Ухвала суду № 48888335, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/53959/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бухтіярової І.О., Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року

у справі №804/418/14

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі - ПП ОСОБА_1.)

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2013 року №0012401703.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013 року №0012401703.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у позивача наявні всі первинні документи щодо підтвердження обсягу задекларованого податку.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП ОСОБА_1 щодо виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р., про що складено акт №1079/17.3-21/НОМЕР_1 від 11.11.2013 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п.2 п.1, п.3 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження грошового зобов'язання на 126668,88грн.

В акті перевірки зазначено, що: під час перевірки наданих первинних документів було встановлено, що позивачем в документах на придбання та реалізацію продукції вказані неспівставні одиниці виміру, а саме на одну і ту ж номенклатуру товару в первинних документах визначено неоднорідні одиниці виміру (кВ.м, шт., п/м), що не дає можливості визначити фактичні витрати, пов'язані безпосередньо з отриманим доходом; відсутні технічні умови для виготовлення будівельних виробів із пластмас (вікна та двері полівінілхлорідні) у відповідності вимог ДСТУ Б В.2.6-15-99; відсутні належним чином обладнані виробничі приміщення; відсутні необхідне виробниче обладнання та трудові ресурси відповідної кваліфікації для виготовлення будівельних виробів із пластмас та здійснення ремонтно-будівельних робіт з монтажу металопластикових та алюмінієвих конструкцій (вікна, двері); відсутнє приміщень для зберігання готової продукції та комплектуючих; відсутні документи, підтверджуючі завезення матеріалів для виробництва, а саме, товарно-транспортні накладні.

Крім того, на вимогу податкового органу ПП ОСОБА_1 не було надано калькуляції та кошторису на виготовлення та встановлення реалізованої продукції, сертифікати й гігієнічні висновки.

На підставі викладеного, податковий орган дійшов до висновку, що діяльність позивача, у перевіряємому періоді, була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Наслідком діяльності суб'єкта господарювання було виключно, чи переважно, формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Задекларовані показники ПП ОСОБА_1 від постачальників і покупців не спричинили реального настання правових наслідків.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного узгодження ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013 року №0012401703,згідно з яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем «для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування», у сумі 135738,78грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 9069,90грн.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій цілком вірно та обґрунтовано виходили з наступного.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що первинна документація позивача на відповідність її вимогам ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в чинній редакції на момент спірних правовідносин) не досліджувалась податковим органом, в акті перевірки відсутні будь-які посилання перевіряючих на можливі порушення щодо її оформлення.

Щодо відсутності у позивача виробничих приміщень, умов для здійснення безпосередньої господарської діяльності з виготовлення вікон та дверей згідно з ДСТУ, ТТН на підтвердження транспортування комплектуючих та трудових ресурсів, слід зазначити, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач є власником рухомого та нерухомого майна, площа якого надає можливість провадження підприємницької діяльності з урахуванням видів господарської діяльності позивача за КВЕД, в тому числі для розміщення обладнання та зберігання будівельних матеріалів, а також - готової продукції.

До того ж, ПП ОСОБА_1 при здійсненні господарської діяльності, відповідно до договору «Про спільну діяльність в сфері відповідального зберігання» від 11.01.2010р. №б/н (акт приймання-передачі до договору від 11.01.2010р.), використовував складські приміщення, які належать ДП «Дніпропетровська державна сільськогосподарська машинно-технологічна станція».

Під час проведення перевірки, відповідні документи щодо здійснення позивачем господарської діяльності відповідно до вимог ДСТУ контролюючим органом не витребовувались.

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 28.07.2011р. по 29.08.2011р. в штаті суб'єкта господарювання працювало троє осіб, в судовому засідання були досліджені відповідні документи, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме, копії трудових договорів та докази оплати вартості проходження їхнього навчання в учбовому комбінаті «Дніпробуд» для отримання ними відповідної кваліфікації.

Крім того, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що перевіркою ведення обліку сум, на які нараховується єдиний внесок, порушень встановлено не було.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, суди дійшли вірного висновку, що ТТН є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність ТТН не може бути підставою для невизнання витрат з придбання матеріальних цінностей.

Отже, підсумовуючи викладене судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та прийнято суб'єктом владних повноважень без урахування всіх обставин встановлених при розгляді справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.О. Бухтіярова

____ М.І. Костенко