Постанова № 4889231, 17.09.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2009 р.

Справа № 4/77/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

При секретарі Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився, повідомлений належним чином;

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача 1: Шепель Ю.А., за довіреністю;

від відповідача 2: Кирильчук О.І., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної екологічної інспекції в Миколаївській області та Військової частини А3476

на рішення господарського суду Миколаївської області від 17 липня 2009 року

по справі № 4/77/09

за позовом Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора (м. Миколаїв, вул. Шевченка, 69-а) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 134

до 1) Військової частини А3476, Миколаївська обл., Новоодеський р-н, с. Костянтинівка;

2) Квартирно –експлуатаційний відділ м. Миколаєва, м. Миколаїв, пр-т Миру, 62-а

про стягнення 8297, 13 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок водокористування з підземних джерел без спеціального дозволу за термін з 01.05. 05 р. по 01.09.08 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Миколаївський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Військової частини А3476 та Квартирно –експлуатаційного відділу м. Миколаєва про стягнення 8297,13 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок водовикористування з підземних джерел без спеціального дозволу за термін 01.05.05 року по 01.09.08 року.

Прокурор та позивач зменшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача-1 збитків у сумі 7821,25 грн., заподіяних державі внаслідок водовикористування з підземних джерел без спеціального дозволу за термін 01.09.05 року по 01.09.08 року.

Відповідач-1 надав відзив, яким проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідальність за порушення водокористування не може бути покладена на нього, оскільки він не є балансоутримувачем свердловини.

Відповідач-2 надав відзив, яким проти позову заперечував, посилаючись на те, що він не використовував воду з артсвердловини, і не є водокористувачем на відміну від відповідача-1, тому не повинен отримувати дозвіл на спеціальне водокористування. Крім того, позивач повинен був застосувати до розрахунку розмірів збитків, заподіяних внаслідок самовільного водокористування з підземних джерел “Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затверджену наказом Мінекобезпеки України №37 від 18.05.1995 року, за пунктом 6 якої, розмір збитків за термін з 01.09.05 року до 01.09.08 року, заподіяних внаслідок самовільного водокористування з підземних джерел, повинен бути зменшений до 1564,21 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17 липня 2009 року у справі № 4/77/09 (суддя Дубова Т.М.) позов задоволено частково; стягнуто з військової частини А 3476 (с. Костянтинівка, Новоодеський р-н, Миколаївська область, код 07967633) на користь державної екологічної інспекції в Миколаївській області (рахунок Костянтинівської сільської ради № 31510921700273, код ЄДРПОУ 23627411, банк одержувача ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, КЕКД 24062100 “Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності”) суму 1564,21 грн. Збитків; на суму 6257,04 грн. в позові відмовлено; стягнуто з військової частини А 3476 (с. Костянтинівка, Новоодеський р-н, Миколаївська область, код 07967633) в доход державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31118095700006, банк ГУДКУ у Миколаївській області, отримувач УДК у Миколаївській області; код банку 826013, код ЄДРПОУ 23626096) суму 102,00 грн. Держмита; стягнуто з військової частини А 3476 (с. Костянтинівка, Новоодеський р-н, Миколаївська область, код 07967633) в доход державного бюджету України (р/р 31211259700006 в ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096) суму 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Державна екологічна інспекція в Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 17 липня 2009 року у справі № 4/77/09 в частині задоволення позову частково, на суму 1564, 21 грн. та ухвалити нове рішення про стягнення з Військової частини А3476 на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області 7821, 25 грн.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права.

Також не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Військова частина А3476 подала апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 17 липня 2009 року у справі № 4/77/09 і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позовних вимогах до Військової частини А3476.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права.

16.09.2009 року через канцелярію суду від відповідача - 2 надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 17 липня 2009 року у справі № 4/77/09 без змін.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника прокуратури та позивача.

Від прокуратури та позивача, представники яких не з’явились у судові засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційних скарг та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників відповідачів, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 321, цей Порядок визначає процедуру погодження та видачі водокористувачам дозволів на спеціальне водокористування.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водокористування —використання вод для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води.

Пункт 9 ст.44 Водного кодексу України передбачає, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.30 Водного кодексу України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі). Таким чином основною ознакою водокористувача є те, що саме ця особа використовує воду, отриману шляхом забору води.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва не використовував воду з артсвердловини, не є водокористувачем на відміну від Військової частини А3476, і не повинен отримувати дозвіл на спеціальне водокористування.

Утримання артсвердловини на балансі КЕВ м. Миколаєва не може бути підставою для відшкодування збитків внаслідок водокористування без спеціального дозволу. Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти до висновку, що саме ці норми права прямо передбачають відповідальність саме водокористувачів - Військової частини А3476, та у ніякому разі - балансоутримувача - КЕВ м. Миколаїв.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції здійснив правильне тлумачення вищезазначених норм матеріального права та, як наслідок, виніс повністю законне, обґрунтоване та справедливе рішення з абсолютним, повним та точним дотриманням норм як матеріального, так і процесуального права.

Що стосується застосування методики розрахунків збитків, то колегія суддів зазначає наступне.

Посадові особи державної екологічної інспекції в Миколаївській області, які підписали і затвердили розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування з підземних джерел Військовою частиною А3476, безпідставно застосували Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, оскільки відповідно до п. 1.4. цієї методики завдані збитки розраховуються органами Держводгоспу в тому випадку, якщо вони:

А - завдані суб'єктами господарювання, які використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність на землях водного фонду,

Б- а також суб'єктами, розташованими за межами земель водного фонду, які звітують про використання вод за формою державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату України 30.09.97 року № 230.

Військова частина А3476 не використовує водні ресурси та не виконує господарську діяльність на землях водного фонду, а тим більше не відноситься до водгоспів. У даному випадку слід застосовувати Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Мінекобезпеки України № 37 від 18.05.1995 року.

Відповідно до п.1.4. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації визначені виключні випадки її застосування, зокрема:

1. якщо збитки завдані суб'єктами господарювання, які використовують водні ресурси на землях водного фонду

2. якщо збитки завдані суб'єктами господарювання, які виконують господарську діяльність на землях водного фонду

3. якщо збитки завдані суб'єктами, розташованими за межами земель водного фонду, які звітують про використання вод за формою державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп)

Земельна ділянка, на якій розміщена Військова частина А3476, відповідно до ст.77 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України „Про використання земель оборони” належить до земель оборони, тому діяльність відповідача жодним чином не підпадає під випадки (1) та (2).

Під випадок (3) діяльність Військової частини А3476 також не підпадає, оскільки відповідач хоча і розташований за межами земель водного фонду, однак не звітує про використання вод за формою державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату України 30.09.97 року № 230.

Відповідно до п. 1.2. Інструкція щодо заповнення форми № 2-ТП (водгосп) державному обліку підлягає використання вод промисловими, будівельними, транспортними, сільськогосподарськими та іншими підприємствами, організаціями і установами незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, джерел водопостачання і приймачів зворотних вод. До них відносяться:

- всі без винятку водокористувачі, що здійснюють скид зворотних вод безпосередньо у поверхневі, підземні водні об'єкти, а також на поля фільтрації, накопичувачі, рельєф місцевості тощо, незалежно від обсягів скидів;

- всі водокористувачі, що забирають з природних водних об'єктів 50 куб.м на добу і більше;

- підприємства, що забирають воду з комунального (відомчого) водопроводу або інших водогосподарських систем і передають зворотні води комунальній (відомчій) каналізації при заборі ними 50 і більше кубічних метрів води на добу, а також водокористувачі, що мають оборотні системи водоспоживання загальною потужністю 1000 куб. м на добу і більше, незалежно від кількості забраної свіжої води.

Колегія суддів зазначає, що свердловина на території військової частини А3476 створена штучно, не належить до природних водних об'єктів і комунального (відомчого) водопроводу.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Мінекобезпеки України № 37 від 18.05.1995 року не створює колізій у правозастосуванні, оскільки передбачає відповідальність у випадках, коли правопорушення відбувається не на землях водного фонду.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до висновків про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційних скаргах, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної екологічної інспекції в Миколаївській області, м. Миколаїв, та Військової частини А3476, Миколаївська обл., Новоодеський р-н, с. Костянтинівна, на рішення господарського суду Миколаївської області від 17 липня 2009 року у справі № 4/77/09 залишити без задоволення, рішення господарського суду –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: В.М. Тофан

Суддя: О.О. Журавльов