Ухвала суду № 48888720, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/14593/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2015

у справі № 815/4709/14

за позовом Приватного підприємства «Бессарабія-В»

до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бессарабія-В» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 05.08.2014 № 0000861500, № 0000871500, № 0000881500, № 0000891500, № 0000901500 та № 0000911500.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Бессарабія-В» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнесхолдинггруп» за період з 01.06 по 30.09.2012, складено акт № 426/15-35434347 від 23.07.2014, в якому зазначено про відсутність у ПП «Бессарабія-В» бази, об'єкта оподаткування та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнесхолдинггруп», то на підставі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлені порушення податкового обліку ПП «Бессарабія-В», що призвело до завищення задекларованих ПП «Бессарабія-В» показників у рядку 10.1 Декларації «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%», рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту» в сумі 3 096 917 грн., чим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 3 096 917 грн., у тому числі по періодах: за червень 2012 року - 662 500 грн., за липень 2012 року - 680 833 грн., за серпень 2012 року - 554 285 грн., за вересень 2012 року - 1 199 299 грн.; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на загальну суму 3 096 917 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2012 року - 1 343 333 грн., за вересень 2012 року - 554 285 грн., за жовтень 2012 року - 1 199 299 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 05.08.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000861500 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 1 343 333 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 671 666,50 грн.;

- № 0000871500 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за вересень 2012 року на 554 285 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 277 142,50 грн.;

- № 0000881500 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на 1 199 299 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 599 649,50 грн.;

- № 0000891500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року на 1 343 333 грн.;

- № 0000901500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року на 554 285 грн.;

- № 0000911500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на 1 199 299 грн.

Висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган дійшов на підставі акта № 1158/10-07-22-03-12/37705096 від 23.12.2013 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнесхолдинггруп» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з СФГ «Аграрій» та акта № 77/22/32426802 від 09.09.2013 «Про результати документальної невиїзної перевірки СФГ «Аграрій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012»; вироку Барського районного суду Вінницької області від 14.05.2014 по справі № 125/496/14-к відносно директора СФГ «Аграрій», який був визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 222, ч. 1 ст. 366 КК України.

Матеріалами справи встановлено, що між ПП «Бессарабія-В» та ТОВ «Бізнесхолдинггруп» укладено договори купівлі-продажу сільгосппродукції № 04/09/2 від 04.09.2012, № 07/09/1 від 07.09.2012, № 25/09/1 від 25.09.2012, № 11/09/1 від 11.09.2012, № 12/06/1 від 12.06.2012, № 18/06/1 від 18.06.2012, № 25/06/1 від 25.06.2012, № 31/08/2 від 31.08.2012, № 20/07/1 від 20.07.2012, № 10/09/2 від 10.09.2012.

Факт виконання господарських операцій за вказаними договорами судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, рахунками-фактури, накладними, банківськими виписками (довідками), реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, товарно-транспортними накладними, довіреностями, картками про аналіз зерна, розписками про отримання товару, бухгалтерськими довідками за рахунками, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи та картками-рахунками.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки актів перевірок безпосереднього контрагента платника податку та контрагентів по ланцюгу жодним чином не доводять факт порушення саме позивачем приписів податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Бізнесхолдинггруп», оскільки можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом; вирок суду, яким визнано винним посадову особу платника податків - контрагента по ланцюгу сам по собі не може бути безумовним доказом нікчемності чи недійсності укладених угод або безтоварності проведених господарських операцій між ТОВ «Бізнесхолдинггруп» з ПП «Бессарабія-В», оскільки у вказаній кримінальній справі досліджувались лише обставини господарської діяльності контрагента по ланцюгу (СФГ «Аграрій»); позивачем підтверджено факт виконання умов укладених договорів з ТОВ «Бізнесхолдинггруп», а відтак дотримання необхідних умов реалізації права на формування податкового кредиту; посилання податкового органу на встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини є необґрунтованими, оскільки стосуються лише злочинних дій посадової особи контрагента по ланцюгу та не спростовують факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнесхолдинггруп» і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій за період, який підлягав перевірці.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення останнього права на податковий кредит відсутні.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами по ланцюгу вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит. У разі коли безпосередній контрагент чи контрагенти по ланцюгу допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами по ланцюгу вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом (ТОВ «Бізнесхолдинггруп») з купівлі-продажу товару (сільгосппродукції), в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний