Постанова № 4889192, 16.09.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2009 № 16/393

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: Черкасова Л.А. дов. в матеріалах справи

від відповідача за первісним позовом: Гудков А.В. б/н від 03.11.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.05.2009

у справі № 16/393 (суддя

за позовом Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України

до ТОВ "Науково-виробнича фірма "РОСТ"

третя особа відповідача

про розірвання договору оренди та стягнення 25773,33 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-

виробнича фірма “РОСТ”

до Державного підприємства “Науково-дослідний інститут

мікроприладів” НТК “Інститут монокристалів” Національної

академії наук України

про визнання недійсною додаткової угоди до договору

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства “Науково-дослідний інститут мікроприладів” НТК “Інститут монокристалів” Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “РОСТ” про розірвання договору оренди нежилого приміщення № 18 від 15 грудня 1999 р., стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 25773 грн. 33 коп. по договору оренди нежитлових приміщень № 18 від 15.12.1999 р. та судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що відповідно до ст.118 Закону України “Про державний бюджет” та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. відповідачу було запропоновано підписати додаткову угоду до договору оренди нежитлових приміщень № 18 від 15.12.1999 р. та розрахунок вартості орендної плати, додатки до договору № 1, № 2, № 3, які відповідач не підписав.

Позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір та сплатити борг, які відповідачем не прийняті, що на думку позивача є підставою для розірвання договору відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України.

04.03.2009 року відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсною з моменту укладення Додаткової угоди до договору оренди нежитлових приміщень № 18 від 15.12.1999 р., що підписана між Державним підприємством “Науково –дослідний інститут мікроприладів”НТК “Інститут монокристалів”Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково –виробнича фірма “РОСТ”в 2007 р., як “Розрахунок плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту мікроприладів НАН України і передається в оренду ТОВ НВФ “Рост”для розміщення під науково –дослідну діяльність, виробництво”.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.05.2009 року у справі № 16/393 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. За зустрічним позовом провадження у справі припинено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що права на зміну розміру орендної плати в односторонньому порядку ані нормами законодавства, а ні спірним договором позивачу за первісним позовом не надано. Оскільки зміни до договору оренди № 18 від 15.12.1999р. про збільшення орендної плати не були внесені в договір, як цього вимагає чинне законодавство України, а позивач за первісним позовом не звертався до суду з позовом про спонукання внести зміни до договору, то відповідно до п. 5.5. договору та п.4 ст.10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” умови договору зберігають силу протягом всього терміну його дії, в тому числі у випадку, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення орендної плати у розмірі більшому, ніж передбачено договором оренди, безпідставні та не обґрунтовані, і не підлягають задоволенню. За зустрічним позовом судом першої інстанції встановлено, що додаткову угоду до договору між сторонами фактично не було укладено, тому на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України суд припинив провадження у справі за зустрічним позовом.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2009 року у справі №16/393, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача за первісним позовом в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник підставою для розірвання діючого договору оренди вважає недосягнення сторонами згоди щодо зміни оплати оренди. Підвищення орендної плати Інститутом проведено згідно діючих законодавчих актів. Скаржник зазначає, що відповідач за первісним позовом взагалі сплачував орендну плату нерегулярно і не в повному об’ємі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2009 року апеляційну скаргу позивача за первісним позовом прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 16.09.2009 року.

Також, на погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2009 року у справі № 16/393 в частині припинення провадження у справі за зустрічним позовом на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов та визнати недійсною, з моменту укладення, Додаткову угоду до Договору оренди №18 від 15.1999 року.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки “Розрахунок плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту мікроприладів НАН України і передається в оренду ТОВ НВФ “Рост” для розміщення під науково –дослідну діяльність, виробництво” фактично змінює умови договору оренди ( в частині визначення переліку приміщень, визначення площі приміщень та розміру орендної плати), враховуючи положення ст.. 181 ГК України, є всі підставі вважати розрахунок окремою додатковою угодою до Договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 15.07.2009 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1 від 14.07.2009 року у зв’язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Шапрана В.В. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 16/393 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г., Алданової С.О. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 15.07.2009 року представників позивача за первісним позовом, колегією суддів ухвалою від 15.07.2009 року розгляд справи було відкладено на 05.08.2009 року.

29.07.2009 року представником позивача за первісним позовом через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано заперечення на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/3 від 04.08.2009 року у зв’язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Алданової С.О у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків розгляд апеляційної скарги у справі № 16/393 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г., Євграфової Є.П. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з задоволенням клопотання представника позивача за первісним позовом, колегією суддів ухвалою від 05.08.2009 року розгляд справи було відкладено на 16.09.2009 року.

14.09.2009 року представником відповідача за первісним позовом через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом.

Розпорядженням в.о.голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/3 від 15.09.2009 року у зв’язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Євграфової Є.П. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 16/393 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г., Алданової С.О. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2009 року у справі № 16/393 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача за первісним позовом в повному обсязі. Крім цього, заперечував проти доводів відповідача за первісним позовом, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача за первісним позовом, викладених в апеляційній скарзі; крім цього вимоги свої апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2009 року у справі № 16/393 в частині припинення провадження у справі за зустрічним позовом на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов та визнати недійсною, з моменту укладення, Додаткову угоду до Договору оренди №18 від 15.1999 року.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.1999р. між НВФ “РОСТ” (надалі-орендар) та Державним підприємством Київський НДІ Мікро приладів (надалі – орендодавець) було укладено договір на оренду за № 18 (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець, правонаступником якого є позивач, передає, а орендар приймає в орендне користування нежитлові площі згідно інвентаризаційної відомості (додаток № 1).

Згідно додатку № 1 до договору (Інвентаризаційної відомості обліку площ) площі складають в двоповерховому корпусі на 1 поверсі 25 кв.м, на 2-му поверсі 85,4 кв.м, в будівлі бувшої вентиляційної надувного складу на 1 поверсі 60 кв.м.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що орендна плата по даному договору встановлюється на підставі Закону України “Про оренду державного майна” в розмірі п‘ять грн., крім того ПДВ одна грн. для основних площ і дві грн. п‘ятдесят коп. , крім того ПДВ п‘ятдесят коп. для допоміжних площ. Розмір орендної плати може бути змінений в разі зміни методик її розрахунку , змін централізованих цін та тарифів і в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 4.4 договору орендна плата та плата за послуги (електроенергія, вода, охорона) проводиться один раз на місяць передоплатою по виставленим рахункам-фактурам до 5-го числа поточного місяця.

За несвоєчасну плату платежів орендар сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочки (п. 4.5 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що в разі затримки орендної плати і оплати наданих послуг більш 3-х місяців даний договір може бути розірваний, що не звільняє сторони від зобов‘язань здійснити між собою кінцевий розрахунок, з стягненням заборгованості і пені в установленому законом порядку.

При невиконанні умов даного договору, кожна із сторін вправі вимагати дострокового його розірвання попередивши не менше ніж за місяць про прийняте рішення (п.5.4. договору).

Відповідно до п.5.5 договору сторони мають право змінювати умови договору за письмовою згодою з обов‘язковим фіксуванням змін в усіх примірниках договорів.

Термін дії договору встановлений з 15.12.1999р. по 01.01.2015 р.(п. 7.1 договору).

Термін дії договору можу бути продовжено на наступний домовлений між сторонами строк, якщо сторони забажають виявити свою згоду на пролонгацію даного договору за місяць до закінчення строку його дії ( п. 7.2 договору).

Згідно розрахунку плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту мікроприладів НАН України і передається в оренду ТОВ НВФ “Рост”, підписаного сторонами, орендна плата за перший (базовий) місяць оренди –січень 2007 р. складає :

1. Окрема будівля 60 м2 - 641, 27 грн.

2. 2 поверхова 101, 4 м2 - 2623,24 грн.

3. площадка 60 м2 - 497,25 грн.

Всього орендна плата складає 3761 грн. 76 коп. без ПДВ, що з ПДВ буде 4514грн.11коп.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди нежилого приміщення № 18 від 15 грудня 1999 р. та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 25773 грн. 33 коп. по договору оренди нежитлових приміщень № 18 від 15.12.1999 р., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правовідносини сторін щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним та Господарського кодексами України регулюються положеннями даних кодексів на підставі їх Прикінцевих та перехідних положень.

Стаття 181 Господарського кодексу України, визначає порядок укладення угод (в тому числі, додаткових). Так, відповідно до вимог цієї статті, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.

Порядок зміни договорів визначений ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Одностороння відмова від зобов’язання або зміна його умов а також зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку відповідно до статей 525 Цивільного кодексу України, 188 та 193 Господарського кодексу України не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Підставами такої зміни є істотна зміна стану об'єкта оренди, а також інші випадки, встановлені законодавчими актами України.

Статтею 118 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” визначено правові засади перегляду плати за раніше укладеними договорами оренди та надано право орендодавцям в порядку, передбаченому чинним законодавством України, ініціювати внесення змін до таких договорів оренди з урахуванням переглянутого згідно ставок, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846, розміру орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, зміна розміру орендної плати також врегульовано договором оренди, а саме пунктом 4.1 договору оренди нежилого приміщення, яким встановлено, що розмір орендної плати може біти змінено у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

При цьому, відповідно до пункту 5.5 вищевказаного договору, зміни або доповнення допускаються тільки за письмовою згодою сторін.

Отже, права на зміну розміру орендної плати в односторонньому порядку ані вищенаведеними норми законодавства, а ні спірним договором орендодавцю не надано.

Договір та інші акти цивільного законодавства в тому числі Закон України “Про державний бюджет на 2007 рік”, Закон України “Про оренду державного та комунального майна” а також Постанова Кабінету Міністрів України №1846 від 27.12.2006р., не надають позивачу права в односторонньому порядку змінювати умови договору.

Позивач не звертався до суду з позовом про спонукання внести зміни до договору.

Оскільки зміни до договору оренди № 18 від 15.12.99р. про збільшення орендної плати не були внесені в договір, як цього вимагає чинне законодавство України, то відповідно до п. 5.5 договору та п.4 ст.10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” умови договору зберігають силу протягом всього терміну його дії, в тому числі у випадку, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Доказів істотного порушення відповідачем за первісним позовом договору, які могли б служити підставою розірвання договору, суду не надано.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення орендної плати у розмірі більшому, ніж передбачено договором оренди та розірвання договору оренди є безпідставними, необґрунтованими, не доведеними належними і допустимими доказами, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено державне мито лише за вимогу майнового характеру 257, 73грн. (пл. доручення № 453 від 17.10.2008 року).

Проте, позивачем при зверненні до суду з позовом було заявлено дві вимоги, одна майнового характеру - стягнення 25773,33 грн., друга не майнового характеру - розірвання договору оренди.

Стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" визначає, що ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, встановлюються у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема з заяв майнового характеру, встановлюються у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а з позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.п. „б” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито сплачується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. (п.4.5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Суд першої інстанції не звернув увагу на цей факт та при винесенні рішення не достягнув з позивача 85 грн. державного мита.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції, достягує з Державного підприємства “Науково-дослідний інститут мікроприладів” НТК “Інститут монокристалів” Національної академії наук України до Державного бюджету України – 85грн. державного мита за вимогу про розірвання договору оренди.

Щодо зустрічного позову.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов (стаття 638 Цивільного кодексу України).

В якості додаткової угоди до договору оренди нежитлових приміщень № 18 від 15.12.1999 р. відповідач вважає Розрахунок плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту мікроприладів НАН України і передається в оренду ТОВ НВФ “Рост” для розміщення під науково –дослідну діяльність, виробництво, підписаний сторонами.

З наданих документів не вбачається, що між сторонами було укладено додаткову угоду до договору.

Розрахунком плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту мікроприладів НАН України і передається в оренду ТОВ НВФ “Рост” для розміщення під науково –дослідну діяльність, виробництво зафіксовано розмір орендної плату (розрахунок) за базовий місяць оренди - січень 2007р., що є однією із складових для вчинення правочину і визначено як додаток до договору № 18 від 15.12.1999р.

Тобто, у процесі вирішення спору встановлено, що додаткову угоду до договору між сторонами фактично не було укладено.

За таких обставин судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності предмету спору і вважає, що в позові слід відмовити.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2009 року підлягає частковому скасуванню.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Науково-дослідний інститут мікроприладів” НТК “Інститут монокристалів” Національної академії наук України залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “РОСТ” залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2009 року у справі 16/393 скасувати частково.

В частині відмови в задоволенні первісного позову рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства “Науково-дослідний інститут мікроприладів” НТК “Інститут монокристалів” Національної академії наук України (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, р/р 26003427631 в ФКД ВАТ “Ін промбанк” м. Києва, МФО 322863, код ЗКПО 14308827), або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення до Державного бюджету України (р/р №31110095700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) державне мито у сумі 85 грн.

В зустрічному позові відмовити.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №16/393 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді