Ухвала суду № 48888764, 19.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року м. Київ К/800/28986/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенко М.І., Приходько І.В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року

у справі № 820/14148/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МАРИН» (далі - позивач, ТОВ «ГРАНД МАРИН»)

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Західна ОДПІ м. Харкова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ГРАНД МАРИН» звернулось у грудні 2013 року до суду з позовом до Західної ОДПІ м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013 року № 0001712203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.09.2013 року, за результатами якої складено акт від 21.11.2013 року № 1458/20-33-22-03-04/31632468, яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині заниження суми доходу на загальну суму 2 042 250,00 гривень; пп. 153.2.3, пп. 153.2.4 п. 153.2 ст. 153 ПК України в частині завищення витрат на загальну суму 129 166,00 гривень, що призвело до заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 455 998,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 року № 0001712203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 455 998,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 227 999,00 гривень.

Підставою для вказаних вище висновків про заниження доходів слугувало те, що кредиторська заборгованість позивача по контрактам GMI-IMP 001, GMI-IMP 002, GMI-IMP 003, GMI-IMP 004, GMI-IMP 008 укладеним з Компанією «GRAND MARINE INTERNATIONAL INC» є безнадійною кредиторською заборгованістю у розумінні пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, оскільки строки сплати за такими закінчився більш ніж за чотири роки до проведення перевірки. Крім того, відповідачем застосовано звичайну ціну для процентної ставки по договору позики з ЗАТ «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест» з 40 % річних на 25 % річних, та відповідного зроблено висновок про завищення позивачем витрат.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Статтею 8 Конвенції ООН «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів» передбачає, що строк позовної давності встановлюється у чотири роки.

Відповідно до пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 ПК України, витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до пп. 153.2.4 п. 153.2 ст. 153 ПК України, витрати платника податку, понесені у вигляді сплати процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), позиками, іншими цивільно-правовими договорами із пов'язаними з платником податку особами, визначаються відповідно до ставок, визначених у договорі, але не вищих за звичайну процентну ставку за депозит, кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та компанією «GRAND MARINE INTERNATIONAL INC» було укладено контракти GMI-IMP 001 від 01.07.2005 року, GMI-IMP 002 від 06.04.2009 року, GMI-IMP 003 від 17.07.2013 року, GMI-IMP 004 від 03.03.2003 року, GMI-IMP 008 від 23.03.2009 року.

При цьому, матеріали справи свідчать, що в подальшому між сторонами вказаних правочинів було укладено додаткові угоди до вказаних контрактів, якими було продовжено їх дію та відповідно строки оплати за такими до 2013 року включно, зокрема, по контракту GMI-IMP 001 відповідно до АА № 70 від 24.09.2013 року та АА № 068 від 21.11.2012 року, по контракту GMI-IMP 002 відповідно до п. 8 строк дії контракту до 31.12.2012 року, по контракту GMI-IMP 003 відповідно до АА від 24.11.2013 року та АА від 29.12.2012 року, по контракту GMI-IMP 004 відповідно до АА від 01.07.2012 року, по контракту GMI-IMP 004 відповідно до АА від 01.07.2012 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій, з урахуванням вимог ст. 8 Конвенції ООН «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів», дійшли вірного висновку, що кредиторська заборгованість по даним контрактам може стати безнадійною лише у 2017 році, а по контракту GMI-IMP 002 від 06.04.2009 року - у 2016 році, чим у повній мірі спростовано висновки відповідача про заниження доходів за вказаними правочинами.

При цьому, судами попередніх інстанцій, з урахуванням положень п. 44.6 ст. 44 ПК України, обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем під час перевірки додаткових угод, оскільки такі були надані перевіряючим під час її проведення, однак враховані відповідачем не були, що підтверджується наявними у матеріалах справи запереченнями на акт перевірки від 21.11.2013 року № 1458/20-33-22-03-04/31632468 до яких були додатково долучені.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач (позичальник) мав господарські відносини з ЗАТ «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест» (позикодавець) за договорами позики від 13.07.2009 року № 56/09/GB та від 16.04.2010 року № 20/10/GB з додатковими угодами до них, за умовами яких позикодавець передає у власність позивачу грошові кошти, а позичальник зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування у визначені договорами строки.

При цьому, у ході розгляду справи судами встановлено, що позивач отримав від ЗАТ «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест» позику на загальну суму 8 998 260,00 гривень, зокрема, за договором № 56/09/GB у сумі 6 000 000,00 гривень, за договором № 20/10/GB у сумі 2 998 260,00 гривень. Відсоток за користування вказаними позиками становив 40% річних.

Так, судами встановлено, що позивачем за користування позикою по договору від 13.07.2009 року № 56/09/GB за період з 16.07.2009 року по 31.03.2011 року нараховано відсотків у сумі 4 103 013,72 гривень, сплачено відсотки у сумі 3 029 676,03 гривень, віднесено до складу інших витрат у сумі 4 103 014,00 гривень. За користування позикою по договору від 16.04.2010 року № 20/10/GB за період з 16.07.2009 року по 31.03.2011 року нараховано відсотки в сумі 1 133 263,78 гривні, сплачено відсотки в сумі 735 686,28 гривень, віднесено до складу інших витрат у сумі 1 133 264,00 гривні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в акті перевірки відповідач стверджує, що ЗАТ «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест» та ТОВ «ГРАНД МАРИН» є пов'язаними особами, а отже витрати, понесені позивачем за вказаними договорами позики, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання. Так, згідно з листа ПАТ «Східно-Український банк «Гранд» від 29.08.2012 року № 2962/14-1-10 відсоткова ставка за кредити для юридичних осіб складала: у 2010 році 25-30%; у 2011 році 21-26%; у 2012 році 20-26%.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС у період з 31.08.2012 року по 11.10.2012 року проведено планову виїзну перевірку діяльності ТОВ «ГРАНД МАРИН» з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, результати якої оформлено актом від 18.10.2012 року № 2444/22-104/31632468, в якому, серед іншого, зазначено про неправомірне на думку перевіряючих, віднесення до складу валових витрат ТОВ «ГРАНД МАРИН» завищених ставок при нарахуванні відсотків за користування позиками від ЗАТ з управління активами «Славутич-Інвест» за договорами від 13.07.2009 року та від 16.04.2010 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 року № 0001162212, яким, з посиланням на встановлене порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153, п. 150.1 ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 Розділу XX ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 706 700,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 149 047,75 гривень.

При цьому, правомірність визначення процентної ставки в розмірі 40% за вищевказаними договорами позики була предметом судового розгляду, зокрема, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року у справі № 2а-12388/12/2070, яка набрала законної сили, позовні вимоги ТОВ «Гранд Марин» задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 року № 0001162212.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, з урахуванням правомірності віднесення позивачем до валових витрат процентів за користування вказаними позиками у розмірі 40% встановленої рішенням суду у справі № 2а-12388/12/2070 та вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли обґрунтованого висновку щодо необґрунтованості висновків відповідача про завищення витрат за вказаними правочинами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій у повній мірі визначили безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задовольнили позовні вимоги ТОВ «ГРАНД МАРИН».

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі № 820/14148/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько