Постанова № 48892819, 19.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р. Справа № 922/2575/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивача - Зубко О.О. (довіреність б/н від 21.04.2015 року);

відповідача - Турсенев Д.І. (директор);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3684Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015р. у справі №922/2575/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "САПСАН", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній технопарк ЛТД", м. Харків,

про стягнення 186723,57 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 137601,67 грн. заборгованості за надані послуги, 16915,36 грн. пені, 2986,47 грн. 3% річних та 29220,07 грн. інфляційних витрат за договором № 2\14 про від 26 листопада 2014 року про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015р. (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній технопарк ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "САПСАН" 137601,67 грн. заборгованості за поставлений товар, 16915,36 грн. пені, 2986,47 грн. 3% річних, 29220,07 грн. інфляційних витрат за договором № 2\14 про від 26 листопада 2014 року про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу та 3734,47 грн. судового збору.

ТОВ "Група компаній Технопарк ЛТД" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду міста Харкова від 03.06.2015р. змінити на: стягнути з ТОВ "Група компаній технопарк ЛТД" на користь ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "САПСАН" заборгованість в сумі - 137601,67 грн. за надані послуги за договором №2/14 від 26.11.2014р. про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 19.08.2015 року.

17.08.2015 року представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№12004), в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 листопада 2014 рок між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "САПСАН" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній технопарк ЛТД" (відповідачем) було укладено договір № 2\14 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до пункту 1.1. договору № 2\14 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу позивач прийняв на себе зобов'язання поставляти відповідачу матеріали будівельного призначення (товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно наявної бухгалтерської документації, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній технопарк ЛТД" позивачем відвантажувалася продукція (матеріали будівельного призначення) за асортиментом та вартістю, вказаними у відповідних рахунках-фактурах та видаткових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що жодних претензій з боку відповідача стосовно строків поставки, якості, кількості товару на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "САПСАН" не надходило, що свідчить про повне виконання ним прийнятих на себе зобов'язань.

Товар відпускався згідно належним чином оформлених видаткових накладних за підписами та з печатками обох сторін, а у відповідності до пункту 1.3. договору № 2\14 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу підпис уповноваженої особи покупця, або печатка (штамп) покупця на відповідній видатковій накладній свідчить про прийом зазначеного в ній товару й про згоду з тим, що товар у накладній відповідає найменуванню та кількості, зазначеним у заявці покупця. Право власності на поставлений товар переходить до покупця з моменту його отримання.

Відповідно до пункту 3.4. договору № 2\14 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу покупець прийняв на себе зобов'язання оплачувати поставлену партію товару не пізніше 7-ми календарних днів з дати поставки, якщо інше не буде узгоджене між сторонами.

Протягом дії договору № 2\14 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу позивачем поставлявся Товариству з обмеженою відповідальністю "Група компаній технопарк ЛТД" товар, за який останній розрахувався не в повному обсязі, що внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 137601,67 грн.

Згідно пункту 3.5. договору № 2\14 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу обсяг партії товару, що може бути отриманий на умовах відстрочення платежу, відповідно до умов даного договору, обмежений 75000 грн. Не зважаючи на це позивач пішов на зустріч відповідачу та відвантажив товар понад зазначену суму. Згода на такі дії сторін підтверджується відповідним чином оформленими та підписаними видатковими накладними.

При цьому, відповідач повинен був оплатити кожну партію (частину партії) товару на суму понад 75000 грн. шляхом 100% передплати, але в будь-якому разі здійснити повну оплату кожної партії в строк не пізніше 7-ми календарних днів з дати відповідної поставки, що випливає з умов пункту 3.4. та пункту 3.5. договору № 2\14 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу.

Таким чином заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "САПСАН" становить суму у розмірі 137601,67 грн., що стало підставою для звернення останнього до господарського суду з позовною заявою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно статті 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що основна заборгованість у розмірі 137601,67 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Разом з тим, як зазначив відповідач в апеляційній скарзі та в судовому засіданні, він визнає вказану заборгованість та не оскаржує рішення місцевого суду в цій частині.

Як вбачається з апеляційної скарги відповідача, він не згоден з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо нарахування позивачем відповідачу 16915,36 грн. пені, 2986,47 грн. 3% річних, 29220,07 грн. інфляційних витрат за договором № 2\14 про від 26 листопада 2014 року.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2986,47 грн. та інфляційних витрат у розмірі 29220,07 грн. задовольнити.

Відповідно до пункту 8.1. договору № 2\14 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно пункту 8.2 договору № 2\14 про постачання матеріалів будівельного призначення на умовах відстрочення платежу при порушенні покупцем строків оплати товару, останній повинен сплатити постачальникові пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який платиться пеня. Виплата пені не звільняє покупця від зобов'язань відповідно до даного договору.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16915,36 грн. пені підлягають задоволенню.

Отже, дослідивши всі належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано прийнято рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі в сумі 137601,67 грн., 3% річних в сумі 2986,47 грн., інфляційних втрат в розмірі 29220,07 грн., та пені р. в сумі 16915,36 грн., враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару, або інших обґрунтованих заперечень проти позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015р. у справі № 922/2575/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015р. у справі №922/2575/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 21.08.2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.