Постанова № 4889179, 15.09.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2009 р.

№ 05-5-26/24464

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –судді

Капацин Н.В. –(доповідача у справі),

суддів :

Демидової А.М.

Шевчук С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на ухвалу

Господарського суду міста Києва від 03.07.2009

у справі

№ 05-5-26/24464

господарського суду

міста Києва

за позовом

Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до

Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" Деснянського району м. Києва

про

стягнення 137 383,05 грн.

за участю представників від:

позивача

Полоз І.В. (довір. від 10.07.09р.)

Марковська В.В. (довір. від 10.07.09р.)

відповідача

Брюханова О.І. (довір. від 14.09.09р.)

Корнієнко І.В. (довір. від 19.05.09р.)

В С Т А Н О В И В :

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" Деснянського району м. Києва 137 383,05 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.09р. № 05-5-26/24464 на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" повернуто без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції ґрунтується на тому, що згідно пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита на зворотному боці останнього примірника платіжного доручення робиться напис кредитної установи такого змісту: „Зараховано в доход бюджету ___грн. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення. Суд вказує на те, що напис на зворотному боці платіжного доручення № 3251 від 18.06.09р. про сплату державного мита скріплений не другою особою кредитної установи.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.09р. № 05-5-26/24464, справу передати до суду першої інстанції для розгляду. Скарга мотивована тим, що доданий до позовної заяви оригінал платіжного доручення № 3251 від 18.06.09р. має всі необхідні реквізити та відмітки банку, передбачені пунктом 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок повернення судом позовної заяви без розгляду регламентується статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав, які тягнуть за собою повернення позовної заяви.

Вимоги до форми і змісту позовної заяви визначено статтею 54 ГПК України, а статтею 57 даного Кодексу встановлено, що до позовної заяви повинні додаватися, зокрема, докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі та докази сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні матеріали повернуті судом першої інстанції ухвалою від 03.07.09р. на підставі пункту 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що підставою для повернення позовної заяви є невідповідність платіжного доручення № 3251 від 18.06.09р. вимогам пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита.

Згідно з частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15.

До позовної заяви позивачем додано платіжне доручення № 3251 від 18.06.09р. акцептоване Відділенням № 963 АКІБ "УкрСиббанк", в якому отримувачем державного мита вказано Відділення державного казначейства у Шевченківському районі міста Києва із зазначенням рахунку отримувача № 31116095700011, коду ЄДРПОУ 26077968 та коду банку отримувача 820019, що підтверджує перерахування державного мита до державного бюджету за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

На зворотній стороні платіжного доручення № 3251 від 18.06.09р. відповідно до вимог пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, зроблено напис про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплений підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення.

Викладене свідчить, що платіжне доручення № 3251 від 18.06.09р. про сплату 1373,83 грн. є належним доказом сплати державного мита.

Слід зазначити, що відсутність відповідних реквізитів не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуто Державним казначейством України.

Крім того, пункт 4 статті 65 Господарського процесуального кодексу України передбачає право суду витребувати від позивача чи кредитора підтвердження територіального органу державного казначейства України у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету України.

Оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету міг і повинен був витребувати від позивача, відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначити в ухвалі про порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене, повернення судом першої інстанції позовної заяви на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України не є правомірним.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята судом першої інстанції ухвала не відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2009р. № 05-5-26/24464 скасувати.

Справу передати до Господарського суду міста Києва для розгляду.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді А.М. Демидова

С.Р. Шевчук