Ухвала суду № 48888781, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/29817/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014

у справі № 75518/11/9104

за позовом Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 04.04.2011 № 0000060802/6282.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки своєчасності сплати позивачем самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, складено акт № 02/08-0213/00178175 від 21.03.2011, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що полягають у несвоєчасній сплаті позивачем протягом граничних строків самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Вказаний висновок акта перевірки ґрунтується на тому, що погашення позивачем податкового боргу за грудень 2008 року відбулося із затримкою більшою ніж 30 календарних днів згідно з платіжними дорученнями № 151 від 26.01.2011, № 161 від 28.01.2011, № 389 від 25.02.2011.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 04.04.2011 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000060802/6282, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 416 000,54 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Згідно із п. 1 розд. ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року, крім окремих положень цього Кодексу, визначених цим пунктом.

З матеріалів справи вбачається, що податковий борг позивача виник 01.12.2008 та 31.12.2008.

Як вірно зазначено судами, на час виникнення податкового боргу та появи зобов'язання його погасити, порядок погашення податкового боргу регулювався у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№ 2181 - III від 21.12.2000.

Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

У відповідності із п. 5.3.1. ст. 5 зазначеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 4.1.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітної (податкового) місяця.

Згідно із п. 4.1.5. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Матеріали справи свідчать, що платіжним дорученням №151 від 26.01.2011 позивачем сплачено 1 000 000,00 грн., призначення платежу - ПДВ за грудень 2010 року; платіжним дорученням № 161 від 28.01.2011 позивачем сплачено 777 969,00 грн., призначення платежу - ПДВ за грудень 2010 року, платіжним дорученням №389 від 25.02.2011 позивачем сплачено 2 777 116,00 грн., призначення платежу - ПДВ за січень 2011 року.

З наданої відповідачем облікової картки платника ПАТ Шахта "Надія" вбачається зарахування відповідачем вказаних сум на погашення податкового боргу позивача, який виник до вступу в дію Податкового кодексу України.

Разом із тим, пп. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Отже, право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Слід зазначити, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Проте, серед таких заходів не зазначено зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що навіть у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не був наділений правом змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З урахуванням наведеного, а також того, що штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні встановлюються за порушення податкового законодавства, яке вчинене платником податків з 01.01.2011 по 30.06.2011 (пункт 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України), вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 04.04.2011 № 0000060802/6282.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль