Ухвала суду № 48888709, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/61197/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014

у справі № 826/4881/14

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Українські прогресивні технології»

про стягнення з розрахункових рахунків та за рахунок готівки заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулася до адміністративного суду з позовом про стягнення з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Українські прогресивні технології» та за рахунок готівки заборгованості в сумі 2 220 274 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2014 задоволено позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг в сумі 2 220 274 грн., у тому числі: 1 235 113 грн. з податку на прибуток приватних підприємств та 985 161 грн. з податку на додану вартість за ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Українські прогресивні технології» рахується на підставі не сплачених узгоджених грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 18.06.2013 № 0000572240 з податку на прибуток на суму 1 237 593 грн. та № 0000582240 з податку на додану вартість на суму 985 161 грн., відповідно.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені відповідачем в судовому порядку та постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2013 у справі № 826/1602/13-а визнані недійсними та скасовані.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 у справі № 826/1602/13-а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2014 (прийнято у відкритому судовому засіданні) скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 по справі № 826/1602/13-а та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2013.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено наявність у товариства податкового боргу та зважаючи на відсутність доказів, які б свідчили про погашення суми податкового боргу, заборгованість підлягає стягненню в судому порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла заборгованість, скасовані, а отже відсутня заборгованість, яка зумовила звернення податкового органу до суду.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 цього Кодексу якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз. 1, 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що на момент розгляду даної справи грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 18.06.2013 № 0000572240, № 0000582240 не були узгоджені, оскільки були предметом судового оскарження в справі № 826/1602/13-а, та за результатами судового розгляду скасовані, тобто не набули статусу податкового боргу, тому позовні вимоги податкового органу про стягнення з відповідача у даній справі суми у розмірі 2 220 274 грн. є безпідставними.

З огляду на вказані обставини, за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірний, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний