Постанова № 4889858, 23.09.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2009 № 31/280

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Воронкіна І.В. (довіреність № б/н від 09.01.2009 р.)

від відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Інвест"

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.07.2009

у справі № 31/280 (суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Інвест"

про стягнення 28051,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма Інвест” про стягнення з останнього 25000,00 грн. безпідставно одержаних коштів, 339,04 грн. 3 % річних, 2712,33 грн. пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.07.2009 р. у справі № 31/280 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25000,00 грн. безпідставно одержаних коштів. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як стверджує позивач та встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, позивач 21.11.2008 р. помилково перерахував кошти відповідачу на рахунок п/р 26007053104714 в філії КБ “Приватбанк” Київське РУ, МФО 321842 в сумі 25000,00 грн.

Позивач стверджує, що між ним та відповідачем не було будь-яких договорів, угод чи зобов'язань відносно перерахування коштів.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, одержання відповідачем на поточний банківський рахунок грошових коштів в сумі 25000,00 грн. є набуттям майна без достатніх правових підстав.

Посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно без достатніх правових підстав (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути таке майно потерпілому, та на Указ Президента України “Про заходи з нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” від 16.03.1995 р. № 227/95, згідно якого підприємства незалежно від форм власності повинні повертати у п'ятиденний термін платникам помилково зараховані на їх рахунок кошти (п. 6 Указу Президента), місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен був повернути грошові кошти в сумі 25000,00 грн. до 01.12.2008 р, та задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 25000,00 грн. безпідставно одержаних коштів.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступні обставини.

Відповідачем до апеляційної скарги додано рахунок-фактуру № СФ-0000003 від 21.11.2008 р., згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація” повинно сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю „Оптіма Інвест” 25000,00 грн. за виготовлення касети.

Суд апеляційної інстанції приймає даний рахунок-фактуру в якості доказу, оскільки судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутності представника позивача.

Як вбачається з платіжного доручення № 2328 від 24.11.2008 р., позивачем сплачено 25000,00 грн. саме згідно рахунку-фактури № СФ-0000003 від 21.11.2008 р. за виготовлення касети.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо виготовлення відповідачем певного товару, та щодо прийняття зазначеного товару позивачем та оплати його вартості.

Отже, суд дійшов висновку про те, що між сторонами по справі фактично було укладено договір підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в сумі не є безпідставним, оскільки фактично між сторонами по справі було укладено договір підряду.

Отже, суд першої інстанції неправомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 25000,00 грн. безпідставно одержаних коштів.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача 25000,00 грн. безпідставно одержаних коштів задоволенню не підлягає, то відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення з відповідача 339,04 грн. 3 % річних та 2712,33 грн. пені

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25000,00 грн. безпідставно одержаних коштів.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма Інвест” задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2009 р. року у справі № 31/280 скасувати частково.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація” (поштова адреса: 04205, м. Київ, вул. Тимошенко, б. 29; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Смілянська, б. 1, р/р 260070130064 в ВАТ „СБЕРБАНК РОСІЇ” м. Києва, МФО 320627, код ЄДРПОУ 30177378), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма Інвест” (поштова адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 83; місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Воровського, б. 22, р/р 26007053104714 в філії КБ „Приватбанк” Київське РУ, МФО 321842, код ЄДРПОУ 33696167) 125 (сто двадцять п’ять) грн. 00 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Справу № 31/280 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

25.09.09 (відправлено)