Ухвала суду № 48888493, 19.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2015 р. К/800/24855/14(К/800/25484/14)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.

Стародуба О.П., Штульман І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року по справі № 812/168/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області

(далі - Управління)

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

в м. Ровеньки Луганської області (далі - відділення Фонду)

про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 Управління звернулося до суду з позовом до відділення Фонду про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відділення Фонду на користь Управління витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності та втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 1 березня 2012 року по 31 серпня 2012 року у розмірі 8912,33 грн., з яких витрати на виплату пенсії - 8846,17 грн., доставка пенсій - 66,16 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року апеляційну скаргу Управління залишено без задоволення, апеляційну скаргу відділення Фонду задоволено частково рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково.

Стягнуто з відділення Фонду на користь Управління витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності та втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 1 березня 2012 року по 31 серпня 2012 року у розмірі 1800 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, позивач просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а відповідач просить скасувати судові рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 1 березня 2012 року по 31 серпня 2012 року Управлінням здійснено виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90

Відповідно до списків зазначених осіб, Управлінням складено акти щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та подано для погодження до відділення Фонду.

Відповідачем вказані суми не прийнято до відшкодування, про що складено таблиці розбіжностей до довідок про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, Управління звернулось до суду із позовом в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття до відшкодування сум пенсій по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 1 березня 2012 року по 31 серпня 2012 року відносно осіб, яким призначено виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника;

- стягнути з відповідача витрати на виплату та доставку пенсій по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 72 791,62 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню підлягає лише та сума витрат, по яким пенсія була виплачена особам, у яких настав страховий випадок, а саме, щодо пенсій виплачених ОСОБА_74, ОСОБА_40, ОСОБА_13, ОСОБА_59, ОСОБА_8, ОСОБА_83, ОСОБА_66, ОСОБА_26, ОСОБА_84, ОСОБА_82

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції також виходив з того, що судом необґрунтовано задоволенні позовні вимоги, оскільки обов'язок відповідача щодо відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з виплатою пенсії вказаним особам у зв'язку із втратою годувальника виникає лише відносно відшкодування виплат проведених ОСОБА_84 та ОСОБА_82

Як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття до відшкодування сум пенсій по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 1 березня 2012 року по 31 серпня 2012 року відносно осіб, яким призначено виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника, оскільки здійснення дій являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень, а самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, залежно від страхового випадку, є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), який частково дублює норми раніше прийнятого, але ще чинного Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Оскільки за змістом вищевказаної норми дія Закону № 1788-XII не поширюється на визначення права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, ці відносини регулюються Законом № 1058-IV.

Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону № 1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно зі статтею 33 зазначеного Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є, серед іншого, жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-ХІV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Статтею 28 Закону №1105-ХІV встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Проаналізувавши вищезазначені норми права, вбачається, що страхові виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1105-ХІV Фонд виплачує у разі настання страхового випадку виключно особам, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону), перелік яких міститься у статті 33 зазначеного Закону. У разі якщо особи, яким призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не підпадають під визначений статтею 33 Закону № 1105-ХІV перелік осіб, які мають право на одержання страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, витрати, понесені управлінням ПФУ у зв'язку з виплатою та доставкою таких пенсій, не підлягають відшкодуванню Фондом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 8 липня 2014 року №21-240а14.

Проте, відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Справа вже переглядалася судом касаційної інстанції, і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року, з мотивів не дослідження матеріалів справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Зокрема, судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено доводи відповідача відносно того, що відсутні підстави для відшкодування пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки таке відшкодування відбувається лише у разі настання страхового випадку.

В даному випадку відділення Фонду відмовилось прийняти до заліку і відшкодувати понесені Управлінням витрати на виплату та доставку пенсій по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві вісімдесяти семи особам. В матеріалах справи наявні списки осіб із зазначенням підстави нарахування та виплати такої пенсії складені Управлінням, та із зазначенням причин відмови прийняття до заліку і відмови відшкодування цих коштів, складені відповідачем.

При повторному розгляді справи судами попередніх інстанцій досліджено підстави нарахування і виплати та відмови відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві лиши щодо десяти осіб, зазначених в цих списках.

Що стосується правильності нарахування і виплати Управлінням пенсій іншим особам, судами не перевірено.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що при повторному судовому розгляді справи суди попередніх інстанцій не виконали вимог частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суддів

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року скасувати, а справу № 812/168/14 направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Стародуб О.П.

Штульман І.В.