Ухвала суду № 48888530, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/44868/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014

у справі № 1570/3293/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський виноробний завод»

до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.10.2011 №0001122302 та №0001112302.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Ізмаїльський виноробний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при відображенні операцій з контрагентом ТОВ «Південний Альянс-М» за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 13.09.2011 № 2383/2302/00412033, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4б ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року на суму 85865,00 грн.; занижено суду ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2011 року на суму 526649,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 27.10.2011 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001112302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 526650,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 526649,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0,01 грн.;

- № 0001122302, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85865,00 грн. за квітень 2011 року по податковій декларації з ПДВ №9003666835 від 20.05.2011.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Південний Альянс-М», на виконання умов договору поставки від 03.12.2010 №12-3, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема: податковими накладними; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; банківськими виписками.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 4381/23-513/37350435 від 04.07.2011 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Південний Альянс М», правомірно не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, враховуючи, що взаємовідносини позивача з контрагентом оформлені договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсними, а також, підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем були виконані, передбачені законодавством, вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль