Постанова № 48893704, 21.08.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2015 року

м. Полтава

Справа № 816/2689/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді – Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську до Публічного акціонерного товариства “Комсомольське автотранспортне підприємство №15347” про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2015 року управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Комсомольське автотранспортне підприємство №15347” про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, за жовтень 2013 року - червень 2015 року у сумі 109949,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином; причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Відповідач надіслав суду заяву, якою вимоги позовної заяви не визнав, посилаючись на те, що відповідач перебуває у стадії ліквідації, у зв’язку з чим встановлено строк на заявлення вимог кредиторами, однак позивач жодних вимог до відповідача, що ліквідується, не заявляв.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів, суд, керуючись положеннями частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе розглядати справу за даної явки.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 18 серпня 2015 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Публічне акціонерне товариство “Комсомольське автотранспортне підприємство №15347” (код ЄДРПОУ 03399439) є юридичною особою та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Комсомольську.

Згідно із пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 06 грудня 1991 року працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці – за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів, і за результатами атестації робочих місць мають право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 2 прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” діяв Закон України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року №400/97-ВР. Відповідно до частини четвертої пункту 1 статті 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі Інструкція) розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно наданого суду розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б” - “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, складеного щодо Публічного акціонерного товариства “Комсомольське автотранспортне підприємство №15347”, зазначені витрати за період з жовтня 2013 року по червень 2015 року становили 109549,54 грн. Натомість у встановлений законом строк відповідач заборгованість не сплатив.

Відповідно до пункту 6.7. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

На виконання вимог Інструкції, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Комсомольську на адресу відповідача було направлено та вручено щомісячні повідомлення про наявність заборгованості у відповідача по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Склад витрат та їх фактичне понесення позивачем підтверджується відомостями картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за період з жовтня 2013 року по червень 2015 року становили 109549,54 грн.

Недійсність спірних розрахунків стосовно визначених відповідачу сум не встановлена, тому відповідач має обов'язок щодо їх сплати.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивач у строк, встановлений на заявлення вимог кредиторів, вимог до відповідача не заявляв, з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство “Комсомольське автотранспортне підприємство №15347” зареєстровано у якості юридичної особи 15.12.1995. Натомість, судом встановлено, що 02.12.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про перебування Публічного акціонерного товариства “Комсомольське автотранспортне підприємство №15347” в стані припинення.

Відповідно до положень частини 1 статті 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до частини третьої цієї статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Враховуючи наведені положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суд дійшов висновок, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, оскільки з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення господарської діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Відтак, оскільки мораторій не зупиняє виконання відповідачем (боржником) грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, тому заборгованість в сумі 109949,54 грн по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, за жовтень 2013 року - червень 2015 року підлягає стягненню у судовому порядку.

Відповідно до статті 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську до Публічного акціонерного товариства “Комсомольське автотранспортне підприємство №15347” про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Комсомольське автотранспортне підприємство №15347” (ідентифікацій код 03399439) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську витрати по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, за жовтень 2013 року - червень 2015 року у сумі 109949,54 грн (сто дев’ять тисяч дев’ятсот сорок дев’ять гривень п’ятдесят чотири копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.С. Бойко