Постанова № 48895500, 18.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 серпня 2015 р. № 820/7350/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

до

Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

про

стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути борг з розрахункових рахунків ІКВ ВКП у банках, обслуговуючих такого платника податків, шляхом стягнення коштів в сумі 254192,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство має податковий борг перед бюджетом у сумі 254192,03грн., який виник внаслідок несплати відповідачем в установлений строк грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, збору за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства, збору від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, збору від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. Наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Вказане слугувало підставою для звернення ОДПІ з даним позовом до суду.

Представник позивача - Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, у судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив суд розглядати справу без участі представника ОДПІ та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. (а.с.58).

Відповідач - Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.ст. 33-35 КАС України.

У письмових запереченнях на позов (а.с.46-47), відповідач зазначив, що по-перше, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство не є належним відповідачем по даній справі, оскільки, воно є комунальним підприємством та знаходиться у власності Ізюмської територіальної громади від імені якої діє Ізюмська міська рада Харківської області, яка і є належним відповідачем; по-друге, податкові вимоги №1/47 від 16.10.2001 року та №2/107 від 21.11.2001 року не відносяться до податкового боргу відповідача, який виник у 2015 році, оскільки, вказані вимоги виставлені відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01.01.2011 року, а тому не може регулювати відносини, що виникли після набрання чинності Податковим кодексом України. За таких підстав відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, та справу просить розглядати без участі представника відповідача.

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб’єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов’язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач - Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкту господарювання - юридичної особи, код ЄДРПОУ: 24673063.

На обліку як платник податків/зборів відповідач знаходиться в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області з 07.05.1997 р. (а.с.5).

Дослідивши наявні у справі документи, суд з'ясував, що до складу заявленої до стягнення спірної суми податкового боргу у загальному розмірі 254192,03 грн. структурно входить:

- плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у розмірі 176237,97 грн., що виникла на підставі розрахунку податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин №9092703535 від 12.05.2015 р. (а.с.20-21);

- збір за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства у розмірі 49647,69 грн., нарахованого на підставі податкової декларації №9061808403 від 08.04.2015 р., (а.с.15-19);

- збір за скид забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти у розмірі 17691,74 грн.. нарахованого на підставі податкової декларації з екологічного податку №9068683957 від 15.04.2015 р.; (а.с.12-14);

- збір від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення на суму 10614,63 грн., нарахованого на підставі податкової декларації з екологічного податку №9068683957 від 15.04.2015 р.(а.с.12-14).

Відповідач стверджує, що застосовуючи заходи, направлені на погашення податкового боргу платника податків, Ізюмською ОДПІ було сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу №1/47 від 16.10.2001 року на суму 1503,94 грн. та другу податкову вимогу №2/107 від 21.11.2001 р. на суму 75991,94 грн. (а.с.6, 7).

Розв’язуючи спір, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п.14.1.175 п.14.1 статті 14 Кодексу).

Положеннями п.п.20.1.34 п.20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Суд відзначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач є комунальним підприємством та перебуває у власності Ізюмської територіальної громади, від імені якої діє Ізюмська міська рада Харківської області.

Згідно п. 87.2. ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому відповідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу згідно з п. 58.3 ст.58 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що податкові вимоги №1/47 від 16.10.2001 року на суму 1503,94 грн. та другу податкову вимогу №2/107 від 21.11.2001 р. на суму 75991,94 грн. (а.с.6, 7) не стосуються податкового боргу відповідача, який виник з 2001 року та який позивач просить стягнути, оскільки такі податкові вимоги виставлені ще у 2001 р.

Крім того, з наданої до матеріалів справи довідки від 16.07.2015 року № 263/10/20-14-23 (а.с. 11) не вбачається, що податковий борг за весь цей час, починаючи з 2001 року не переривався, а лише повідомляється про це без надання відповідних доказів.

Таким чином, на податковий борг, який виник у відповідача за звітний період 2015р. мала бути прийнята та надіслана нова податкова вимога.

Отже, до матеріалів справи не надано доказів здійснення встановлених ПК України заходів, які дають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Крім того, статтею 96 ПК України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Відповідно до приписів п. 96.2 ст.96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 28.01.2015 року звертався до Ізюмського міського голови з відповідним поданням № 87/9/20-14-25 про звільнення керівника Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, що зокрема передбачено пп. 96.4 ст.96 ПКУ, на яку отримав відповідь від 24.03.2015 року № 687 про недоцільність таких дій ( а.с.21-22).

Таким чином, з огляду на відсутність доказів вжиття органом податкової служби передбачених ПК України заходів погашення податкового боргу, звернення до суду не у спосіб, встановлений законом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення боргу з розрахункових рахунків ІКВ ВКП у банках, обслуговуючих такого платника податків, шляхом стягнення коштів в сумі 254192,03 грн. – відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко