Ухвала суду № 48888467, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/20126/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року

у справі №816/4794/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області)

про зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про зобов'язання Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області відкликати податкову вимогу від 06.05.2014р. №66-15/1886/05.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що станом на 16.07.2014р. за позивачем значився податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 272,43грн та податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб, переривання податкового боргу в період з 30.01.2014р. по дату судового розгляду не відбувалось, отже податкова вимога є законною та такою, що не відкликалась.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкову вимогу Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 06.05.2014р. №66-15/1886/05.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року в частині задоволення позовних вимог та просить залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області була прийнята податкова вимога №66-15/1886/05 від 06.05.2014 року, з якої вбачається, що станом на 05.05.2014р. сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 за узгодженими грошовими зобов'язаннями, а саме, з податку на додану вартість становить 25662,30грн.

Відповідно до пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами пункту 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до змісту п.60.2 ст.60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, виходив з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 31.01.2014р. по 30.03.2014р. позивач самостійно задекларував суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49970,00грн. на підставі декларацій: від 20.02.2014р. №9008931310 у розмірі 22594,00 грн.; від 19.03.2014р. №9014583401 у розмірі 27376,00 грн.

Також, на підставі приписів п.п.129.1.1 п. 129.1 ст.129 ПК України контролюючим органом була нарахована пеня в загальному розмірі 274,12грн.

Разом з тим, в зазначений період позивачем було сплачено податкове зобов'язання у розмірі 76 000,00грн. на підставі платіжних доручень: №289 від 06.03.2014р. у розмірі 36 000,00грн. та №323 від 27.03.2014р у розмірі 40000,00грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з касаційної скарги, відповідно до зазначених обставин та з врахуванням приписів п.87.9 ст.87 ПК України станом на 31.03.2014р. за ФОП ОСОБА_1 рахувалась переплата по податку на додану вартість у сумі 93,58грн.

Разом з тим, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції та пояснень відповідача було встановлено, що станом на 05.05.2014р. на момент формування спірної податкової вимоги у позивача був відсутній борг у розмірі 25662,30грн., в той час, як у картці особового рахунку по податку на додану вартість значилась переплата у сумі 93,58грн.

Отже, оскільки спірна податкова вимога сформована по заборгованості з податку на додану вартість, яка була відсутня на час її формування, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що у суб'єкта владних повноважень, станом на 05.05.2014р., були відсутні підстави для формування спірної податкової вимоги №66-15/1886/05 з зазначенням суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість у розмірі 25662,30 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.О. Бухтіярова

____ М.І. Костенко