Ухвала суду № 48888673, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/58590/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Аскарова М.В., Бондарчука А.Я.,

відповідача - Сперкача С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014

у справі № 826/5799/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехекспорт»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехекспорт» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 96626552201 від 02.12.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Агротехекспорт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, складено акт № 615/26552201/30859833 від 07.11.2013, в якому зафіксовано порушення: абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 138.2, 138.8, пп. пп. 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 138.1.9 п. 139.1 ст. 139 з урахуванням п. п. 44.1, 44.2, 44.6 ст. 44, п. п. 85.2, 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 066 366 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 02.12.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 96626552201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 412 082 грн., у т.ч.: 2 066 366 грн. основного платежу та 345 716 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем на сторінках 3-5 акту перевірки вказано про заниження позивачем валового доходу, а саме: показників рядка 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» декларації з податку на прибуток підприємств за періоди 9 місяців 2010 року, 2010 рік та І квартал 2011 року на загальну суму 136 538 грн.

Обґрунтування такого завищення базується на рахунках 28 (показники податкової звітності та реєстри бухгалтерського обліку) - згідно таблиці на сторінці 5 акту перевірки.

Щодо розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів (таблиця 1 «Додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємств»), то підприємство вказувало в таблиці відомості, з урахуванням відомостей рахунків бухгалтерського обліку та вимог чинного законодавства щодо обмежень на включення до валових витрат*, а саме:

Звітний періодВідомості таблиці 1 «Додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємств», грн.Відомості регістрів бухгалтерського обліку, грн.Відомості фінансового звіту (баланс), тис. грн. Рядок АРядок А1Рядок А5Згідно даних по рахунку 20Згідно даних по рахунку 28Рядок 100 Рядок 1309 місяців 2010 рокуна початок звітного періоду3407331971*3387625639,92338762,255,6338,8 на кінець звітного періоду7062961774*7045223210,25704754,443,2704,52010 рікна початок звітного періоду3407331971*3387625639,92338762,255,6 338,8 на кінець звітного періоду8972402929*8943115667,14879264,115,7879,3І квартал 2011 рокуна початок звітного періоду8972402929*8943115667,14879264,115,7879,3 на кінець звітного періоду15821353229*15789064720,811578906,284,71578,9* діяли вимоги чинного законодавства щодо обмежень на включення до валових витрат 50% вартості придбаного пального, що обліковується на рахунку 203Відповідачу були надані належним чином завірені копії фінансових звітів (які складаються на підставі бухгалтерського обліку) та оборотно-сальдові відомості по рахункам 20 та 28, які підтверджують дані податкової звітності та спростовують висновки акту перевірки.

На сторінці 7 акту перевірки вказано про завищення валових витрат за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 на загальну суму 8 982 557 грн.

Згідно з таблицею на сторінці 7 акту, дані перевірки свідчать про те, що контролюючим органом визначено більші суми витрат, ніж задекларовані ТОВ «Агротехекспорт» на суму 8 982 557 грн., а саме:

Звітний періодВитрати, згідно даних платника податківВитрати, згідно даних перевіркиВідхилення (збільшення суми витрат за результатами перевірки)2010 рік14 006 11515 745 9431 739 828І квартал 2011 року3 622 7764 564 281941 505ІІ-IV квартали 2011 року9 633 58611 565 6251 932 0392012 рік16 181 90720 551 0924 369 185всього 8 982 557На сторінках 8-10 акту перевірки знову вказується на встановлені заниження валових витрат та обґрунтовується тим, що ТОВ «Агротехекспорт» не надало до перевірки відомостей, що витребовували інспектори за заявкою від 31.10.2013 адресованою ТОВ «Агропромтехтранс», тобто іншій юридичній особі, у якої витребовувались картки рахунку 84 за ІІІ, IV квартали 2010 року та за 2011 рік (поквартально), картки рахунку 944 за 2011 рік, журналів-ордерів по рахунку 685 за перевіряємий період.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки позивачем не було надано до перевірки документів, які витребовувались відповідно до заявки від 31.10.2013.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що посадові особи відповідача, що здійснювали перевірку по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість почали проведення перевірки не з 11.10.2013, а після 20-го числа жовтня 2013 року, до приміщення позивача з'являлись за весь період перевірки лише чотири рази, завжди у другій половині дня та були присутні 2-3 години; перевірка проводилась на підставі регістрів бухгалтерського обліку (оборотно-сальдових відомостей, аналізів рахунків, оборотів рахунків, карток рахунків); первинні бухгалтерські документи були надані позивачем до перевірки в повному обсязі, але інспекторами не досліджувались; на заявку від 31.10.2013 про надання картки рахунку 84 за 3, 4 квартали 2010 року та за 2011 рік (поквартально), картки рахунку 944 за 2011 рік, журналів-ордерів по рахунку 685 за перевіряємий період, головний бухгалтер встиг підготувати та надати лише картки рахунку 944 за 2011 рік поквартально, що зайняло значний час; підтвердженням того, що виготовлення карток рахунків вимагає значного обсягу часу є поквартальні картки рахунку 685 на 287 аркушах.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

Витратами згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як встановлено в судовому порядку, позивачем були надані всі документи, на підставі яких, відповідно до законодавства, визначаються доходи та витрати, але посадовими особами відповідача ці документи в повному обсязі не досліджувались та не встановлювалась правомірність відображення відповідних показників в податковій та бухгалтерській звітності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність доводів податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 2 066 366 грн. за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 без дослідження первинних документів та не доведення згідно вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний