Ухвала суду № 48888479, 19.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року м. Київ К/800/52446/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2013 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року

у справі № 826/12902/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» (далі - позивач, ТОВ «МТІ»)

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, МГУМ - ЦО з обслуговування ВП)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «МТІ» звернулось у серпні 2013 року до суду з адміністративним позовом до МГУМ - ЦО з обслуговування ВП про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 року № 0000303930 та № 0000313930.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2013 року позов задоволено частково: скасовано податкове-повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000303930 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 2040,00 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2013 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000313930, прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено: визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000313930. В решті постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення № 637); п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР); ст. ст. 7, 9, 11, 69, 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що касатор-відповідач оскаржує судові рішення в частині задоволення позовних вимог, позивачем дані рішення не оскаржені, касаційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати решту судових рішень, перевіряючи їх законність та обґрунтованість.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено фактичну перевірку інтернет-магазину «Проторія», що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Московський, 21, який належить позивачу, за результатами якої складено акт від 06.06.2013 року б/н, яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, що виразилось у незабезпеченні щоденного друку фіскальних звітних чеків за 18.10.2012 року згідно з КОРО № 2665009069р/3, за 25.05.2011 року, 13.07.2011 року, 17.08.2011 року, 19.08.2011 року, 23.09.2011 року, 29.09.2011 року згідно з КОРО № 2665010959р/1; п. 2.6 Положення № 637, що виразилось у несвоєчасному оприбуткуванні готівкових коштів на загальну суму 236 275,60 гривень.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року: № 0000303930, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2380,00 гривень; № 0000313930, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 185 878,00 гривень.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, позивачем вчинено продовжуване порушення, за яке його може притягнуто до відповідальності лише один раз. Разом з тим, підтверджено правомірність та підставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми грошових коштів.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції частково помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову та залишаючи в решті рішення суду першої інстанції без змін, виходив з наступного.

За змістом ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до п. 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз змісту вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Положеннями ст. 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

У ході судового розгляду встановлено, що відповідачем під час перевірки було виявлено, що позивачем не забезпечено щоденного друкування фіскальних звітних чеків, зокрема, за 18.10.2012 року згідно з КОРО № 2665009069р/3, за 25.05.2011 року, 13.07.2011 року, 17.08.2011 року, 19.08.2011 року, 23.09.2011 року, 29.09.2011 року згідно з КОРО № 2665010959р/1., що за своєю суттю є продовжуваним порушенням.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що за вчинення порушень, визначених п. 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, а тому обґрунтовано скасували спірне податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000303930 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2040,00 гривень.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, щодо безпідставності висновків суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000313930, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.2 глави 1 Положення № 637 оприбуткування готівки визначено як проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 глави 2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Положеннями п. 7.5 розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 106/5297, визначено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Виходячи з того, що законодавством під «оприбуткуванням готівки» в касі підприємства у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, то не здійснення відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій згідно із Z-звітом у день одержання готівкових коштів у порядку, встановленому законодавством, не може вважатися «оприбуткуванням готівки в касі».

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки в касі є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому, не відображення готівки в книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та свідчать матеріали справи, відповідачем в акті перевірки зауважено, що готівкові кошти, які надійшли 13.12.2012 року в сумі 30 979,20 гривень на підставі фіскального звітного чеку № 1722 від 13.12.2012 року оприбутковані позивачем в КОРО № 2662010959р/3 в сумі 30 079,20 гривень.

Однак, при дослідженні зазначеної КОРО судом апеляційної інстанції встановлено, що в такій відображено суму 30 979,20 гривень, чим спростовано висновок відповідача про неповне оприбуткування готівкових коштів у сумі 900,00 гривень.

Крім того, відповідно до матеріалів акту перевірки відповідачем встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 236 275,60 гривень, зокрема: готівкові кошти, які надійшли 25.05.2011 року в сумі 731 160,00 гривень несвоєчасно оприбутковані 26.05.2011 року шляхом обліку в КОРО № 266510559р/1/3/92232 на підставі фіскального звітного чеку № 1149 від 26.05.2011 року; готівкові кошти, які надійшли 13.07.2011 року в сумі 30 619,80 гривень несвоєчасно оприбутковані 14.07.2011 року шляхом обліку в КОРО № 2065010959р/1 на підставі фіскального звітного чеку № 1198 від 14.07.2011 року; готівкові кошти, які надійшли 14.08.2011 року в сумі 63 827,90 гривень несвоєчасно оприбутковані 15.08.2011 року шляхом обліку в КОРО № 2665010959р/1 на підставі фіскального звітного чеку № 1231 від 15.08.2011 року; готівкові кошти, які надійшли 19.08.2011 року в сумі 35 030,20 гривень несвоєчасно оприбутковані 20.08.2011 року шляхом обліку в КОРО № 2665010959р/1 на підставі фіскального звітного чеку № 1236 від 20.08.2011 року; готівкові кошти, які надійшли 20.08.2011 року в сумі 29 360,80 гривень несвоєчасно оприбутковані 21.08.2011 року шляхом обліку в КОРО № 2665010959р/1 на підставі фіскального звітного чеку № 1237 від 21.08.2011 року; готівкові кошти, які надійшли 23.09.2011 року в сумі 27 789,60 гривень несвоєчасно оприбутковані 24.09.2011 року шляхом обліку в КОРО № 2665010959р/1 на підставі фіскального звітного чеку № 1271 від 24.09.2011 року; готівкові кошти, які надійшли 28.09.2011 року в сумі 42 275,70 гривень несвоєчасно оприбутковані 29.09.2011 року шляхом обліку в КОРО № 2665010959р/1 на підставі фіскального звітного чеку № 1276 від 29.09.2011 року.

Однак, у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що грошові кошти отримані позивачем 25.05.2011 року, 13.07.2011 року, 14.08.2011 року, 19.08.2011 року, 20.08.2011 року, 23.09.2011 року та 29.09.2011 року, які з позиції відповідача та суду першої інстанції несвоєчасно оприбутковані позивачем, були проведені через РРО, а отримана магазином готівка від здійснення операцій протягом дня була інкасована до установи банку в кінці робочого дня в сумах, зазначених у фіскальних звітних чеках за відповідну дату та зарахована на поточний рахунок позивача, що свідчить про фактичне оприбуткування цих коштів в установленому законодавством порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо оприбуткування позивачем готівкових коштів в сумі 236 275,60 гривень в порядку, передбаченому п. 2.6. глави 2 Положення № 637, зокрема, здійснено облік зазначених готівкових коштів (у день їх одержання) у повній сумі їх фактичних надходжень в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО шляхом своєчасного внесення відповідних записів, а тому обґрунтовано визначив безпідставність застосування до нього, передбачених ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95, штрафних (фінансових) санкцій у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, та як наслідок визнав незаконним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000313930.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та не правильного вирішення справи, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 19.06.2013 року № 0000313930 з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог ТОВ «МТІ» в цій частині, а в решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі № 826/12902/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько