Ухвала суду № 48888562, 19.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2015 р. м. Київ К/800/62202/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В., Бухтіярової І.О., Костенка М.І.,

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: позивача - не з'явився,

відповідача - Шевчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тонус»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р.

у справі № 822/3278/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тонус»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тонус» (далі - позивач, ТОВ «Фірма «Тонус») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 р. № 0000362206/1210 та № 000352206/1211.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.2013 р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 р. № 0000362206/1210 та № 0000352206/1211.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р., постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.20123 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.2013 р.

Відповідач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 24.01.2013 р. по 20.02.2013 р., на підставі направлень від 11.01.2013 р. № 003395, від 14.01.2013 р. № 003408, № 003409, № 003410 та направлень від 24.01.2013 р. № 003473, № 003470, № 003472, № 003474, посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому, відповідно до наказів від 14.01.2013 р. № 86 та від 24.01.20132 р. № 199, була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Фірма «Тонус» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт від 27.02.2013 р. № 725/22-6123845071 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 683 957 грн.; пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 778 237 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 13.03.2013 р. винесено податкові повідомлення-рішення № 0000102206/426, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 825 512 грн. та № 0000102206/427, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 167 356 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПС у Хмельницькій області частково скасовані вказані податкові повідомлення-рішення та 16.05.2013 р. винесено нові податкові повідомлення-рішення № 0000362206/1210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 754 734 грн., в тому числі 683 957 грн. - за основним платежем, 70 777 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000352206/1211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 972 796 грн., в тому числі 778 237 грн. - за основним платежем, 194 559 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки від 27.02.2013 р. № 725/22-6123845071, підставою для нарахування позивачу вказаних грошових зобов'язань слугували твердження перевіряючих про заниження ТОВ «Фірма «Тонус» сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за перевіряємий період по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайн Сервіс ЛТД» (далі ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радіосмстеми» (далі ТОВ «Радіосистеми»)При цьому податковий орган посилався на відсутність первинних документів, які б засвідчували приймання-передачу робіт (послуг) та відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а відтак операції з ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» та ТОВ «Радіосистеми» укладалися без мети реального настання правових наслідків з метою отримання податкової вигоди.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з тих мотивів, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, і, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» та ТОВ «Радіосистеми» є обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані протиправними та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід зазначити, що й надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, в обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Для з'ясування зазначених обставин судам необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та показника витрат позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не було в повному обсязі досліджено обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тонус» задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.2013 р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. у справі № 822/3278/13-а - скасувати.

Справу № 822/3278/13-а направити на новий судовий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко