Ухвала суду № 48888471, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2015 р. м. Київ К/800/24283/14

К/800/25494/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Пархомчук Р.І.від відповідачаПерепелюк О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скаргиПриватного акціонерного товариства «Київспецтранс» та Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014у справі № 826/13704/13-аза позовомПриватного акціонерного товариства «Київспецтранс»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвітретя особаПриватне підприємство «Геонікс»провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Київспецтранс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства Міндоходів у м. Києві, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватне підприємство «Геонікс», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2013 № 0002002201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2013 скасовано в частині задоволення адміністративного позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0002002201 від 13.08.2013 в частині нарахування амортизаційних відрахувань на суму дооцінки основних засобів, яка складає 907 240 грн. та у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0002002201 від 13.08.2013 в частині нарахування амортизаційних відрахувань на суму дооцінки основних засобів, яка складає 907 240,00 грн. - відмовлено, в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2013 - залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в цій частині було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відповідача відмовити.

У судовому засіданні касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 552/26-56-22-2-03/02772037 від 23.07.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем п.5.9 ст.5, пп.11.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27, пп.14.1.56, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.135.1, 135.2, пп.135.4.1 п.135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137, п.138.2, п.138.5, пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, п.139.1 ст. 139, п.144.1 ст.144, п.146.5, п.146.11 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 628 710 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на суму 7 637 828 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження ДПІ у Подільському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві листом № 2768/10/26-56-22-01-12 від 09.08.2013 було викладено пункт 1 висновків названого акту перевірки у іншій редакції, а саме: встановлено допущення позивачем порушення п.138.2, п.138.5, пп.138.1.1 п.138.1 п.138.2 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 п.144.1 ст.144 п.146.5 п.146.11 ст.146, п.1, п.6 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на суму 7 637 828 грн. та занижено податок на прибуток на суму 736 292 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002002201 від 13.08.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 912 365 грн. (з яких: 736 292 грн. - основний платіж та 184 073 грн. - штрафні санкції).

Відповідач дійшов висновку щодо заниження позивачем зобов'язань по податку на прибуток з огляду на наявність двох порушень, встановлених актом перевірки: 1) безпідставне формування валових витрат за результатами здійснення безтоварних господарських операцій з ПП «Геонікс»; 2) безпідставне завищення амортизаційних відрахувань у зв'язку з включенням до бази нарахування амортизаційних відрахувань суми дооцінки основних засобів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не погодився з висновками відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій у частині задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0002002201 від 13.08.2013 в частині нарахування амортизаційних відрахувань на суму дооцінки основних засобів, яка склала 907 240 грн. та відмовляючи в задоволені позову в цій частині, суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив, що позивачем не було надано доказів, що дооцінка майна позивача була проведена до 01.01.2010.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржуване судове рішення винесене без дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, зокрема, виходив з того, що позивач як під час проведення перевірки, так і при оскарженні її результатів в адміністративному порядку, не подав контролюючому органу документи, на підставі яких позивачем здійснено дооцінку активів, а саме: договору на виконання робіт з незалежної оцінки майна та висновків про вартість майна станом на дату, що передує 01.01.2010.

За змістом ч.2 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до суду апеляційної інстанції письмові пояснення з долученням доказів (а саме, копії договору на виконання робіт незалежної оцінки майна, платіжних доручень, оборотно-сальдову відомість, копії листа до Статичного управління м. Києва та балансу). Однак, суд апеляційної інстанції не виконав покладені на нього ч.2 ст.196 КАС України обов'язки, оскільки як не здійснив дослідження наданих позивачем доказів, так і не визнав необґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що, погоджуючись з висновками податкового органу про завищення позивачем амортизаційних відрахувань та скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2013 за №0002002201 в частині нарахування амортизаційних відрахувань на суму дооцінки основних засобів, суд апеляційної інстанції на підставі належних доказів дослідив та здійснив розмежування нарахованої позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибутку (в тому числі, суми основних платежів та штрафних санкцій), за кожним з епізодів, які слугували підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань.

Оскільки наявні матеріали справи не дають можливості виокремити зі складу загальної суми податкових зобов'язань з податку на прибуток суму, яка пов'язана з вказаними правовідносинами, та враховуючи повноважень касаційного суду, які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, колегія суддів касаційної інстанції позбавлена процесуальної можливості перевірити правильність висновків суду апеляційної інстанції в цілому в частині відмови в задоволенні позову.

Крім того, судова колегія зазначає, що згідно ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції, зокрема, повинна містити:

- описову частину із зазначенням: короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судом першої інстанції обставин;

- мотивувальну частину із зазначенням: встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Суд касаційної інстанції вважає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 в частині залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2013 вказаним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку правильності висновків суду першої інстанції по суті спору в цій частині спірних правовідносин та не навів мотивів, з яких він виходив при постановленні оскаржуваного судового рішення в цій частині.

Вищевказані обставини виключають можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків суду апеляційної інстанції в частині залишення рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до ч.4 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що, оскільки суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього функцій і не перевірив належним чином законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

2. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» та Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

3. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний