Ухвала суду № 48888425, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/19833/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року

у справі №804/18841/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче підприємство «Неоком» (надалі - ТОВ «НВП «Неоком»)

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Криворізька центральна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області)

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 року №0002292201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не відбувались, а договори укладені з метою проведення безтоварних операцій задля отримання податкової вигоди.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 року №0002292201.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015р. та просить залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НВП «Неоком» щодо дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з платниками податку: ТОВ «Акта-Стар» за лютий 2014р., ТОВ «Аверс Груп ЛТД» за червень 2014р., ТОВ «НРПХПУ» за липень 2014р., про що складено акт №1486/04-81-22-01/35230088 від 17.10.2014 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198 ПК України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та відповідно ст.55-1 ГК України не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «Акта-Стар» - ТОВ «НВП «Неоком» за лютий 2014 року, між ТОВ «Аверс Груп ЛТД» - ТОВ «НВП «Неоком» за червень-липень 2014 року, між ТОВ «НРПХПУ» - ТОВ «НВП «Неоком» за липень 2014 року, за наслідками чого ТОВ «НВП «Неоком» завищено податковий кредит по взаємовідносинам зТОВ «Акта-Стар» за лютий 2014 року на суму 46260,00 грн., ТОВ «Аверс Груп ЛТД» за червень-липень 2014 року на суму 105346,00грн., ТОВ «НРПХПУ» за липень 2014 року на суму 101608,00грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 253214,00грн. (за лютий на суму 46260,00грн., за червень 2014 року на суму 100226,00грн., за липень 2014 року на суму 106728,00грн.).

Висновки податкового органу про порушення позивачем наведених положень закону ґрунтується, зокрема, на наступних актах перевірок:

- №516/16-01-22-06/38610257 від 28.05.2014 р. про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Акта-Стар» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Тікі Трейлер», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Авто гудс керідж», їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року, яким зазначено про не підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками ТОВ «Тікі Трейлер», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Авто гудс керідж» у лютому 2014 року

- №77/10-06-22-04/39126688 від 29.07.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аверс Груп ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами за період квітень-червень 2014 року, згідно якого за результатами відпрацювання не встановлено місцезнаходження платника податків;

- №2727/26-55-22-08/33152670 від 08.09.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НРПХПУ» щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014р. по 08.09.2014р., згідно якого встановлено відсутність ТОВ «НРПХПУ» за податковою адресою, не підтверджено задекларований податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ за період липень 2014 року.

Крім того, податковим органом зазначено, що з наданих ТТН не можливо встановити, ким саме, відбувалось перевезення товару. З наданих паспортів якості на товар не можливо встановити виробника продукції, що не дає змоги прослідкувати ланцюг постачання товару та його походження.

Таким чином, на думку податкового органу, всі укладені операції між позивачем та його контрагентами нікчемні.

За наслідками проведеної перевірки Криворізькою центральною ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 року №0002292201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 316518,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 63304,00грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем, у перевіряємий період, здійснювались господарські операції на підставі укладених договорів з ТОВ «Акта-Стар», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Незалежний реєстратор підприємств харчової промисловості України» щодо поставки орісілу 175 (пірогенного діоксиду кремнію), електрокорунду, кремнезолю марки КЗ.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної/контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що розрахунки між ТОВ «НВП «Неоком» та його контрагента проводились в безготівковій формі, на підтвердження позивачем долучені до матеріалів справи копії банківських виписок в яких зазначено відповідні суми та номери платіжних доручень.

Також, на підтвердження належного виконання умов спірних правочинів позивачем до матеріалів справи були долучені копії відповідних документів, а саме, податкових накладних, видаткових накладних, паспортів якості на товар, товарно-транспортних накладних, рахунків, актів виконаних робіт, рахунок-фактур, рахунків на оплату, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, довіреностей.

Слід зазначити, що посилання податкового органу на ряд актів перевірок державних податкових інспекцій є необґрунтованими, оскільки звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались, а при перевірці та звірці господарські операції саме з позивачем податковим органом не досліджувались.

Щодо посилання податкового органу на неналежним чином оформлені ТТН, слід зазначити, що ТТН є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. Невиконання контрагентами своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Підсумовуючи викладене судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.О. Бухтіярова

____ М.І. Костенко