Ухвала суду № 48888633, 19.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року м. Київ К/800/48300/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2014 року

у справі № 821/1086/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Електромашсервіс» (далі - позивач, ТОВ «ТД «Електромашсервіс»)

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ТД «Електромашсервіс» звернулось у квітні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2013 року № 0000821502 та № 0000811502.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, серпень 2013 року, за результатами якої складено акт № 1274/21-03-15-02/31520436 від 01.11.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено суму податкових зобов'язань за липень 2013 року на 41 017,37 гривень, занижено суму податкових зобов'язань за серпень 2013 року на 145 200,00 гривень та завищено суму податкового кредиту за липень 2013 року на 891 012,70 гривень; п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за серпень 2013 року на 844 175,00 гривень та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за серпень 2013 року на 225 710,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 року: № 0000821502 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 225 710,00 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 112 855,00 гривень; № 0000811502 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 844 175,00 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 422 087,50 гривень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «ТД «Електромашсервіс» є юридичною особою, платником податків, основним видом діяльності якого є оптова торгівля (неспеціалізована оптова торгівля) електрообладнанням (електродвигуни), товари підприємство реалізує на внутрішньому ринку України, придбання товарів відбувається як на митній території України так і за кордоном.

У грудні 2011 року ТОВ «ТД «Електромашсервіс» укладено договір із ПАТ «Київенерго» № 2173/ДМТЗ-11 від 28.12.2011 року на поставку у 2012 році товарів (електродвигунів та генераторів змінного струму - електродвигуна 4АЗМ-8000/6000-УХЛ4 зав. № 254 (далі - ЕлД-8000/6000); електродвигуна 4АЗМ-500/6000-УХЛ4; електродвигуна 4АЗМ 1600/6000-УХЛ4) на загальну суму 8 250 000,00 гривень, у тому числі ПДВ - 1 375 000,00 гривень, при цьому вартість ЕлД-8000/6000 складає 5 724 000,00 гривень, у тому числі ПДВ - 954 000,00 гривень. Постачальником зазначеного електродвигуна ТОВ «ТД «Електромашсервіс» є «SBS Engineering Limited» (Великобританія), виробник НПО «Элсиб». Вказаним договором передбачено, що постачальник несе гарантійні зобов'язання перед покупцем на випадок виходу з ладу товару.

Термін гарантійних зобов'язань по ЕлД-8000/6000 складає 36 місяців з дня вводу в експлуатацію, але не більше 42 місяців з моменту відвантаження. Відвантаження ЕлД-8000/6000 здійснено в березні 2012 року згідно видаткової накладної № 23 від 26.03.2012 року на суму 5 724 000,00 гривень, у тому числі ПДВ - 954 000,00 гривень.

Комісією у складі представників постачальника ТОВ «ТД «Електромашсервіс», виробника НПО «Элсиб», ТЕЦ-5 СВП «Київські ТЕЦ» ПАТ «Київенерго» складений акт від 16.07.2013 року розслідування аварійної зупинки ЕлД-8000/6000, в якому зроблений висновок про непридатність до експлуатації електродвигуна та необхідність його заміни на новий у відповідності до гарантійних зобов'язань.

У відповідності до вимог контракту № 07221000 від 25.01.2012 року із постачальником «SBS Engineering Limited» у липні 2013 року ТОВ «ТД «Електромашсервіс» розмитнено ЕлД-8000/6000 згідно ВМД № 508050000/2013/008288 від 23.07.2013 року, при цьому сплачено ПДВ - 995 017,37 гривень. Сплата на адресу нерезидента не здійснювалась.

У відповідності до вищезазначеного контракту та гарантійних зобов'язань ТОВ «ТД «Електромашсервіс» у серпні 2013 року здійснив вивіз на адресу виробника НПО «Элсиб» ЕлД-8000/6000 у неробочому стані згідно ВМД № 508050000/2013/009043 від 08.08.2013 року, статистична вартість - 4 436 115,00 гривень до складу об'єкта оподаткування ПДВ не включена.

Також судами встановлено, що в декларації за липень 2013 року позивачем здійснено коригування в частині зменшення податкового зобов'язання на суму ПДВ - 954 000,00

гривень згідно р/к № 1 від 29.07.2013 року по податковій накладній № 7 від 23.07.2013 року по покупцю «ПАТ «Київенерго» у зв'язку із проведенням гарантійної заміни проданого раніше електродвигуна.

Судами зазначено, що в акті перевірки ревізор-інспектор погоджується, що платником правомірно відкориговані податкові зобов'язання на суму ПДВ - 954 000,00 гривень, проте вважає, що податкові зобов'язання при поставці ЕлД-8000/6000 нараховані не в повному обсязі, та не виключено зі складу податкового кредиту ПДВ, сплачений при розмитнені імпортованого електродвигуна, ввезеного в березні 2012 року.

За висновком податкового органу, якщо раніше імпортований товар виявлено непридатним для використання у виробництві та він повертається платником податку нерезиденту, то суми ПДВ, сплачені при імпорті цього товару, не повинні приймати участі у формуванні податкового кредиту, оскільки такий товар неможливо використати у межах господарської діяльності платника податку. У разі повторного ввезення товару (імпорт) платник податку має право на формування податкового кредиту в сумі ПДВ, зазначеній у ВМД, за умови, що такі товари ввезені для використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Таким чином, відповідач приходить до висновку, що так як ТОВ «ТД «Електромашсервіс» не використало ввезений товар в межах господарської діяльності, підприємство повинно було провести коригування (зменшення) податкового кредиту на суму ПДВ - 891 012,70 гривень (ПДВ при розмитненні ЕлД-8000/6000, ВМД № 508050000/2012/002398 від 23.03.2012 року).

