Ухвала суду № 48888717, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/60828/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Берікули Ю.В.

відповідача - Батюти З.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2014

у справі № 816/3320/14

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз»

до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 20.05.2014 № 0001041701, від 28.07.2014 № 0001442200, від 28.07.2014 № 0001432200 в частині збільшення суми податку на додану вартість в розмірі 632 835,42 грн. та штрафних санкцій в сумі 167 452 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0001442200 від 28.07.2014 та № 0001432200 від 28.07.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 632 835,42 грн. та за штрафними санкціями в сумі 167 452 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просив відмовити в її задоволенні, оскаржувані судові рішення - залишити без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ПАТ по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, складено акт № 266/16-07-22-05524660 від 29.04.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 44.1 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 828 912,46 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 702 730,85 грн. та п. 176.2 ст. 176, п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, в результаті чого у поданих до Гадяцької ОДПІ податкових розрахунках ф. № 1ДФ за IV квартал 2012 року не включені виплачені доходи самозайнятим особам за ознакою доходу « 157».

На підставі результатів проведеної перевірки, 20.05.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001042200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 243 368,68 грн., в т.ч.: 2 828 912,46 грн. основного платежу та 1 414 456,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001032200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 953 143,41 грн., в т.ч.: 755 120,21 грн. основного платежу та 198 023,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001041701 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Головного управління Міністерства доходів і зборів у Полтавській області в порядку встановленому статтею 56 Податкового кодексу України.

В ході розгляду вказаної скарги наказом Гадяцької ОДПІ № 386 від 18.06.2014 було призначено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Гадячгаз» з 19.06.2014 терміном 5 робочих днів.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Гадячгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, складено акт № 489/16-07-22.14/05524660 від 03.07.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 44.1 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. п. 138.2, 138.4, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 756 538,59 грн. та п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість всього на 685 224,84 грн.

17.07.2014 на адресу позивача надійшло рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги, яким скасовано податкові повідомлення-рішення Гадяцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавський області від 20.05.2014 № 0001042200 в частині податку на прибуток в розмірі 108 561 грн. (в тому числі за основним платежем 72 374 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 36 187 грн.) та № 0001032200 в частині податку на додану вартість 87 368,71 грн. (в тому числі за основним платежем 69 895 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 17 473,75 грн.); в іншій частині залишено оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу ПАТ «Гадячгаз» - без задоволення. Крім того, залишено без змін податкове повідомлення-рішення Гадяцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 20.05.2014 № 0001041701.

28.07.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001442200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 134 807,68 грн., в т.ч.: 2 756 538,46 грн. основного платежу та 1 378 269,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001432200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 865 774,66 грн., в т.ч.: 685 225,21 грн. основного платежу та 180 549,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження задекларованих показників ПАТ «Гадячгаз» у рядку 03 ІД «Декларації» «Інші доходи» за 2013 рік на загальну суму 10 920 941 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 26.01.2004 між позивачем та ВАТ «Укрнафта» було укладено договір № 5/3-Г про постачання природного газу власного видобутку, терміном дії до 21 грудня 2014 року. Термін дії договору було продовжено на 2005 рік та до березня 2006 року шляхом підписання додаткових угод.

Незважаючи на припинення договірних умов між ПАТ «Гадячгаз» та ВАТ «Укрнафта», у зв'язку з недосягненням між сторонами згоди стосовно умов постачання газу, позивач протягом березня - червня 2006 року продовжував здійснювати відбір газу з внутрішньопромислових газопроводів ВАТ «Укрнафта».

У зв'язку з чим ВАТ «Укрнафта» звернулося до Господарського суду Полтавської області про стягнення з ПАТ «Гадячгаз» вартості природного газу в кількості 11 078,260 тис. куб. м.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02 грудня 2008 року відмовлено у задоволенні позову ВАТ «Укрнафта» до ПАТ «Гадячгаз» про стягнення вартості 11 078,260 тис. куб. м. природного газу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009 рішення Господарського суду Полтавської області від 02.12.2008 скасовано, стягнуто з ПАТ «Гадячгаз» на користь ВАТ «Укрнафта» вартість 11 078,260 тис. куб м. природного газу в сумі 12 762 155,62 грн.

Постановою Вищого господарського суду України 11.06.2009 касаційна скарга ПАТ «Гадячгаз» на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009 залишена без задоволення, а постанова Київського міжобласного апеляційного суду від 11.02.2009 - без змін.

13.08.2009 ухвалою Верховного суду України відмовлено ПАТ «Гадячгаз» у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 11.06.2009.

На підставі вищезазначеного ПАТ «Гадячгаз» у 2009 році віднесло до складу непокритих збитків товариства суму 12 762 155,62 грн., у зв'язку з тим, що зазначені витрати не стосуються витрат поточного звітного періоду, тобто не підпадають під дію пунктів 5-7 П(С)БО16 «Витрати».

Згідно з п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Як встановлено в судовому порядку позивач включив на виконання вимог зазначеної норми закону до складу валових витрат суму 11 227 811 грн., яка виникла внаслідок дооцінки природного газу придбаного у ВАТ «Укрнафта» за період з березня по червень 2006 року.

Відповідно до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

На виконання вказаних вимог Закону ПАТ «Гадячгаз» включило до складу валових доходів заборгованість в сумі 12 762 155,62 грн.

Правомірність включення позивачем до складу валових доходів та складу валових витрат суми по ВАТ «Укрнафта» під час складання декларації з податку на прибуток за 2009 рік підтверджено актом перевірки № 615/23/05524660 від 30.06.2010.

В подальшому ПАТ «Гадячгаз» звернулося до Харківського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009 за нововиявленими обставинами.

20.12.2012 Харківським апеляційним господарським судом переглянуто постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009 у справі № 20/386 та скасовано її, прийнято нову постанову, якою з ПАТ «Гадячгаз» стягнуто на користь ВАТ «Укрнафта» вартість 11 078,260 тис. м. куб. природного газу, що становить 1 841 214,43 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2013 постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 залишена без змін, а касаційна скарга ВАТ «Укрнафта» - без задоволення.

Вартість природного газу в сумі 12 762 155,52 грн. була скорегована в бухгалтерському обліку товариства та визначена заборгованість перед ВАТ «Укрнафта» у сумі 1 841 214,43 грн.

Згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 08.12.2008, постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012, предметом позовних вимог була вартість 1 078,260 тис. м. куб., належного ВАТ «Укрнафта», природного газу, отриманого ПАТ «Гадячгаз».

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів (пп. а пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Оскільки, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 (набрала законної сили) ПАТ «Гадячгаз» зобов'язано відшкодувати ВАТ «Укрнафта» вартість 11 078,260 тис. м. куб. природного газу (1 841 214,43 грн.), тому суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що висновки Гадяцької ОДПІ щодо порушення ПАТ «Гадячгаз» пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України в частині обов'язку декларування та сплати податку на прибуток з різниці вартості природного газу є безпідставними.

Різниця між зобов'язаннями ПАТ «Гадячгаз» щодо сплати вартості природного газу обсягом 11 078,260 тис. м. куб у сумі 10 920 941,19 грн. не є доходом ПАТ «Гадячгаз», набутим 2013 році, та не підпадає під ознаки доходу, визначені пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Тому, зазначена різниця у вартості природного газу не може бути об'єктом оподаткування в розумінні ст. ст. 22 та 134 Податкового кодексу України, яка визначає, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших: витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

З огляду на викладене, відповідачем протиправно збільшено ПАТ «Гадячгаз» грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 2 074 978,82 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 037 489,41 грн.

Щодо висновків податкового органу про завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.1 АВ Декларації «Адміністративні витрати» на загальну суму 255 315 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених норм законодавства, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

На підтвердження понесених адміністративних витрат позивачем до суду першої інстанції були надані рахунки за реактивну електроенергію, рахунки за акт. е/е згідно договору № 0167 від 22.02.2008, акти про обсяг спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії, рахунки-акти за теплокомунікаційні послуги, інформацію про розрахунки за телекомунікаційні послуги, акти здачі-прийняття наданих послуг, рахунки-фактури, акти про надання послуг по договору про обслуговування емісії, рахунки, акти про виконання комплексу заходів щодо створення умов використання та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, акти виконаних робіт, довідки-рахунки про оплату за вчинення нотаріальних дій до реєстрів, заяви на переказ готівки, квитанції.

З огляду на викладене, висновок Гадяцької ОДПІ щодо завищення суб'єктом господарювання адміністративних витрат є безпідставним та спростовується, дослідженими судами попередніх інстанцій, матеріалами справи.

В актах перевірок від 29.04.2014 та 03.07.2014 відповідачем зроблено висновок про завищення ПАТ «Гадячгаз» обсягу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу за період з липня 2012 року по грудень 2013 року, що, на думку відповідача, призвело до заниження податку на прибуток в сумі 627 943,65 грн. та податку на додану вартість в сумі 632 835,42 грн.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Підпунктом 1.1 Наказу Мінстерства енергетики та вугільної промисловості від 23.11.2011 № 737 «Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 за № 1361/20099, встановлено, що річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 571/7892, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за № 1224/8545.

Згідно з п. 21 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» розподіл природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з транспортуванням природного газу газорозподільними мережами з метою його доставки споживачам.

Відповідно до п. 7 Методичних положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах з газопостачання та газифікації, затверджених наказом Мністерства палива та енергетики України від 20.10.2006 № 394 витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) з постачання та транспортування газу, які несе підприємство у процесі своєї діяльності протягом звітного періоду, тобто операційні витрати підприємства на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати за звітний період групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами: матеріальні витрати (за винятком вартості зворотних відходів); витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів та нематеріальних активів; інші операційні витрати.

Згідно з пп. 7.1 зазначеного Наказу № 394 до складу елемента «Матеріальні витрати» належать витрати на: сировину та матеріали (включаючи вартість природного газу, зрідженого газу та газу використаного на власні потреби, виробничо-технологічні витрати і втрати (технічно неминучий убуток) за встановленими нормативами.

Підпунктом 4.4. Наказу № 394 передбачено, що кількість природного газу, використаного на власні потреби, виробничо-технологічні витрати і втрати (технічно неминучий убуток) за встановленими нормативами визначається за розрахунками згідно із затвердженими нормативними положеннями.

Відповідно до Положення про порядок визначення граничних обсягів виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат природного газу, що виникають у газорозподільних мережах, затвердженого Наказом Містерства палива та енергетики України № 668 від 26.10.2004, нормовані (нормативні) втрати газу - сума виробничо-технологічних витрат газу та його втрат за рахунок неприведення об'єму виміряного газу до стандартних умов.

Згідно з п. 3 цього Положення, виробничо-технологічні витрати газу - це газ, що витрачається на виконання певного виду роботи під час його транспортування; виробничо-технологічні втрати газу - це газ, що втрачається під час його транспортування газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами; втрати газу за рахунок неприведення об'єму виміряного газу до стандартних умов - втрати газу, що виникають у разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об'ємів газу низького тиску, які вимірюються лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни тиску та/або температури газу.

Сума показників всіх вище перелічених видів втрат та витрат являє собою загальний обсяг нормованих (нормативних) втрат газу.

Пунктом 4.1 вищевказаного Положення передбачено, що рівень граничних виробничо-технологічних витрат газу визначається на підставі розрахунків, виконаних на базі Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 № 264 та зареєстрованої Мін'юстом 09.07.2003 за № 571/7892.

Згідно з п. 4.2 Положення рівень граничних нормованих втрат газу визначається на підставі розрахунків, виконаних на базі визначення питомих виробничо-технологічних втрат на базі Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої Міністерством юстиції України 09.07.2003 за № 570/7891 та Методики визначення питомих втрат, природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 25.10.2003 № 595, зареєстрованої Міністерством юстиції України 25.12.2003 за № 1224/8545.

Пунктом 1.4 вказаного Положення передбачено, що Положення застосовується на підприємствах незалежно від форми власності, у структурних підрозділах підприємств, виділених в окрему планово-облікову одиницю, що виконують і надають послуги з транспортування газу.

Відповідно до п. 5.5 зазначеного Положення, для підприємств з газопостачання та газифікації, що здійснюють транспортування газу за регульованим тарифом обсяги ВТВ та нормованих втрат газу визначаються на рік цими підприємствами самостійно.

В період з 01.04.2012 по 31.12.2013 ПАТ «Гадячгаз» отримало від Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1 904,839 тис. куб. м. природного газу, для виробничо-технічних витрат та нормованих втрат природного газу, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, досліджених судами попередніх інстанцій.

Згідно з п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу України до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Відповідно до положень п. п. 5.8, 5.10 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 570/7891; Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 571/7892 та Методики визначення питомих втрат газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за № 1224/8545, природний газ, отриманий для покриття виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат включається до собівартості транспортування природного газу та є складовою частиною, що передбачена в структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами.

Отже, позивачем правомірно було включено до собівартості транспортування природного газу в період з 01.04.2012 по 31.12.2013 виробничо-технологічні витрати та нормовані втрати природного газу обсягом 1 904,839 тис. м. куб. на загальну суму 6 814 108,54 грн.

На підтвердження правомірності віднесення до складу виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу 1 904,839 тис. м. куб. на загальну суму 6 814 108,54 грн. позивачем до суду першої інстанції були надані: договори на купівлю-продаж природного газу, додаткові угоди до договорів на купівлю-продаж природного газу, податкові накладні, порядки денні комісії з інвентаризації природного газу ПАТ «Гадячгаз», акти-розрахунки на списання виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу, акти приймання-передачі природного газу.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0001442200 від 28.07.2014 повністю та № 0001432200 від 28.07.2014 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 632 835,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 167 452 грн.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний