Ухвала суду № 48888769, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/42876/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014

у справі № 815/4793/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грекова"

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, частково задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20.03.2012 № 0000062250 в частині основного платежу на 52 014,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог по справі не оскаржується, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2012, складено акт № 0176/2301/34697905 від 30.01.2012, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п.185.1 ст. 185, п. 186.1, п. 186.2 ст. 186, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження позивачем податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 62 701,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 07.02.2012 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000192301.

20.03.2012, за результатами адміністративного оскарження вказаного рішення, Ізмаїльською ОДПІ прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000062250, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 62 701,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення в частині основного платежу на 52 014,00 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ТОВ СКФ «Базальт» було укладено договір № 20/1 від 20.06.2010, згідно якого ТОВ СКФ «Базальт» є замовником, а позивач є підрядником. Предметом даного договору є фасадна штукатурка та шпаклівка стін на будівництві котеджів, що знаходяться за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 64.

Також, позивачем 07.04.2009 було укладено договір з ТОВ «Гефест» № 07/04/09, відповідно до якого ТОВ «Гефест» є замовником, а позивач підрядником. Предметом даного договору є влаштування фасаду на будівельному об'єкті «Житловий та торговий комплекс та спортивний зал».

Для своєчасного виконання підрядних робіт за вказаними договорами, було залучено ТОВ «Реконструкція» по виконанню підрядних робіт згідно з договорами підряду № 17/258 від 17.01.2011 та № 241 від 01.03.2011.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачем 07.10.2010 було укладено договір субпідряду №2 з ТОВ «V&V», згідно умов якого підрядник поручає, а субпідрядник зобов'язується виконати передбачені даним договором роботи з штукатурки стін та перегородок гіпсовою сухою сумішшю громадсько-житлового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Канатна, 25/27. За даним договором ТОВ «V&V» є підрядником, а ТОВ «ТД «Грекова» субпідрядником.

Для своєчасного виконання підрядних робіт за вказаним договором, позивачем 18.01.2011 було укладено з ТОВ «Алмаст Сервіс Профі» договір № 18/01, відповідно до якого підрядник (ТОВ «ТД «Грекова») поручає, а субпідрядник (ТОВ «Алмаст Сервіс Профі») зобов'язується виконати власними силами на власний ризик роботи по штукатурці внутрішніх поверхонь стін на об'єкті 16-ти поверховий багатоквартирний житловий будинок, що будується, з вбудовано-прибудованими громадськими і жилими приміщеннями та підземним парко-місцем за адресою: м. Одеса, вул. Канатна. З метою виконання робіт, передбачених договором підряду № 18/01, позивачем було укладено з ТОВ «Алмаст Сервіс Профі» договір оренди №18/01 від 18.01.2011, відповідно до якого орендодавець (ТОВ «Алмаст Сервіс Профі») передає в тимчасове платне користування орендатору (ТОВ «ТД «Грекова») належне йому на праві власності, а орендатор приймає, майно: промисловий пилосос, розчиноподавальник, шліфувальну машинку.

Факт здійснення господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами, на виконання умов договорів підряду, субпідряду та оренди, підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема: податковими накладними, актом виконання підрядних робіт за січень 2011 року, актами прийому-передач обладнання.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52 014,00 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль