Рішення № 48894269, 03.11.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2014 р. Справа № 918/1438/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Рівненського державного гуманітарного університету про стягнення основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за поставлений природний газ в сумі 24 096 грн. 16 коп.

В засіданні приймали участь представники:

позивача : Вознюк Є.В. дов. №14-167 від 11.06.2014 року.

відповідача : Якубець К.М. дов. №1069/01-09 від06. 11.2013 року.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення приймається 03 листопада 2014 року, оскільки в судовому засіданні 20 жовтня 2014 року оголошувалась перерва.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовною заявою до відповідача Рівненського державного гуманітарного університету про стягнення основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за поставлений природний газ в сумі 24096 грн. 16 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання умов договору купівлі - продажу природного газу № 2785/14ТЕ-28 від 12.05.2014року. Наголошує, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором № 2785/14ТЕ-28 від 12.05.2014року, актами приймання - передачі природного газу.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали.

Відповідач у відзиві на позов від 20.10.2014р. (вх. № 25641/14) зазначає, що всупереч вимогам п. 3.3., 3.4 договору №2785/14ТЕ-28 позивачем акти приймання-передачі природного газу за спожитий природний газ у січні - квітні 2014 року оформлені 31 травня 2014 року. Звертає увагу суду на те, що Рівненський державний гуманітарний університет є бюджетною установою оплата здійснюється через Управління ДКС України. Наголошує, що для проведення оплати Управління ДКС України необхідні акти приймання передачі.

03.11.2014 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові заперечення на позов (вх. 27097/14) у яких зазначає, що порушення зобов'язання відбулося не з вини відповідача. Вважає, що позивачем порушено вимоги ч.2 ст. 18 ЗУ Про засади функціонування ринку природного газу, оскільки не відкрито рахунок зі спеціальним режимом використання. Наголошує, що позивачем виконано вимогу стосовно відкриття рахунку лише в 2014 році, що підтверджується листом 03.03.2014р. №26-820/1.5.-14.

Наголошує на тому, що про остаточні обсяги споживання природного газу та суми оплати відповідач дізнався лише після підписання актів приймання-передачі, тобто 31 травня 2014 року.

Крім того представник відповідача просить суд застосувати положення п.3 ст. 83 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд-

ВСТАНОВИВ:

Згідно п.1 Статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого постановою КМУ від 25.05.1998р. №747 (у редакції постанови КМУ від 02.10.2013р. №724), Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", утворена на виконання Указу Президента України від 25.02.1998р. №151 "Про реформування нафтогазового комплексу України". Компанія є публічним акціонерним товариством (п.2). Офіційне найменування компанії: повне - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; скорочене - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

12.05.2014р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" м. Київ (Продавець) та Рівненським державним гуманітарним університетом (Покупець) укладено договір №2785/14ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу.

За умовами п.1.1 договору Продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, використовуються для виробничо комерційної діяльності) (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року до 37,000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях ( тис. куб. м.): січень - 6; лютий - 6; березень - 6; квітень - 3,5; жовтень - 3,5; листопад - 6; грудень 6.

Відповідно до п. 2.3 договору за розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов.

Умовами п. 3.1 договору визначено, що Постачальник передає газ Покупцеві у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця.

Право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

За умовами п. 3.3 договору Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів, обліку газу Покупця.

Відповідно до умов п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу - газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця.

Згідно п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

За умовами п.5.2 договору ціна за 1000куб.м. природного газу становить 1091,00 грн., з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1 000м3 природного газу 1091,00грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20грн., всього з ПДВ 1309, 20 грн.

Загальна вартість цього договору на дату укладення становить 40367грн. 00 коп., крім того ПДВ 8073грн.40коп.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за природний газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до розділу 11 договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін,, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014р., а в частинні проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано представниками та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов договору позивач у період з січня 2014р. по квітень 2014р., поставив, а Рівненський державний гуманітарний університет прийняв природний газ на загальну суму 20 047 грн. 80 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу наявними в матеріалах справи.

Акти прийому-передачі природного газу підписані повноважними представниками та скріплені відбитками печаток сторін.

Рівненський державний гуманітарний університет своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу не виконав.

На час розгляду справи, відповідно до договору №2785/14ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу заборгованість відповідача перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за отриманий природний газ становить 20047 грн.80 коп.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №2785/14ТЕ-28 від 12.05.2014р., позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з Рівненського державного гуманітарного університету 1 669 грн. 94 коп. - пені, 2 107 грн. 66 коп. - інфляційних втрат, 270 грн. 75 коп. - 3% річних, за періоди згідно долученого розрахунку (а. с. 19-20).

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 2785/14ТЕ-28 від 12.05.2014р.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому судом враховується, що договір підписано 12.05.2014р., а розділом 11 Договору сторони поширили дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року.

Частиною 3 ст. 631 ЦК України, встановлено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Статтею 627 ЦК встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За таких обставин, сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору. У суду відсутні підстави вважати, що при укладенні Договору, волевиявлення відповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

Таким чином, правочин був здійснений за волевиявленням обох сторін, а згідно п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі договору купівлі - продажу природного газу №№ 2785/14ТЕ-28 від 12.05.2014р. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з січня 2014р. по квітень 2014р. здійснювало на користь Рівненського державного гуманітарного університету поставки природного газу, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу.

Пунктом 6.1 договору № 2785/14ТЕ-28 від 12.05.2014р. визначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду справи доказів оплати основного боргу в сумі 20 047 грн. 80коп., матеріали справи не містять, доказів в підтвердження спростування факту поставки природного газу на зазначену суму відповідачем не подано та не зазначено про їх існування.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі наведеного суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 20 047 грн. 80коп. боргу за поставлений природний газ обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з РДГУ 2 107 грн. 66 коп. - інфляційних втрат, 270 грн. 75 коп. - 3% річних судом враховується наступне.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається порушення термінів виконання грошових зобов'язань по договору № 2785/14ТЕ-28 від 12.05.2014р. з боку Рівненського державного гуманітарного університету, з огляду на таке.

Згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Судом критично сприймаються посилання відповідача на відсутність у позивача рахунку відповідно до ст. 38 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", оскільки надані відповідачем документи, в підтвердження зазначеного, датовані 2013 роком. Відповідачем не надано суду документи в підтвердження відсутності рахунку у позивача за період заявлений до стягнення.

При цьому, судом враховується, що відповідачем не здійснено оплату поставленого газу і на час розгляду справи.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови договору № 2785/14ТЕ-28 від 12.05.2014р., щодо строків виконання грошових зобов'язань, дати зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за поставлений природний газ, заявлені позивачем періоди нарахування, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 2083 грн. 78 коп. - інфляційних втрат та 207 грн. 75 коп. - 3% річних. У решті заявлених до стягнення інфляційних втрат у позові необхідно відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення з РДГУ 1 669 грн. 94 коп. - пені, судом враховується наступне.

Відповідно до ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою (ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору № 2785/14ТЕ-28 від 12.05.2014р., визначено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені проведено Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" межах шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Зважаючи на строки виконання грошових зобов'язань, визначені п.6.1 договором № 2785/14ТЕ-28 від 12.05.2014р., дати зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за поставлений природний газ, заявлені позивачем періоди нарахування, суд вважає правомірною до нарахування пеню в розмірі 1669 грн. 94коп.

Відповідачем, відповідно до ст. 83 ГПК України, подано клопотання про зменшення заявлених до стянення штрафних санкцій. Розглянувши зазначене клопотання, судом не встановлено підстав для зменшення пені, з огляду на наступне.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна норма також міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що, вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Рівненського державного гуманітарного університету підлягають задоволенню в частині стягнення 20 047 грн. 80 коп. - основного боргу, 1669 грн. 94 коп. - пені, 270 грн. 75 коп. - 3% річних, 2 083 грн. 78 коп. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Рівненського державного гуманітарного університету (м. Рівне, вул. С. Бандери, 12, код ЄДРПОУ 25736989) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 25736989) :

- 20 047 грн. 80 коп. (двадцять тисяч сорок сім гривень 80 коп.) - основного боргу;

- 1669 грн. 94 коп. (одну тисячу шістсот шістдесят дев'ять гривень 94 коп.) - пені;

- 270 грн. 75 коп. (двісті сімдесят гривень 75 коп.) - 3% річних;

- 2 083 грн. 78 коп. (дві тисячі вісімдесят три гривні 78 коп.) - інфляційних втрат;

- 1825 грн. 17коп. (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять гривень 17коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позовних вимогах в частині стягнення 23 грн. 88 коп. - інфляційних втрат відмовити.

Повне рішення складено 07 листопада 2014 року.

Суддя Войтюк В.Р.