Ухвала суду № 48888785, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/39305/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2014

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014

у справі № 815/8484/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО"

до Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 21.06.2013 № 0000162200 у сумі 125 321,00 грн. та № 0001661700 за основним платежем у розмірі 1 428,15 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 7 423,39 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 змінено в частині розміру штрафної санкції, на яку скасовується податкове повідомлення-рішення № 0001661700 від 21.06.2013, а саме на суму 7 643,90 грн.; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог по справі не оскаржується, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт № 330/2200/36340986 від 05.06.2012, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог пп.209.15.2 п.209.15.ст.209 ПК України, в результаті чого занижений ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2011року - листопад 2012 року, всього на суму 57105,00 грн.; пп.6.5.1 ст.6 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», п.168.1 ст.168, абз. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, у зв'язку з чим не утримано ПДФО за 2010-2011рр на загальну суму 2310,15 грн.; ст.ст.4,9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабміну України від 01.03.1999 № 303, пп.2.1 п.2, пп.3.1 п.3 пп.6.2 п.6, пп.7.2 п.7 наказу Мінохорони України від 19.07.1999 № 162/379, пп.4.1.4б п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині ненадання ТОВ «БТК Агро» розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 рік.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 21.06.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0001661700 про збільшення грошового зобов'язання по ПДФО на 14573,22 грн., в т.ч.: за основним платежем на 2310,15 грн. та штрафними санкціями - 12263,07 грн.; № 0000162200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 125321,00 грн., в т.ч.: за основним платежем на 57105,00 грн., за штрафними санкціями на 68216,00 грн.; № 0000182200 про застосування штрафних санкцій за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 850,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000182200 та прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 0000292200 про застосування штрафних санкцій за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 170,00 грн.; інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (абз. 1 п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 209.7 ст. 209 ПК України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103,4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Підпунктом 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 ПК України встановлено, що діяльність у сфері сільського господарства є, окрім виробництва продукції рослинництва чи тваринництва, також надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Згідно із пп. 209.17.14. ст.209 ПК України, дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства поширюється на надання послуг, зокрема у рослинництві, надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі: обрізання винограду; надання послуг із збирання врожаю надання послуг із використанням сільськогосподарської техніки за участю обслуговуючого персоналу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є сільськогосподарським підприємством та знаходиться на спеціальному режимі оподаткування.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до договорів від 01.03.2011 № 05/11 та від 01.06.2011 № 23/11 та первинних бухгалтерських та податкових документів, позивачем надані послуги ТОВ СП «Агро-Нива» по обробці молодих виноградників у періоді червень 2011року - листопад 2012 року та ТОВ «Винхол Осамитне» - по збиранню винограду у листопаді 2011 року.

Як вірно зазначено судами, позивач, надаючи послуги сільськогосподарським підприємствам по обробці виноградників та по збору врожаю винограду, здійснював діяльність у сфері сільського господарства, а тому правомірно відобразив результати діяльності з постачання сільськогосподарських послуг у скороченій декларації з ПДВ.

З укладених між позивачем та ТОВ СП «Агро-Нива» та ТОВ «Винхол Оксамитне» договорів суборенди вбачається, що станом на грудень 2011 року ТОВ СП «Агро-Нива» та ТОВ «Винхол Оксамитне» мали в своєму розпорядженні та користуванні земельні ділянки, а тому позивач мав змогу надавати їм сільськогосподарські послуги.

Крім того, матеріали справи містять копії договорів оренди земельних ділянок, укладених між ТОВ СП «Агро Нива» та фізичними особами, згідно з якими з 07.12.2010 ТОВ СП «Агро Нива» мало у довгостроковому користування земельні ділянки, загальною площею більше ніж 10 га, для виробництва сільськогосподарських культур та вирощування багаторічних насаджень.

З урахуванням того, що позивачем дотримано вимоги податкового законодавства при віднесення сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ «СП «Агро Нива» та ТОВ «Винхол Оксамитне» до скороченої декларації з ПДВ, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 21.06.2012 № 0000162200.

З приводу податкового повідомлення-рішення від 21.06.2013 № 0001661700, колегією суддів слід зазначити наступне.

Як вірно зазначено судами, у відповідності із п.177.8 ст.177 ПК України, позивач звільнений від обов'язку утримувати податок з доходів, виплачених фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 На підтвердження правомірності неутримання податку з доходів позивач надав копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2, яку він отримав від контрагента при здійсненні господарської операції.

Таким чином, знаходження ФОП ОСОБА_2 на фіксованому податку та надання ним інших послуг, не передбачених патентом, не встановлює для ТОВ «БТК Агро», як суб'єкта, який нараховує та виплачує дохід, утримувати податок з виплаченого доходу, оскільки в нього відсутній обов'язок витребувати від фізичної особи - підприємця інші документи, ніж свідоцтво про державну реєстрацію.

В даному випадку має місце неналежне декларування своїх доходів ФОП ОСОБА_2 та несплата ним податку з інших доходів, ніж зазначених у патенті, що має наслідком збільшення грошового зобов'язання з ПДФО саме ОСОБА_2, а не позивачу.

Стосовно несвоєчасності сплати позивачем до бюджету утриманого податку, судами першої та апеляційної інстанції вірно зазначено, що 07.10.2011 - день, коли утриманий податок з доходів фізичних осіб при виплаті зарплати, був п'ятницею, тому 10.10.2011, коли здійснено перерахування податку до бюджету, є наступним першим робочим днем, в зв'язку з чим позивачем дотримано вимоги п.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що скасуванню підлягає нарахована штрафна санкція за надання недостовірних відомостей в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого та сплаченого на користь платників податку і сум утриманих з них податків, враховуючи наступне.

Відповідно до п.51.1 ст.51 ПК України, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Оскільки, в ході судового розгляду встановлена правомірність неутримання позивачем сум податку з ФОП ОСОБА_2 у жовтні 2011 року, а інших порушень неврахованого або неутриманого податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік та 2012 рік, які б могли вплинути на правильність сум нарахованого та утриманого податку, перевіркою не встановлено, підстави для накладення штрафу відсутні.

За порушення при утриманні податку з доходів працівника ТОВ «БТК Агро» ОСОБА_3, яке мало місце протягом березня-вересня 2010 року, яке вплинуло на правильність та достовірність податкового розрахунку за 2010 року, відповідальність має визначатися не ПК України, який набрав чинності лише з 01.01.2011р., а Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, який передбачає відповідальність у вигляді штрафу за аналогічні порушення в іншому розмірі.

Відповідно до наданого розрахунку грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, податковий орган, нараховуючи штрафні санкції, керувався лише п.119.1 ст.119, п.127.1 ст.127 ПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.06.2013 № 0001661700 підлягає скасуванню в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб по операції із ФОП ОСОБА_2 на суму основного платежу - 1 428,15 грн. та штрафних санкцій в розмірі 7 643,90 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль