Рішення № 48896177, 19.08.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р.Справа № 922/3616/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Омельченко К.А.

розглянувши справу

за позовом ДП "Вугііля України", м. Київ до Державне підприємство "Орджонікідзевугілля", м. Харків про стягнення коштів в сумі 160127351,32 грн. за участю сторін:

позивача - Сірий А.М.

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Вугілля України", м. Київ (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Орджонікідзевугілля", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 160 127 351,32грн., а саме 96 273 483,50 грн. основного боргу, 31 884 907,02 грн. - інфляційних витрат, 3 232 508,16грн. - 3% річних, 28 736 452,57грн. пені, також позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

27.07.2015 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 96 273 483,50 грн. основного боргу, 31 884 907,02 грн. - інфляційних витрат, 3 232 508,16грн. - 3% річних, 2277329,24 грн. пені ( за період вересня 2014 року по лютий 2015 року) , також позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 73 080,00 грн. ( а.с.65-163).

За змістом ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 24-10/1-1-ЕН від 01.02.2010 року та за договором поставки № 20-11/1-ЕН від 19.04.2011 року.

За приписами статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Як убачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Харківської області від 23.06.15 року про порушення провадження у справі скерована Державному підприємству "Орджонікідзевугілля" за адресами вказаними позивачем. При цьому, поштове відправлення скеровані судом за адресою підприємства зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулася до суду з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення. Отже, судом для забезпечення прав відповідача на участь у розгляді даної справи вжиті усі необхідні заходи для належного повідомлення сторін, розгляд справи відкладався неодноразово, втім у судові засідання відповідач не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча був обізнаний про розгляд справи, відтак відповідач мав можливість на реалізацію процесуальних прав визначених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України , зокрема подати докази, письмові пояснення, в яких навести свої доводи та міркування.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.02.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено два договори поставки вугілля за № 24-10/1-ЕН ( а.с.12-19) та 19.04.2011 року № 20-11/1-ЕН ( а.с.20-27).

Відповідно до п.1.1. - 1.3. вказаних Договорів постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим Договором. Загальна кількість та вартість вугілля, що підлягає поставці за цим Договором встановлюються у Специфікаціях до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3. договору датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції відправлення на перевізному документі.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що право власності на вугілля від Постачальника до Покупця переходить після підписання між Сторонами акту приймання - передачі вугілля.

Пунктом 3.1.1. Договору, постачальник зобов'язався постачати Покупцеві на умовах цього Договору вугілля в строк у в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками погодженими Сторонами.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до п. 7.3 договір , покупець оплачує Постачальнику вартість вугілля на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Залишкові 10% вартості вугілля оплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля та надання Постачальником документів, вказаних у п. 3.1.6 та 3.1.7.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме здійснив попередню оплату на загальну суму 115928572,68 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2014 року ( а.с.31-32).

В судовому порядку Договори поставки вугілля №24-10/1-1-ЕН від 01.02.2010 року та № 20-11/1-Ен від 19.04.2011 року не визнані недійсними. Договори прийняті до виконання сторонами, передплата проведена позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 7.3. Договорів , Покупець оплачує Постачальнику вартість вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника в наступному порядку: 90% вартості погодженого в додатку до Договору обсягу поставки - на умовах попередньої оплати рівними частинами кожного банківського дня протягом періоду поставки; 10% вартості - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання відповідних актів приймання - передачі вугілля.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив попередню оплату, але не отримав товар на загальну суму 115928572,68 грн., про що свідчать банківські довідки (а.с. 34 - 41).

08.01.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір з реструктиризації (розстрочення) боргу за № 10/12-РБ. Пунктом 1 договору , боржник визнав, що його заборгованість перед Кредитором на момент укладення договору становить 115928572,68 грн., яка складається з боргу :

94551462,75 грн. за договором поставки № 24-10/1-ЕН від 01.02.2010 року

21377109,93 грн. за договором поставки № 20-11/1-ЕН від 19.04.2011 року

Пунктом 2 даного договору сторони дійшли згоди , що боржник зобов*язався погасити борг перед Кредитором шляхом щомісячного перерахування Кредиторові сум погашення, розрахованих пропорційно питомої ваги в загальній сумі реструктуризованої заборгованості по договором в першу чергу погашення заборгованості по рішенням суду за графіком починаючи з лютого 2013 року по лютий 2015 року.

З моменту укладання договору реструктуризації з 08.01.2013 року по 10.04.2015 року включно, відповідач лише частково погасив свою заборгованість перед позивачем в сумі 19699089,18 грн. Внаслідок чого, станом на 10.04.2015 року у відповідача перед позивачем лишилася несплаченою заборгованість за договором реструктуризації, що становить 96273483,50 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до п. 6 договору сторони передбачили, що у разі прострочення перерахування боржником суми погашення або її частинами Кредитор має право нарахувати Боржникові пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення починаючи з першого дня прострочення.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачем нарахована пеня в розмірі 2277329,24 грн. за період з вересня 2014 року по лютий 2015 року.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 № 25/187, від 07.11.2011 № 5002-2/5109-2010);

Згідно зі ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями ст. 250 Господарського кодексу України визначено строки застосування адміністративно - господарських санкцій, так адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи, що позивач надав уточнення позовних вимог , в яких сам виправив період нарахування пені, уже з урахуванням строків позовної давності з вересня 2014 року по лютий 2015 року, що становить суму до стягнення 2277329,24 грн. ( а.с.162-163), яка підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за весь час прострочення за договором по в розмірі 31884907,02 грн., 3% річних за договором в розмірі 3232508,16 грн., ., то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, перевіривши нарахування інфляційних втрат за весь час прострочення за договором по поставці вугілля в розмірі 31884907,02 грн., 3% річних за договором в розмірі 3232508,16 грн., суд дійшов висновку про задоволення зазначених вимог, оскільки розрахунки нараховані вірно та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача .

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог від 27.07.2015 року.

Стягнути з Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" ( м.Харків, вул.Космічна, 21 код ЄДРПОУ 32276912) на користь Державного підприємства "ВУгілля України" ( м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 4 код ЄДРПОУ 32709929). суму основного боргу 96273483,50 грн., суму інфляційних втрат - 31884907,02 грн., 3 % річних- 3232508,16 грн., пені 2277329,24 грн. та судовий збір 73080,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.08.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова