Ухвала суду № 48888834, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/49336/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2014

у справі № 820/7946/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Хімпром»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків Хімпром» звернулось до суду з позовом про визнання незаконними дій Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області по проведенню документальної планової виїзної перевірки підприємства позивача та складанню акта № 318/20-23-22-01-05/33120146 від 05.03.2014; скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2014 № 0002201702, № 0001322200, № 0001332200, № 0001302200, № 0001312200; зобов'язання Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відобразити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані, відображені ТОВ «Харків Хімпром» самостійно в податкових деклараціях з податку на додану вартість; зобов'язання виключити з автоматизованої системи «Податковий блок» дані про акт перевірки № 318/20-23-22-01-05/33120146 від 05.03.2014.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014, позов задоволено частково; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Харків Хімпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, складено акт № 318/20-23-22-01-05/33120146 від 05.03.2014, в якому зафіксовані порушення: п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму від'ємного значення: за січень 2012 року на суму 39 175 грн., за лютий 2012 року - 39 175 грн., за березень 2012 року - 41 859 грн., за квітень 2012 року - 39 629 грн., за травень 2012 року - 40 463 грн., за червень 2012 року - 40 088 грн., за липень 2012 року - 39 629 грн., за серпень 2012 року - 40 029 грн., за вересень 2012 року - 39 629 грн., за жовтень 2012 року - 39 629 грн., за листопад 2012 року - 39 629 грн., за грудень 2012 року - 41 181 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 30 520,60 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року - 2 322 грн., за грудень 2010 року - 24 277 грн., за березень 2012 року - 2 230 грн., за травень 2012 року - 833,30 грн., за червень 2012 року - 458,30 грн., за серпень 2012 року - 400 грн.; пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за ІV квартал 2010 року в сумі 56 777 грн.; п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 3 964 590 грн., в т.ч.: за І квартал 2012 року на суму 2 257 080 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 903 000 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 195 300 грн., за ІV квартал 2012 року на суму 609 210 грн.; пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України, а саме: неутримано та неперераховано податок на доходи фізичних осіб у лютому-квітні 2011 року на суму 45 815,59 грн. із сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки на загальну суму 227 108,79 грн.

25.04.2014 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002201702 про збільшення суми податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 67 603,38 грн., в т.ч.: 45 815,59 грн. основного платежу та 21 787,79 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0001322200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 4 956 077,50 грн., в т.ч.: 3 964 590 грн. основного платежу та 991 487,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0001332200 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій штрафів у розмірі 510 грн.;

- № 0001302200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року на 41 859 грн.,

- № 0001312200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень, травень, червень, серпень 2012 року на 3 921 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 було укладено договори № 01/08-01 від 01.08.2012, № 02/04-02 від 02.04.2012, № 12/04-01 від 02.04.2012, № 04/01-05 від 04.01.2012, № 04/01-01 від 02.04.2012, № 12/04-01 від 02.04.2012, № 04/01-05 від 04.01.2012, № 04/01-01 від 03.01.2012, № 04/01-01 від 04.01.2012, за умовами яких позивачем було отримано послуги по обробці вихідного насіннєвого матеріалу та по обслуговуванню обладнання замовника згідно кошторисів до вказаних договорів, що підтверджено актами здачі-прийняття робіт.

Згідно листів контрагентів позивача всі зобов'язання за вказаними договорами виконані сторонами в повному обсязі, заборгованість з оплати послуг відсутня.

Оплату за отримані послуги позивачем здійснено в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками з рахунку.

Крім того, ТОВ «Харків Хімпром», як діючий завод, використовує обладнання по виробництву поліетиленових виробів (каністр, кришок до них), до якого входять, зокрема, машини для видувного лиття НSМ 10/S, литтєва формовочна машина КМ 110.390 С 2; та обладнання по переробці насіння, до якого входять хладотермостат повітряний ХТ-3/70-2, стрічковий конвеєр серії GF 100, ланцюговий транспортер КF 250, універсальний очищувач U 15 2.4, конвеєр ланцюговий скребковий КF 250 / КF 350, зерносушарка безперервної дії, норії та інше. Факт придбання вказаного обладнання підтверджується митними деклараціями (форма МД-2) від 24.11.2005, від 15.09.2005, митними документами на обладнання (митними деклараціями за формами МД-2, МД-3, МД-6, міжнародною товарно-транспортною накладною (СRМ), товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, інформацією про іноземні інвестиції №1363/3-1-1176 від 22.12.2005, №1363/3-1-1135 від 27.09.2005, договорами та специфікаціями до них.

Зазначене обладнання через деяку кількість відпрацьованих годин потребує ремонту, зачистки тощо, для реалізації вказаних вимог виробників позивачем були залучені спеціалісти у цій сфері - ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_7, які виконували відповідні роботи та надавали послуги щодо ремонту та експлуатації обладнання за вищезазначеними договорами. Згідно свідоцтв платника єдиного податку зазначених підприємців, кожен з них займався відповідними видами господарської діяльності за КВЕД, які відповідають характеру виконаних робіт та наданих послуг, а саме: 33.12 - Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Також, позивачем укладено договори про надання послуг та виконання робіт із замовниками - ТОВ «Нертус Агро» та СТОВ «Колос 2000», за умовами яких товариство (насіннєвий склад) приймало партіями у замовників за відповідними актами прийому-передачі насіння на переробку. Отримане позивачем від замовників насіння перероблялося спеціалістами у цій галузі - ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, за спірними договорами, в яких зазначено про те, що доробка насіння здійснюється з використанням обладнання ТОВ «Харків Хімпром» та на його території також, в договорах передбачено, що виконавець (зазначені підприємства) «не має права розпоряджатися насіннєвим матеріалом» (п. 6.2 договорів). Місце виконання вказаних послуг визначено в п.1.4. цих договорів, в якому зазначено, що фактичне місце виконаних робіт (послуг): Харківська обл., Харківський р-н, сел. Васищево, вул. Промислова, 22, а п.1.5. спірних договорів передбачено, що обробка насіннєвого матеріалу здійснюється на станках замовника.

Факт передачі переробленого насіння замовникам підтверджується актами надання послуг по доробці насіння (для ТОВ «Нертус Агро» за договором № 1/09 віл 01.09.2010) та актами здавання-приймання матеріальних цінностей (СТОВ «Колос 2000» за договором № 15/10-2010 від 15.10.2010).

Отже, платником податків належним чином доведено правомірність формування витрат понесених за фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7

Стосовно штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), застосованих податковим повідомленням-рішенням № 0001322200, слід зазначити наступне.

Як встановлено матеріалами справи, при розрахунку штрафної санкції за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині нарахування податку на прибуток відповідач збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 964 590 грн., але до штрафних санкцій, передбачених абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків, додав штрафні санкції, які накладаються згідно з п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків), що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн., за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, а саме за неподання звіту з податку на прибуток за ІV квартал 2010 року (170 грн.) та І квартал 2012 року (170 грн.).

Період подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІV квартал 2010 року припадає на проміжок часу з 1 січня по 30 червня 2011 року.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій у розмірі 170 грн., з огляду на те, що податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року позивачем було подано до податкового органу 10.05.2012 за № 9025637587, тобто у встановлені законодавством терміни.

Також матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Харків Хімпром» було укладено ряд договорів:

- з ПП «Промтранспоставка» договір № 04/05 від 04.05.2011 на перевезення та транспортне експедирування, відповідно до умов якого позивач отримав від ПП «Промтранспоставка» транспортно-експедиційні послуги;

- з ТОВ «Компанія Бриз Україна» договір підряду № 03/11-10 від 03.11.2010 з додатком до нього (кошторисний розрахунок) на виконання робіт з виробництва та монтажу металоконструкцій та бетонування фундаментів на загальну суму 130 000 грн. з ПДВ 20%.

- з ТОВ «Укрвторснаб» договір № Х/С-123 від 01.03.2011 щодо надання послуг зі збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції;

- з ТОВ «Українська компанія будівництва» договір підряду № 10/05-01 від 10.05.2011 з додатком до нього (кошторисний розрахунок) та додатковою угодою № 1 від 01.11.2011 щодо виконання робіт з виробництва та монтажу металоконструкцій та бетонування фундаментів на загальну суму 315 360 грн. з ПДВ 20 %.

Факт виконання укладених договорів судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); банківськими виписками; податковими накладними; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт; відомостями про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту, відповідно.

Також, ТОВ «Харків Хімпром» було придбано у ТОВ «Форганг ГМБХ» та ТОВ «ГК-Торговий Дім» товар (піддон), що підтверджено видатковими накладними, банківськими виписками та податковими накладними.

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними, внесеними до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту та заявлені до бюджетного відшкодування за відповідні періоди, що підтверджується даними податкових декларацій з податку на додану вартість, уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, контрагенти ТОВ «Українська компанія будівництва» та ТОВ «Компанія Бриз Україна» здійснювали для позивача роботи по будівництву частини будівлі (перший пусковий комплекс - будівництво складу готової продукції цеху комплексної доробки зерна), яку позивач використовує для здійснення своєї господарської діяльності. Результати вказаних робіт були використані позивачем для власних потреб та зафіксовані на рахунку 15.22 «Виготовлення та модернізація основних засобів» (інвестиційний рахунок), що також підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 29.05.2014.

Від контрагентів ТОВ «Форганг ГМБХ», ТОВ «ГК-Торговий Дім» позивач отримував за відповідними договорами тару для засобів захисту рослин (пестицидів), яку позивач використовує для замовників за договорами зберігання як склад пестицидів. Отриманий товар позивач використовував у своїй господарській діяльності. Факти використання тари для пестицидів підтверджені актом списання № ХХ-0000045 від 22.05.2012.

Також ПП «Промтранспоставка» було здійснено послуги по доставці матеріалів для ТОВ «Харків Хімпром», що підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Контрагент позивача - ТОВ «Укрвторснаб» здійснював послуги з утилізації тари для засобів захисту рослин (піддони) при імпорті відповідного товару. Факти ввезення відповідного товару (та, відповідно, необхідність утилізації тари з-під пестицидів) підтверджуються відповідними митними деклараціями за спірні періоди.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (абз. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пп. 200.10-200.11 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Як встановлено в судовому порядку, заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість підтверджена актом № 905/153/33120146 від 22.06.2012, довідкою № 1183/154-08/33120146 від 28.08.2012, довідкою № 1358/154-011/33120146 від 18.09.2012, довідкою № 1968/154-08/33120146 від 14.11.2012 з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість, тому суми податку на додану вартість, що заявлені до бюджетного відшкодування, підтверджені податковими накладними, порушень щодо їх оформлення перевіркою не встановлено, отже позивачем правомірно віднесено відповідні суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (робіт), до податкового кредиту, а тому висновок податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи.

Стосовно висновку податкового органу про неутримання, неперерахування податку на доходи фізичних осіб у лютому-квітні 2011 року у сумі - 45 815,59 грн. із сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки на загальну суму 227 108,79 грн., у зв'язку з чим позивачу збільшено податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 67603,38 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Пунктом 170.9 ст. 170 цього Кодексу передбачено порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.

Підставою для збільшення податку на доходи з фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2014 № 0002201702 стали встановлені в ході перевірки обставини отримання з каси підприємства директором ТОВ «Харків Хімпром» ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 227 108,79 грн. під звіт, використання яких ним не підтверджено та не повернуто у встановлені законодавством строки.

Проте, згідно касових листів, прибуткових касових ордерів, видаткових касових ордерів, відомостей на виплату грошей, банківських виписок ОСОБА_9 (який на той час був як директором, так і засновником підприємства) надав 30.11.2010, 29.12.2010 та 17.01.2011 допомогу ТОВ «Харків Хімпром» у розмірі 227 108,79 грн. для виплат заробітної плати працівникам підприємства.

З отриманих коштів працівникам підприємства було видано заробітну плату за жовтень 2010 року у сумі 71 224,15 грн., за листопад 2010 року у сумі 74 777,18 грн., за грудень 2010 року у сумі 81 107,46 грн., що підтверджується звітами про використання коштів від ОСОБА_9, отриманих підприємством, а в лютому 2011 року надані підприємству кошти в розмірі 227 108,79 грн. були повернуті ОСОБА_9 згідно чеків на відшкодування витрат по виплаті заробітної плати.

Крім того, при розрахунку штрафної санкції за порушення пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, відповідач застосував норму п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, згідно якої штраф накладається у розмірі 25 відсотків за перше порушення, ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів - тягнуть за собою накладання штрафу у розмірі 50 відсотків, та вчинені втретє та більше протягом 1095 днів - тягнуть за собою накладання штрафу у розмірі 75 відсотків.

Згідно акту перевірки позивача та розрахунку фінансових санкцій, встановлене відповідачем порушення стосується 1 та 2 кварталу 2011 року, а тому, відповідач повинен був при розрахунку використовувати норму п. 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, якою передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення, натомість відповідач застосував штраф у розмірі 3 525,95 грн. - 25%, 11 046 грн. - 50% та 7 214,84 грн. - 75%, що не відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2014 № 0002201702.

Податкове повідомлення-рішення від 25.04.2014 № 0001332200 винесено за порушення абз. 1 п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України з посилання на акт перевірки № 318/20-23-22-01-05/33120146 від 05.03.2014.

Відповідно до абз. 1 п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

В підтвердження порушення позивачем вказаної норми Податкового кодексу України відповідач посилається на надання позивачем не в повному обсязі та зі змінами документів листом № 86 від 24.02.2014 на лист-запит податкового органу від 20.02.2014.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, зі змісту акту перевірки № 318/20-23-22-01-05/33120146 від 05.03.2014 та його висновків не зазначено про ненадання позивачем у повному обсязі запитуваних документів та не встановлено будь-яких порушень позивачем абз. 1 п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний