Рішення № 48896050, 17.08.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р.Справа № 922/4214/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача - Станішевський І.С., довіреність № 14-25 від 13.05.2014р.;

від відповідача - Горковенко О.В., довіреність № 4060 від 31.12.2014 р.; Засядьмо М.В., довіреність № 4061 від 31.12.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 17.07.2015 року звернулося звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» про стягнення пені у розмірі 40.139,61 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 1.096,61 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 9.621,85 грн., загалом 50.858,07 грн.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує несвоєчасними розрахункуми відповідача за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 р. № 13-393-БО-32, у зв"язку з чим відповідачу, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, нараховані інфляційні втрати за період з листопада 2013 року по травень 2015 року та три проценти річних за період з 14.02.2013 р. по 30.04.2014 р.; пеня на підставі п. 7.2. договору за період з 14.02.2013 р. по 30.04.2014 р., в якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України.

У судовому засіданні 04.08.2015 р. оголошувалася перерва до 9 год. 45 хв. 12.08.2015 р., 12.08.2015 р.оголошувалася перерва до 11 год. 30 хв. 17.08.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягає на задоволенні позову, з підстав вказаних у позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечують та просять суд відмовити в позові, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву від 30.07.2015 р. № 2911 (вх. 30540 від 30.07.2015 р., т. І а.с. 37-38), де зокрема посилається на відсутність вини відповідача щодо своєчасного виконання зобов'язань по оплаті спожитого газу та важке фінансове становище відповідача. Разом із відзивом надав для долучення до матеріалів справи докази витребувані судом та докази на підтвердження обставин, викладених у відзиві, що досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Крім того, відповідач звернувся з клопотанням № 3132 від 14.08.2015 р. (вх. № 32913 від 17.08.2015 р.), у якому просить суд зменшити пеню на 99,9%, відповідно до ст.. 83 ГПК України, та відмовити в стягненні інфляційних втрат в сумі 452,62 грн. у зв'язку з невірним розрахунком.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.08.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Харківгаз» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 р. № 13-393-БО-32 (т. І а.с. 16-20, додаткова угода № 1 до договору від 10.07.2013 р., т. І а.с. 21), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язався приймати та оплачувати цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно із пунктом 2.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ в обсягом до 220,000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.), відповідно до наведеного графіку.

Відповідно до пункту 2.1.1. договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п.2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п 2.1.2).

За умовами п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору передбачено порядок розрахунків, які здійснюються покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.5.2. договору, до сплати за 1.000 куб.м. природного газу - 3.884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.

Згідно п.5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.07.2013 р., т. І а.с. 21), з 01.07.2013 р. ціна до сплати за 1.000 куб.м. природного газу - 3.823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн.

Позивачем були виконані зобов"язання за договором та поставлено природний газ протягом січня-грудня 2013 року на загальну суму 840 274,05 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (від 31.01.2013 р. на суму 190 492,52 грн., від 28.02.2013 р. на суму 156 932,68 грн., від 31.03.2013 р. на суму 149 781,58 грн., від 30.04.2013 р. на суму 24 889,01 грн., від 31.10.2013 р. на суму 64 946,13 грн., від 30.11.2013 р. на суму 91 867,08 грн. та від 31.12.2013 р. на суму 161 365,05 грн., т. І а.с. 22-28).

Як слідує з позовної заяви та що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, останній прострочив оплату за поставлений у 2013 році природний газ, що на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і стало підставою для звернення із даним позовом, де нараховані інфляційні втрати за період з листопада 2013 року по травень 2015 року та три проценти річних за період з 14.02.2013 р. по 30.04.2014 р., пеня на підставі п. 7.2. договору за період з 14.02.2013 р. по 30.04.2014 р. (т. І розрахунок а.с. 14-15).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували сплату вартості отриманого природного газу відповідачем у строк, встановлений п.6.1. Договору, суд дійшов висновку, що позов в частині заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних заявлений правомірно.

Разом з тим, відповідно до п. 2.1. інформаційного листа ВГСУ 17.07.2012 № 01-06/928/2012, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд дійшов висновку про часткову відмову в позові про стягнення інфляційних втрат, а саме в сумі 452,62 грн. (невірно розраховані за жовтень 2013 року та грудень 2013 року, оскільки якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується, як-то у даному разі 12 та 17 днів), в решті: 643,99 грн. інфляційних втрат та позовні вимоги про стягнення 9.621,85 грн. трьох процентів річних, - позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані та правомірні.

Посилання відповідача на відсутність його вини щодо своєчасного виконання зобов'язань по оплаті спожитого газу та важке фінансове становище, як на підставу для відмови у даному позові, відхиляються судом як юридично неспроможні.

Стосовно пені заявленої до стягнення, суд керується наступним.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Пунктом 7.2 договору сторони обумовили, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до зазначених норм чинного законодавства та п. 7.2. договору, за порушення строків виконання грошових зобов'язань по договору, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої становить 40 139,61 грн. (розрахунок окремо по кожному простроченому платежу, що не перевищує 6-ти місячного строку, разом за період за період з 14.02.2013 р. по 30.04.2014 р., т. І а.с. 14-15).

В процесі розгляду справи встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за фактично отриманий природний газ, і позивачем правомірно нараховані 40 139,61 грн. пені.

Розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені на 99,90%, суд ураховує, що згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (п. 3.17.4.) встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Приймаючи до уваги те, що основними споживачами теплової енергії, яку постачає ПАТ «Харківгаз» є промислові підприємства та населення міста, і останні мають постійну значну заборгованість за спожитий природний газ, інтереси сторін та ступень вини відповідача у виконанні покладених на нього договірних зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, повну оплату суми основного боргу станом на момент розгляду справи, суд вважає за можливе скористатись наданим ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України правом та зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій у вигляді пені на 50 % - до 20 069,81 грн.

(Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30 березня 2011р. № 14/57-1106, від 20 квітня 2011 р. № 9/215-10, від 20 березня 2012р. № 5024/1438/2011 та від 19 грудня 2012р. № 5019/1287/12.)

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України та приписами п.3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в зв"язку з чим судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення суми пені згідно ч. 3 ст. 83 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статями 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України , ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, ЄДРПОУ 03359500) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 20 069,81 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 643,99 грн. та три відсотки річних у розмірі 9 621,85 грн., що загалом складає - 30 335,65 грн. та 1.810,73 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті позову щодо стягнення пені в сумі 20 069,81 грн. та інфляційних втрат в сумі 452,62 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 21.08.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова