Рішення № 48887491, 16.07.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2013 р. Справа № 918/706/13

Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Мороз С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Техноваги"

до Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство"

про стягнення в сумі 14 600,00 грн.

В судове засідання представники сторін не з'явились.

Обставини справи: В травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Техноваги" (далі ТОВ НВП "Техноваги") звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" (далі ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство") про стягнення заборгованості в сумі 14 600 грн. 00 коп., яка виникла згідно з договором поставки №017 від 25.02.2010 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 травня 2013 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 04 червня 2013 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою сторін, однак, відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника в жодне судове засідання.

Позивач в судове засідання 16 липня 2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджується підписом представника останнього в протоколі судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 09.07.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.

15 липня 2013 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої, ТОВ НВП "Техноваги" просить стягнути з відповідача заборгованість у зазначеній вище сумі на підставі видаткових накладних.

Згідно з п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, суд розцінює подану позивачем заяву, як заяву про зміну підстави позову та приймає її до розгляду.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи у відсутності представників сторін. Крім того, чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі граничного строку розгляду спору встановленого статтею 69 ГПК України.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Підстави виникнення зобов'язання та його поняття наведені в ст. 509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України ).

Судом встановлено, що ТОВ НВП "Техноваги" передало, а ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" прийняло товар (вага вагонна ТТВ-150-13,5(8)-Пф в кількості 1 шт., виріб закладний МС-1 в кількості - 4 шт. та виріб закладний МС-2 в кількості 4 шт.) на загальну суму 153 000 грн. 00 коп. , що підтверджується видатковими накладними №РН-0000814 від 29.07.2010 року, №РН-0000819 від 29.07.2010 року належним чином засвідчені копії яких, підписані сторонами та скріплені їх печатками, долучені позивачем до матеріалів справи(а.с.11-12) та податковими накладними (а.с. 14-17).

Позивач зазначає, що відповідачем станом на 29.07.2010 року сплачено кошти в сумі 138 400 грн. 00 коп., а тому просить стягнути з останнього залишок заборгованості в сумі 14 600 грн. 00 коп. .

20 жовтня 2010 року позивачем застосовані заходи досудового врегулювання господарського спору - відповідачу в порядку вимог ст. 6 ГПК України пред'явлено претензію № ПР 15/10/10-1 від 15.10.2010 року на суму 14 600,00 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.19-21). Проте, відповіді на претензію відповідачем не надано, заборгованість не оплачена.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В інформаційному листі ВГСУ від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено: "Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див.постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10)".

Отже, судом встановлено, що товар за накладними одержано відповідачем 29.07.2010 року, відтак в силу наведених вище положень законодавства з наступного дня (тобто з 30.07.2010 року) у відповідача виник обов'язок оплатити одержаний товар, у позивача відповідно виникло право вимагати оплати товару.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 17 травня 2012 року у справі №13/196.

Докази сплати суми боргу (повернення коштів) в матеріалах справи відсутні.

Водночас судом встановлено наступне.

08 вересня 2010 року господарським судом Рівненської області порушено провадження у справі № 8/28 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" вул. Котляревського, 1,Оженин,Острозький район, Рівненська область,35820, код ЄДРПОУ 00955785. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство". Накладено арешт на все майно та грошові кошти, що належать боржнику.

20 травня 2011 року в газеті "Урядовий кур'єр" (№90 від 20.05.2011р.) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство": вул.Котляревського, 1, с.Оженин, Острозький район, Рівненська область.

Позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості в сумі 14 600 грн. 00 коп. за поставлений товар згідно видаткових накладних від 29.07.2010 року.

Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як зазначено в пункті 8.13 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. №04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та пункті 54 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті14 Закону.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.02.2012 року затверджено уточнений реєстр вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" станом на 24.01.2012 року, зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Водночас зі змісту даної ухвали вбачається, що позивач у визначеному чинним законодавством порядку і строки заяву з вимогами до боржника в сумі 14 600 грн. 00 коп., за зобов'язаннями які виникли 30.07.2010 року до господарського суду не подавав.

Враховуючи наведене, та те, що позивач у встановлений Законом порядку не звернувся у справі про банкрутство з своїми вимогами (конкурсними) до боржника такі вимоги вважаються погашеними, а тому в заявленій вимозі в сумі 14 600 грн. 00 коп. слід відмовити.

На підставі статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Рівненської області, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "22" липня 2013 року.

Суддя Пашкевич І.О.