Ухвала суду № 48888725, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2015 р. м. Київ К/800/68251/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року

по справі №813/3694/14 (№876/8756/13)

за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1)

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Личаківському районі м.Львова)

про зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача надати вичерпну письмову відповідь з належним чином оформленими копіями документів на наступні запитання:

1) чи за період з 06.05.2003р. і по сьогоднішній день ДПІ у Личаківському районі м.Львова повідомляла Державного реєстратора Львівської міської ради про те, що ТОВ УПП «Євроінсталсервіс», ідентифікаційний код - 31730221, яке зареєстровано за адресою вул.Лісна,8а/2, м.Львів, 79010 є знято з обліку платника податків;

2) якщо ДПІ у Личаківському районі м. Львова з 06.05.2003р. і по сьогоднішній день повідомляла Державного реєстратора Львівської міської ради про те, що ТОВ УПП «Євроінсталсервіс», ідентифікаційний код - 31730221, яке зареєстровано за адресою вул.Лісна,8а/2, м.Львів, 79010 є знято з обліку платника податків, то позивач просить надати належним чином завірену копію/копії/ цих документів;

3) чи ДПІ у Личаківському районі м. Львова отримувала від Державного реєстратора Львівської міської ради інформацію про те, що ТОВ УПП «Євроінсталсервіс», ідентифікаційний код - 31730221, яке зареєстровано за адресою вул.Лісна,8а/2, м.Львів, 79010, з 2002 року подає або не подає до Державного реєстратора реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу;

4) якщо ДПІ у Личаківському районі м. Львова отримувала від Державного реєстратора Львівської міської ради інформацію про те, що ТОВ УПП «Євроінсталсервіс» ідентифікаційний код - 31730221, яке зареєстровано за адресою вул.Лісна,8а/2, м.Львів, 79010, з 2002 року подає або не подає до Державного реєстратора реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, то позивач просить надати належним чином завірену копію/копії/ цих документів;

5) чому ДПІ у Личаківському районі м. Львова попередньо письмово не повідомила позивачку про те, що 24.02.2011р. відповідач буде проводити обстеження місцезнаходження СП ТОВ «Польтрансфер» за її адресою (не було попереджено також іншого співвласника нерухомості ОСОБА_2), до того ж за умови, коли відповідач знав, що немає правових відносин між позивачем і згаданим підприємством;

6) чому ДПІ у Личаківському районі м. Львова 24.02.2011р. здійснила обстеження СП ТОВ «Польтрансфер» за адресою позивача за її відсутності, а також за відсутності іншого співвласника - ОСОБА_2, без відповідного для таких дій рішення суду і повідомлення власників;

7) якими юридичними документами керувалась ДПІ у Личаківському районі 24.02.2011р., коли здійснювала обстеження місцезнаходження підприємства за адресою позивача і складала акт опису майна №147;

8) яким чином ДПІ у Личаківському районі м. Львова 24.02.2011р. проводячи обстеження зайшла на приватну закриту територію і в будинок, який належить позивачу та її чоловіку - ОСОБА_2, за їх відсутності (адже територія садиби є огороджена, а на вхідній брамі вказаний лише номер будинку, там немає жодної інформації щодо власників та зареєстрованих осіб тощо);

9) на підставі чого працівники податкового органу встановили 24.02.2011р. факт наявності/відсутності СП ТОВ «Польтрансфер» та зробили відповідний запис у акт обстеження;

10) як визначили працівники ДПІ, що в зачиненому приватному будинку наявне/відсутнє майно СП ТОВ «Польтрансфер»;

11) якщо ДПІ у Личаківському районі м. Львова 24.02.2011р. не виявила ні підприємства «Польтрансфер», ні його майна, то позивач просить пояснити якими положеннями закону керувались працівники ДПІ, складаючи акт опису майна підприємства якого не було виявлено;

12) чому відповідач, не виявивши підприємства «Польтрансфер» і його майна, склав Акт опису його майна, а не склав Акт про відсутність майна, що може бути описане у податкову заставу;

13) чому ДПІ у Личаківському районі м. Львова письмово не повідомила позивача, що 24.02.2011р. було здійснено обстеження і складено акт опису майна №147 згаданого підприємства, на підставі якого 25.02.2011р. майно підприємства передано в заставу із зазначенням моєї адреси, як адреси боржника;

14) на якій правовій підставі ДПІ у Личаківському районі м.Львова здійснила реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна під №30451213 в податкову заставу активи СП ТОВ «Польтрансфер», вказуючи адресу позивача - АДРЕСА_1, якщо угода між позивачем і підприємством була розірвана в 2001 році, і навіть термін її дії за нотаріальним договором закінчився в 2005 році, а відповідач за його твердженням не виявив 24.02.2011р. підприємства за адресою позивача.

Також позивач просив суд визнати, що :

1) відповідач не надав позивачу обґрунтованої та повної відповіді на її запит від 13.03.2014р. за №02/03, чим порушив конституційні права позивачки на отримання достовірної інформації;

2) відповідач своїми діями 24 і 25 лютого 2011 року порушив конституційні права позивачки на гідне та безпечне проживання, а також, на безперешкодне володіння приватною власністю і недоторканість житла та майна, оскільки 24.02.2011р. здійснив неправомірне проникнення у приватне володіння позивачки та склав акт обстеження і акт опису майна підприємства СП ТОВ «Польтрансфер», хоча не виявив його за адресою позивачки; 25.02.2011р. відповідач неправомірно використав і зареєстрував адресу позивачки в Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна, як адресу місцезнаходження підприємства-боржника, з яким позивачка немає ніяких правових відносин;

3) акт обстеження юридичної (фактичної) адреси платника від 24.02.2011р. і акт опису майна №147 від 24.02.2011р., які відповідач склав за АДРЕСА_1, є неправомірно складеними і недійсними;

4) реєстрація в податкову заставу активів СП ТОВ «Польтрансфер» (адреса - вул.Лісна,8а/2, м.Львів, 79010) в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (витяг № 30451213 від 25.02.2011р.) вчинена на підставі неправомірно складених документів, а тому її вважати недійсною. Зобов'язати відповідача надати позивачу відповідний документ, що підтверджує скасування даної реєстрації.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2014р., в задоволені позову відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційної суду, з посиланням на положення Закону України «Про інформацію», Закону України «Про державну службу», Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про звернення громадян» дійшов висновку про відсутність порушень відповідачем норм Конституції України та чинного законодавства України при наданні відповіді на звернення позивача, а також на відсутність підстав для звільнення майна з-під податкової застави.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направити на новий судовий розгляд суду першої інстанції із зміною територіальної підсудності.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані Законами України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації».

Виходячи з аналізу зазначених нормативних актів, розпорядники публічної інформації під час віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом повинні застосовувати приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки публічна інформація є обмеженою лише у випадках, передбачених цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону України «Про інформацію».

Статтею 6 України «Про доступ до публічної інформації» визначено інформацію з обмеженим доступом та критерії обмеження доступу до такої інформації.

До такої інформації з обмеженим доступом відноситься:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Лише за умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.

Поняття конфіденційної інформації наведено у ст.7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої - це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яке може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена у частині першій і другій статті 13 цього Закону.

З прийняттям Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних» Закон України «Про інформацію» втратив значення базового закону в галузі інформаційного законодавства, тому у відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відносно до Закону «Про доступ до публічної інформації».

Поняття публічної інформації наведено у ст.1 Законів України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до ч.1 цієї статті публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Поняття податкової інформації наведено у ст.16 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ОСОБА_1 звернулася до ДПІ у Личаківському районі м. Львова із запитом про надання інформації (вих. №2/03 від 13.03.2014р.), у якому зазначила, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова 06.05.2003р. №8704119-01 видано довідку про зняття з обліку платника податків ТзОВ українсько-польского підприємства «Євроінсталсервіс», яке було зареєстровано за адресою вул.Лісна,8а/2, м.Львів, 79010, одним з засновників якого, керівником і головою ліквідаційної комісії була позивач, та з посиланням на ч.3 ст.32 та ст.40 Конституції України просила надати відповіді на питання, що зазначені у позовних вимогах.

Також позивач просила пояснити законність дій податкового органу щодо неповідомлення її про обстеження місцезнаходження СП ТОВ «Польтрансфер» за адресою позивача, проведення цього обстеження за адресою позивача за її відсутності та за відсутності іншого співвласника будинку, встановлення факту наявності/відсутності за цією адресою СП ТОВ «Польтрансфер», складання відповідного акту, та неповідомлення знов ж таки про це позивача, тощо.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова листом «Про надання відповіді» від 15.04.2014р. №х-8/10/13-06-11/15/119 на звернення позивача від 13.03.2014р. повідомлено про наступне.

ТОВ українсько-польське підприємство «Євроінсталсервіс», знято з обліку за основним місцем податкового обліку 06.05.2003р. За СП ТОВ «Польтрансфер», яке зареєстроване за адресою вул.Лісна,8а/2, м.Львів, у зв'язку з наявністю у підприємства податкового боргу йому виставлено податкову вимогу від 22.02.2011р. Відповідно до ст.89 Податкового Кодексу України прийнято рішення від 24.02.2011р. №4052/10/24-02 про опис майна боржника, у зв'язку з чим 24.02.2011р. відповідно до ст.91 Податкового Кодексу України здійснено вихід за юридичною адресою боржника (м.Львів, вул.Лісна,8а/2) та встановлено відсутність вказаного підприємства за даною адресою, про що складено відповідний акт обстеження юридичної адреси платника.

Стосовно акту опису майна, то відповідач роз'яснив наступне.

У відповідності до п.п.89.1.2 п.89.1. ст.89 Податкового кодексу України «право податкової застави виникає у разі несплати у строки встановлені Кодексом, суми грошових зобов'язань, самостійно визначених контролюючим органом з дня виникнення податкового боргу» . Тому 24.02.2011р. складено акт опису майна, та зареєстровано у Львівській філії державного підприємства «Інформаційного центру Міністерства юстиції України» (витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №30451213 від 25.02.2011р.(а.с.19-20)).

При цьому, в запереченнях на позовну заяву (а.с.31-32, 37-40) та додаткових поясненнях (а.с.44-45) ДПІ у Личаківському районі м.Львова надає відповіді на запитання позивача, які були викладені у зверненні вих. № 2/03 від 13.03.2014р., проте не надані податковим органом у відповіді на це звернення.

Таким чином, суди в рішеннях підміняють суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний надати відповідь на звернення, що не було зроблено, враховуючи відповідь яку отримала ОСОБА_1, тоді як в запереченнях на позовну заяву та додаткових поясненнях ДПІ у Личаківському районі м.Львова намагалась усунути неповноту наданої відповіді.

Отже, під час нового розгляду справи судам з урахуванням вищезазначених норм права необхідно визначитися з інформацією, яку вимагав позивач, перевірити повноту відповіді на неї та законність у її відмові.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Стосовно вимоги скаржника про направлення даної адміністративної справи на новий розгляд до іншого адміністративного суду слід зазначити наступне.

Статтею 22 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого.

Разом з тим, положеннями цієї статті не передбачено повноваження Вищого адміністративного суду України визначати підсудність адміністративної справи, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.О. Бухтіярова

____ М.І. Костенко