт» у вересні-жовтні 2011 року. У листі від 10.12.2013 позивач повідомив про неможливість виконати вказані вимоги у зв'язку із знищенням відповідних первинних документів внаслідок пожежі.

Інспекцією було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Адва Естейт» за вересень, жовтень 2011 року, оформлену актом від 10.01.2014 № 0004/15-02-22-00/20970338.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про непідтвердженість первинними документами сформованих позивачем у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання будівельних робіт у названого контрагента, а також про невжиття платником будь-яких заходів для поновлення знищеної пожежею документації. Наведене стало підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 17.02.2014 № 000014/2200, за яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 74750 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 17.02.2014 № 000013/2200 про нарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 98 010 грн. (у тому числі 65 000 грн. за основним платежем та 33 010 грн. за штрафними санкціями).

У процедурі адміністративного оскарження платником зазначених нарахувань за наказом начальника Інспекції від 20.05.2014 № 444 податковим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань, викладених у скарзі щодо перегляду результатів акта перевірки від 10.01.2014 № 0004/15-02-22-00/20970338. Під час цієї перевірки Інспекцією досліджувалися подані платником копії договору субпідряду від 01.08.2011 № 23, укладеного між позивачем та ТОВ «Адва Естейт», податкових накладних, довідок про вартість виконаних робіт, актів виконаних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, розрахунків загальновиробничих витрат, платіжних доручень про перерахування коштів вказаному контрагентові на оплату поставлених підрядних робіт.

За оцінкою податкового органу, усі вказані документи, які нібито були одержані платником від контрагента (ТОВ «Адва Естейт») не завірені належним чином, та взагалі не могли бути отримані від цього постачальника у зв'язку з його ліквідацією з причин банкрутства та відсутністю за місцезнаходженням. Перевіркою ТОВ «Адва Естейт» за вересень-жовтень 2011 року було виявлено ознаки «підприємства-транзитера» у діяльності цього суб'єкта господарювання, який, не володіючи достатнім обсягом трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей декларував значні обсяги поставок, сприяючи іншим платникам в одержанні податкової вигоди.

Вказані обставини були розцінені Інспекцією як доказ формування позивачем витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Адва Естейт» за відсутності документального підтвердження реальності виконання господарських операцій.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним, заявленим постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції конкретним платником.

Подані платником первинні документи мають не лише містити усі необхідні реквізити, але й відповідати критерію достовірності.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди, дослідивши наявні у справі докази, дійшли висновку про недотримання Підприємством наведених правил оподаткування.

При цьому суди зазначили, що умовами договору субпідряду від 01.08.2011 № 23, укладеного Підприємством (генпідрядник) та ТОВ «Адва Естейт» (субпідрядник), передбачено виконання останнім будівельних робіт по капітальному ремонту об'єкта замовника (Управління капітального будівництва Ізмаїльської міської ради) - дитячого навчального закладу № 22 «Парус», розташованого по вул. 51 Перекопської дивізії, 13 у м. Ізмаїлі. Виконання цих робіт оформлено актами приймання-передачі, складеними у вересні-жовтні 2011 року.

Втім зазначені роботи були замовлені Управлінням капітального будівництва Ізмаїльської міської ради за договором будівельного підряду № 20, який було укладено з Підприємством лише у листопаді 2011 року, тобто після закінчення виконання цих робіт залученим позивачем субпідрядником (ТОВ «Адва Естейт»).

Також, як встановили суди, подані платником первинні облікові документи не містять відомостей щодо конкретних виконавців цих робіт.

Наведені суперечності та неповнота в оформленні первинних документів, у сукупності з наявністю ознак фіктивного суб'єкта господарювання у діяльності ТОВ «Адва Естейт» цілком об'єктивно були розцінені судами як обставини, що виключають обґрунтованість податкової вигоди платника, та підтверджують правильність оспорюваних нарахувань.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів, а фактично свідчать про незгоду скаржника з установленими судами обставинами та з наданою ними юридичною оцінкою доказам. Втім перевстановлення фактичних обставин спору та переоцінка доказів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, що виключає можливість скасування ухвалених у справі судових рішень з таких підстав.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного багатопрофільного підприємства «Кингс» відхилити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 у справі № 815/3497/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько