Ухвала суду № 48888699, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2015 р. м. Київ К/800/59632/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Вісмас-Техно»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2014

у справі № 826/7984/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Вісмас-Техно»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Вісмас-Техно» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.04.2014 № 0002122250 та № 0002132250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «МІКСАГРО», ТОВ «БОНІТ», ТОВ «ГАЛАІНТЕР», ТОВ «ЦС-ТАБ», ТОВ «СУЧАСНА ДІАГНОСТИКА», ТОВ «СИНТРО-КЛМ», ТОВ «САГУАРО», ТОВ «СІМПЛАЗА», ТОВ «АЛІГУС» та ТОВ «ДАНА ПЛЮС» за весь період фінансово-господарських взаємовідносин з 01.07.2010 по 31.12.2012, складено акт № 248/22.5.09/24076605 від 15.04.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2 та п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 500 596 грн. та порушення пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.1 ст. 44, п. п. 201.1, 201.6 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 757 866 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 26.04.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002122250 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 124 649 грн., в т.ч.: 2 500 596 грн. основного платежу та 624 053 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002132250 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 436 284 грн., в т.ч.: 1 757 866 грн. основного платежу та 678 418,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 31.01.2013 ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС було направлено на адресу ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» (адреса: 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2) запит про надання інформації, документів по взаємовідносинах з контрагентами та первинну документацію, з переліком контрагентів: ТОВ «Аспектсервісгруп», ТОВ «Дана Плюс», ТОВ «Міксагро», ТОВ «Ас Буд Груп», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ПП «БК «Перспектива», ТОВ «Логістик Бразерс», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Молінджі», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Жнлдизайнбуд», ТОВ «Камтес», ТОВ «Вест Інтер'єр», ТОВ «Торсистем Бутсбах», ТОВ «Електропрймкомплекс», ТОВ «Цс-Таб», ТОВ «Біолан Україна Груп», ТОВ «Сучасна діагностика», ТОВ «Синтро-Клм», ПП «Гермес-Еліт», ПП «Скс-Буд», ТОВ «Стандартінжиніринг», ТОВ «Стройдевелопменг», ТОВ «Будтехсталь», ТОВ «Інвестмастербуд», ТОВ «Сагуаро», ТОВ «Асс Буд Груп», ТОВ «Сімплаза», ТОВ «Алігус» , ТОВ «Екогех-СМУ», ТОВ «Сота-Стар», ТОВ «ППС-Груп», ТОВ «Промисловий ринок», ТОВ «Цитадель-Буд», ТОВ «Пром-спецринок», ТОВ «Політехмастер», ТОВ «Лігабудфонд», ТОВ «Універспроф», ТОВ «Наш район», ТОВ «Мегабудфонд».

Листом № 16 від 18.02.2013 за підписом директора товариства ОСОБА_4 зазначено, що у ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» відсутні правові підстави для задоволення письмового запиту ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС № 100/10/22.5.22 від 31.01.2013 щодо надання інформації, а також те, що документи, зазначені у запиті, 13.12.2012 були вилучені під час обшуку приміщення ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно», проведеного слідчим СВ ДПІ у Святошинському районі м. Києва Замятіним А.В.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи відсутні дані щодо виду, часу, змісту та обсягу господарської операції (на підтвердження операцій, переміщення, якості, зберігання товарів та ін.), одиницю виміру господарської операції, що не підтверджує факту їх надання та не дає можливості зробити висновки щодо того за чий рахунок здійснювалось перевезення товарів та зв'язку цих витрат з фінансово-господарською діяльністю підприємства-позивача; навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; позивачем первинну документацію по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами до суду не було надано; позивач не надав суду докази щодо звернення до правоохоронних органів про повернення оригіналів чи копій первинної документації, яка була вилучена, та доказів звернення до контрагентів для відновлення первинної документації, відсутні докази звернення до банківських установ про надання банківських виписок по рахунках, які не були вилучені; старшим слідчим СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві лейтенантом податкової міліції Замятіним А.В. винесено 21.01.2014 постанову про оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_4 (директора ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно»).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення зазначені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи наведені положення законодавства можна зробити висновок, що формування податкового кредиту та валових витрат законодавство пов'язує з реальним виконанням господарських операцій та наявністю у платника первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів для оформлення господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть підтверджуватися будь-якими первинними документами, що містять необхідні реквізити та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

Отже, на підтвердження сформованих даних податкового обліку платник повинен представити документи, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст, обсяг господарської операції, її учасників та є достатніми для встановлення факту існування активу та його руху на шляху від конкретного задекларованого постачальника до платника податків - набувача.

У справі, що переглядається, на обґрунтування неможливості представлення відповідних первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів позивач послався на факт їх вилучення правоохоронними органами.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Зміст цієї норми виключає правильність висновку податкового органу про відсутність у платника необхідних первинних документів у разі їх вилучення правоохоронними органами.

Пунктом 85.9 статті 85 цього Кодексу передбачено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З огляду на наведені законодавчі приписи без отримання копій первинних документів, вилучених у позивача під час обшуку 13.12.2012, висновок судів про непідтвердженість сформованого платником податкового кредиту та валових витрат за операціями зі спірними контрагентами є передчасним.

У даному випадку, для правильного вирішення даного спору суду слід було зобов'язати податковий орган вжити необхідних заходів для одержання від слідчого органу вилучених у платника первинних документів або безпосередньо витребувати завірені копії відповідних документів у слідчого органу, дослідити ці первинні документи на предмет їх достатності та достовірності для встановлення змісту господарських операцій позивача зі спірними контрагентами та підтвердження реальності виконання цих операцій, за наслідками чого зробити вмотивований висновок про дотримання (або недотримання) позивачем умов податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Вісмас-Техно» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний