ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2015 року м. Київ К/800/19706/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року
по справі №820/18651/14
за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1)
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області)
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №0001681710 від 05.06.2014р. на суму 2382,77 грн.; №0001681710 від 05.06.2014р. на суму 2382,77 грн.; №0001701710 від 05.06.2014р. на суму 2389,29грн.; №1806-15 від 11.06.2014р. на суму 1910,88грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2015р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.02.2004р. позивач має у власності нежитлові приміщення підвалу №11-18 в літ. «А-5» загальною площею 74,3 м2, за адресою: АДРЕСА_1, про що також свідчить витяг про реєстрацію прав на нерухоме майно від 03.03.2004р. № 2989493 (а.с.29-30).
ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, підставі п.п.54.3.3 п.54.3. ст.54 розд. ІІ та п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України громадянину ОСОБА_1 визначено суму грошових зобов'язань зі сплати земельного податку з фізичних осіб та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0001681710 від 05.06.2014р. в розмірі 2382,77грн.;
№0001681710 від 05.06.2014р. в розмірі 2382,77грн.;
№0001701710 від 05.06.2014 р. в розмірі 2389,29грн.;
№1806-15 від 11.06.2014 р. в розмірі 1910,88грн.
За результатами адміністративного оскарження вказані податкові-повідомлення-рішення залишено без змін.
Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
За змістом п.п.9.1.10 п.9.1 ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог п.п.14.1.147 п.14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України .
Відповідно до п.п.269.1.1 п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі. А в силу вимог п.п.270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст.120 Земельного кодексу України і ст.377 Цивільного кодексу України.
Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
За правилами п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.8 ст. 287 Податкового кодексу України).
Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності ні нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова Міністерства оборони України №3727 від 04.08.2014р. згідно Наказу Міністра оборони України від 13.03.2013р. №173 було вилучено з балансу КЕВ м. Харків фонди військового містечка №19 по АДРЕСА_1 та передано на баланс Харківського університету Повітряних сил ім. І.Кожедуба. На території військового містечка №19 знаходиться житлова будівля, яка також має адресу вул.Сумська, 77/79 (а.с.42).
При цьому, позивачем не заперечується факт належності йому нежитлового приміщення підвалу №11-18 в літ. «А-5» загальною площею 74,3 м2 в п'ятиповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_1.
В силу вимог статей 182, 334 Цивільного кодексу України та положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.
З урахуванням наведених норм права колегія суддів касаційної інстанцій приходить до висновку, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 цього Кодексу, обов'язок зі сплати земельного податку виник у ОСОБА_1 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Дана правова позиція викладена Верховним судом України у постанові від 07.07.2015р. у справі №21-775а5, яка в силу норми ч.1 ст.2442 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2011-2013 роках нарахування земельного податку позивачу здійснено відповідно до Рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.02.2010р. №27/10 «Про внесення змін до рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008р. №42/08 ««Про затвердження «Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2007р.» виходячи з грошової оцінки земель по м.Харкову для всіх фізичних осіб - платників земельного податку, які не отримали довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки своєї земельної ділянки.
Так, станом на 01.01.2007р. базова вартість 1 кв. м. земель м. Харкова становить 253,3 грн. (рішення 17 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 25.12.2007р. №335/07 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007p.») і підлягає індексації в порядку, встановленому законодавством України. Враховуючи коефіцієнти індексації 1,028; 1,152, 1,059 та 1,0 базова вартість 1 кв. м. становить 317,7 грн.
З урахуванням методики розрахунку грошової оцінки окремої земельної ділянки для нарахування земельного податку фізичним особам, грошова оцінка земельної ділянки становить: 238276,63 грн.
Ставку податку за земельну ділянку на 2011 рік визначено контролюючим органом у розмірі 2382,77грн. (238276,63 * 1%), на 2012 рік - 2389,29 грн. (в зв'язку з тим, що рік складав 366 днів), за 2013 рік - 2382,77 грн.
Нарахування земельного податку позивачу у 2014 році було здійснено відповідно до Рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013р. №1269П/П 13 «Про затвердження «Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р.», згідно з рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013р. №1209/13 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013», на підставі Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України «Про оренду землі», «Про оцінку земель" та керуючись ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Так, згідно рішення 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 03.07.2013 р. 1209/13 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 p.», базова вартість 1 кв. м. земель м. Харкова становить 291,18 грн.
З урахуванням методики розрахунку грошової оцінки окремої земельної ділянки для нарахування земельного податку фізичним особам, грошова оцінка земельної ділянки становить: 191088,18 грн.
Ставку податку за земельну ділянку на 2014 рік визначено контролюючим органом у розмірі 1910,88 грн. (191088,18 грн. * 1%).
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволені позову.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак
Судді: ____ І.О. Бухтіярова
____ М.І. Костенко
Судове рішення № 48888414, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 18.08.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 820/18651/14. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: