Постанова № 48893656, 05.08.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/715/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мекенченко М.А. ,

представника відповідача - Павленко К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинною та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2015 року позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Полтавської області про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 № 0014091702, податкової вимоги від 11.09.2014 № Ф-0011931702.

Ухвалою суду від 30 березня 2015 року допущено заміну неналежного відповідача - Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Полтавської області належним відповідачем - Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Ухвалою суду від 30 березня 2015 року провадження у справі № 816/715/15-а закрито в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 № 0014091702 за примиренням сторін у зв'язку з досягненням податкового компромісу щодо сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) по податковому повідомленню - рішенню від 26.09.2014 № 0014091702.

В позовній заяві позивач посилався на безпідставність винесення вимоги Миргордської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) Ф-0011931702 від 11 вересня 2014 року, оскільки рішення про заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік було скасовано під час оскарження в адміністративному порядку.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності його уповноваженого представника.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивач занизив суму бази нарахування єдиного внеску та відповідно занизив суму єдиного внеску чим порушив п. 11 ст. 8 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Таким чином, на думку відповідача, оскаржувана вимога винесена правомірно, з урахуванням вимог норм чинного законодавства.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу в період з 15 серпня 2014 року по 04 вересня 2014 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне старування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 /а. с. 59-81/.

За наслідками перевірки Миргородською ОДПІ складено Акт № 1562/16-20-17-02-14/2739809173/126 від 11 вересня 2014 року, згідно із висновками якого встановлено, серед іншого, порушення вимог підпункту 1.2 пункту 1 статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 5 534 грн. 45 коп., в т. ч. за грудень 2011 року - 5 500 грн. 65 коп. та грудень 2012 року - 33 грн. 80 коп.

На підставі висновків Акту перевірки № 1562/16-20-17-02-14/2739809173/126 від 11 вересня 2014 року, відповідачем 11 вересня 2014 року винесено вимогу № Ф-0011931702, якою встановлено наявність заборгованості за позивачем зі сплати єдиного внеску у розмірі 5 534 грн. 45 коп. /а. с. 10/.

Позивач не погодився із зазначеною вимогою у зв'язку із чим оскаржив її до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваній податковому вимозі суд виходить з наступного.

Згідно пункту 2.3 акту перевірки № 1562/16-20-17-02-14/2739809173/126 від 11 вересня 2014 року перевіркою встановлено, що в порушення підпункту 1.2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач занизив базу нарахування єдиного внеску за 2011 рік в частині отриманого від господарської діяльності доходів, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб у розмірі 28 287 грн. 41 коп. Податковий орган дійшов вказаних висновків за результатами проведеної планової документальної перевірки за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року, оформленими актом від 21 вересня 2012 року № 13/17-209/НОМЕР_2.

Так, в матеріалах справи міститься копія акту від 21 вересня 2012 року № 13/17-209/НОМЕР_2, відповідно до висновків якого встановлено, серед іншого, порушення підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.3, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження оподатковуваного доходу в 2011 році в сумі 28 287 грн. 41 коп., в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 рік в сумі 17 237 грн. Перевіркою було встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 110 628 грн. 41 коп. (116 844 грн. 41 коп. (встановлено перевіркою розмір чистого доходу) - 6 216 грн. (задекларовано платником податків у податковій звітності за 2011 рік).

На підставі висновків вказаного акту податковим органом 05 жовтня 2012 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0006201701, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 28 146 грн. 25 коп., у тому числі, за основним платежем у сумі 23 837 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 309 грн. 25 коп. /а. с. 132/.

Позивач не погодився з вказаними рішення та оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Полтавській області від 20 грудня 2012 року № 392/Г/10-215 скаргу позивача залишено без задоволення та збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб (податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року №0006201701) за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1650 грн.

Рішенням ДПС України від 28 січня 2013 року № 457/Г/10-2315 /а. с. 34-38/ скасовано податкове повідомлення - рішення Миргородської ОДПІ від 05 жовтня 2012 року № 0006201701 про визначення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в частині донарахування податку і застосованих штрафних санкціях та рішення ДПС у Полтавській області від 20 грудня 2012 року № 392/Г/10-215 про результати розгляду первинної скарги в зазначеній частині. Вказане рішення мотивоване тим, що податковим органом не доведено, що витрати на придбання запасних частин, які використано для здійснення ремонту транспортних засобів на загальну суму 82 341 не пов'язано з господарською діяльністю.

З наведеного слідує, що податковий орган, що розглядав скаргу, погодився з тим, що остаточна сума чистого оподаткованого доходу за 2011 рік склала 28 287 грн. 41 коп., а не 110 628 грн. 41 коп., яка виникла в результаті завищення витрат на придбання трьох акумуляторів, які не використовувалися у підприємницькій діяльності і відсутні у залишку товарно-матеріальних цінностей станом на 31 грудня 2011 року в сумі 4 125 грн. та заниження суми валових доходів в 2011 році на 24 162 грн. 41 коп. (483 887 грн. 41 коп. (за даними перевірки) - 459 725 грн. (задекларовано відповідачем у податковій декларації про майновий стан і доходи від 09.02.2012 № 10961)).

11 лютого 2013 року Миргородською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0000031702 про збільшення ФОП ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 12 708 грн. 25 коп. (в т.ч., 11 486 грн. - основний платіж, 1222 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до пояснень відповідача /а. с. 191/ розмір основного платежу у вказаному податковому повідомленні - рішенні визначено наступним чином. Так, податковим повідомленням - рішенням від 05 жовтня 2012 року № 0006201701 визначено суму основного платежу по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 837 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення було скасовано рішенням ДПС України від 28 січня 2013 року № 457/Г/10-2315 в частині підтвердження витрати позивача у 2011 році на суму 82 341 грн., а отже на суму основного платежу по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12 351 грн. (82 341 грн. * 15 %). Таким чином, сума основного платежу по податку з доходів фізичних осіб, з урахуванням рішенням ДПС України від 28 січня 2013 року № 457/Г/10-2315, склала 11 486 грн. (23 837 грн. - 12 351 грн.).

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 оскаржив вказане рішення до суду. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року по справі № 816/1429/13-а, яка не була оскаржена та набрала законної сили 21 травня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про скасування, в тому числі, і податкового повідомлення - рішення №0000031702 від 11 лютого 2013 року відмовлено.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу наведених норм процесуального закону обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року по справі № 816/1429/13-а, яка набрала законної сили, мають значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки ухвалюючи таку постанову, суд встановив правомірність податкового повідомлення - рішення, яким за 2011 рік нараховано податок з доходів фізичних осіб з бази оподаткування у розмірі 28 287 грн. 41 коп.

Суд зауважує, що позивачем самостійно сплачено до бюджету в повному обсязі нараховане податковим повідомленням - рішенням №0000031702 від 11 лютого 2013 року зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 12 708 грн. 25 коп. Вказана обставина сторонами не заперечувалась.

В той же час, в ході судового розгляду справи позивач заперечував висновки податкового органу щодо завищення витрат та заниження суми валових доходів за 2011 рік.

На вимогу суду стосовно надання належним чином посвідчених копій первинних документів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, останнім надані книга обліку доходів і витрат /а. с. 180-185/, банківська виписка по рахунку ОСОБА_2 /а. с. 186-187/.

Разом з тим, порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Отже, на фізичну особу, зареєстровану у встановленому законом порядку фізичною особою-підприємцем, поширюються правила ведення бухгалтерського обліку і подання фінансової звітності у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої була затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1025, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1425/18720 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, належать документи щодо походження товару, наприклад: накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

В той же час, перелічені документи, які могли б підтвердити обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, ФОП ОСОБА_2 до суду не надано. Крім того, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

З викладеного вбачається, що базою для нарахування єдиного внеску є дохід (прибуток) фізичною особою - підприємцем, отриманий від діяльності такої особи, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Тому, позивачем було фактично занижено суму бази нарахування єдиного внеску з урахуванням максимальної та мінімальної величини у розмірі 15 949 грн. 39 коп. Вказана сума складається з 15 852 грн. за грудень 2011 року (з бази оподаткування 28 287 грн. 41 коп. (завищення чистого доходу) (17 068 (максимальна величини бази нарахування єдиного внеску) - 1 216 грн. (визначена позивачем у звітності)) та 97 грн. 39 коп. за грудень 2012 року (1 134 грн. (мінімальний розмір страхового внеску) - 1 036 грн. 61 коп. (визначена позивачем у звітності)).

Отже, позивач занизив суму єдиного внеску на 5 534 грн. 45 коп., в тому числі за грудень 2011 року в сумі 5 500 грн. 65 коп. (15 852 грн. * 34,7%) та за грудень 2012 року на суму 33 грн. 80 коп. (97 грн. 39 коп. * 34,7%).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області направила позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-0011931702 від 11 вересня 2014 року усього на суму 5 534 грн. 45 коп.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу № Ф-0011931702 від 11 вересня 2014 року відповідає приписам чинного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання нечинною та скасування вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинною та скасування податкової вимоги, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2015 року.

Суддя Р.І. Молодецький