Крім того, перевіркою встановлено, що у серпні 2013 року ТОВ «ТД «Електромашсервіс» не задекларовано податкові зобов'язання по покупцю ТОВ «Гірничі машини-ДГМ» на суму ПДВ - 145 200,00 гривень по отриманій від покупця передплаті згідно платіжного доручення № 568 від 29.08.2013 року на суму 871 200,00 гривень. Дане порушення позивач не оскаржує.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а саме дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Ця ж вантажна митна декларація служить підставою і для відповідних записів у Реєстрі отриманих і виданих податкових накладних.

Операції з ввезення товарів у митному режимі імпорту є об'єктом оподаткування за ставкою 20 % (ст. 193 ПК України). Тобто, судами вірно зазначено, що за наявності ВМД платник ПДВ відображає сплачені митним органам суми ПДВ у рядку 12.1 декларації з ПДВ, у колонці А цього рядка проставляє митну вартість товару, бо для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша за митну вартість, зазначену у ВМД, до колонки Б декларації з ПДВ вносить суму ПДВ, сплачену митним органам при розмитненні.

В ході здійснення господарської діяльності у платників ПДВ може виникати ситуація, коли змінюється вартість поставлених товарів або відбувається повернення товарів.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми

податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що у п. 192.1 ст. 192 ПК України мова йде про ситуації, коли обидві сторони угоди - платники податку на додану вартість. Іноземний постачальник не є платником податку на додану вартість. Нерезидент не може виписати розрахунок коригування, як це мав би зробити вітчизняний постачальник.

Суди попередніх інстанцій вірно вважають, що податок на додану вартість, сплачений при ввезенні товарів на територію України не може бути відкоригований у відповідності до ст. 192 ПК України з подальшим віднесенням суми ПДВ на валові витрати, оскільки документом, який посвідчує право на податковий кредит є ВМД, що підтверджує ввезення товарів, а не податкова накладна. Податок сплачується не у зв'язку з придбанням товарів, а у зв'язку з їх ввезенням. Інших приписів законодавства, які б зобов'язували позивача виключити зі складу податкового кредиту ПДВ, сплачений при розмитненні імпортованого в березні 2012 року електродвигуна, немає.

Також суди попередніх інстанцій правомірно не прийняли до уваги доводи відповідача про те, що право на податковий кредит за придбаними товарами виникає тільки в разі їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а оскільки повернений товар резидент не буде використовувати у своїй господарській діяльності, тому він зобов'язаний зменшити суму податкового кредиту.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В даному випадку судами встановлено, що діяльність позивача по придбанню імпортних товарів для продажу на території України спрямована не тільки на отримання доходу, а й прибутку. Вартість отриманого товару відноситься в податковому обліку на валові витрати. Виявлений через певний час, більше ніж рік, брак товару, у результаті чого товар повертається позивачу, отже, існує загроза неотримання доходу й оподатковуваного прибутку, тягне за собою вжиття позивачем заходів для того, щоб усе-таки отримати дохід: повертає товар продавцеві-нерезиденту. На заміну він отримає товар належної якості, таким чином, повернення товару з метою уникнення збитків є господарською діяльністю. Це явно елемент господарської діяльності імпортера. Тим більше, що операція з повернення відбувається в рамках базового договору поставки, який передбачає повернення поставленого товару в разі виявлення браку. Крім того, повернення товару нерезиденту в режимі експорту є оподатковуваною операцією за нульовою ставкою (ст. 195 ПК України).

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що жодна з норм ПК України, на порушення яких наполягає відповідач у акті перевірки (п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України) не передбачає зміни в порядку оподаткування у випадку зміни мети використання товарів.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому

числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суди вірно вважають, що оскільки податок на додану вартість сплачено до бюджету (виконано умову п. 198.2 ст. 198 ПК України), підстав для коригування податку на додану вартість, сплаченого при розмитненні обладнання, немає, і він обґрунтовано включений до складу податкового кредиту.

Щодо доводів позивача про необхідність застосування приписів п. 56.21 ст. 56 ПК України, то колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно не взяли це до уваги, оскільки при розгляді спору не було встановлено суперечності між нормами ПК України.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість висновків відповідача щодо заниження позивачем суми податкових зобов'язань за липень 2013 року на 41 017,37 гривень та завищення податкового кредиту за липень 2013 року на 891 012,70 гривень.

Щодо висновків відповідача про заниження податкового зобов'язання по декларації серпня 2013 року на 145 200,00 гривень, внаслідок не декларування податкових зобов'язань по покупцю ТОВ «Гірничі машини-ДГМ» по отриманій передплаті на суму 871 200,00 гривень, то суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що констатуючи правильність висновків відповідача про заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість у декларації серпня 2013 року, суд не може визнати недійсним податкові повідомлення-рішення податкового органу частково в якійсь конкретній сумі, оскільки неясно яким чином ці порушення, які позивачем не оскаржуються, вплинули на загальну суму донарахованого податкового зобов'язання, зменшення бюджетного відшкодування та застосованих штрафних санкцій. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Приймаючи до уваги викладене, рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, є недійсним в цілому. Дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому законодавством порядку дійсний розмір заниження податку на додану вартість, та прийняти нове рішення у зв'язку з безпідставним формуванням позивачем податкових зобов'язань в цій частині.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2014 року у справі № 821/1086/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько