Рішення № 48885890, 12.08.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/8054/14-ц

Провадження №2/333/552/15

рішення

Іменем України

12 серпня 2015 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Тучкова С.С.,

при секретарі Шелесько Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/8054/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з позовом, уточненим в ході судового розгляду справи (том 1 а.с.239-240), до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договоромв сумі 762274,14 гривень, а також судові витрати, посилаючись на те, що 28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу №15. 28.11.2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» уклав договір факторингу з ТОВ «Кредитні ініціативи», за яким право вимоги до боржників (у тому числі і за кредитним договором №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року) та, зокрема, і право вимоги за договорами забезпечення перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи». Так, відповідно до укладених між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 кредитного договору №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року та договорів про внесення змін до нього, останній отримав кредит у розмірі 99000 доларів США для здійснення розрахунків по договору купівлі-продажу квартири, строком погашення не пізніше 05.06.2038 року включно, зі сплатою за користування кредитом процентної ставки - 11,90% річних. У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №0707/0608/45-015-Р-1 (фізична особа за фізичну особу) від 05.06.2008 року, на підставі якого відповідач ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_1 його зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору. Крім того, у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №0707/0608/45-015-Р-2 (фізична особа за фізичну особу) від 05.06.2008 року, на підставі якого відповідач ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_1 його зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору. Однак, ОСОБА_1 порушив вимоги кредитного договору, а саме не виконав в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив на підставі ч.2 ст.158 Цивільного процесуального кодексу України розглядати справу за його відсутності, уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідачі та їхній представник, будучи повідомленими судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Представник відповідачів надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та участі відповідачів, проти позову заперечував, з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зокрема, у попередніх судових засіданнях представник відповідачів зазначав про припинення поруки у зв'язку із не заявленням банком до поручителів вимог на протязі шести місяців після настання строку виконання основного зобов'язання, а саме: пред'явлення позову до позичальника у 2011 році, та у зв'язку із збільшенням відсоткової ставки без згоди на те поручителів, про пропуск позивачем строку позовної давності та про подвійну відповідальність, яка може мати місце в разі задоволення позову про стягнення заборгованості, оскільки на час розгляду даної справи вже було винесено рішення суду, за яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було звернуто стягнення на предмет іпотеки. Після уточнення позовних вимог до суду представником відповідачів було надано додаткові заперечення, в яких він зазначив про невідповідність розрахунків позивача вимогам ст.625 ЦК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

05.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є позивач (банк), та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір (на купівлю житлової нерухомості) №0707/0608/45-015 (том 1 а.с.5-9), згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 99000 доларів США для здійснення розрахунків по договору купівлі-продажу квартири, а ОСОБА_1, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше 05.06.2038 року включно, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11.90 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Згідно п.3.1.1 кредитного договору №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року починаючи з 10.07.2008 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату відсотків за період користування кредитом шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 1010,71 доларів США у чітко встановлений договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору.

На підставі п.8.1 кредитного договору №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року за порушення терміну сплати ануїтетних платежів за договором позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в тому числі день погашення простроченої заборгованості.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (банк), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки №0707/0608/45-015-Р-1 від 05.06.2008 року ( том 1 а.с.28), на підставі якого поручитель взяла на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_1 його зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року.

Відповідно до п.1 договору поруки №0707/0608/45-015-Р-1 від 05.06.2008 року поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року, у сумі 99000 доларів США, строком до 05.06.2038 року, з процентною ставкою 11,90 % річних за їх використання.

Згідно п.2 договору поруки №0707/0608/45-015-Р-1 від 05.06.2008 року поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов'язання.

Крім того, у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (банк), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 (поручитель) було укладено договір поруки №0707/0608/45-015-Р-2 від 05.06.2008 року (том 1 а.с.31), на підставі якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_1 його зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року.

Відповідно до п.1 договору поруки №0707/0608/45-015-Р-2 від 05.06.2008 року поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року, у сумі 99000 доларів США, строком до 05.06.2038 року, з процентною ставкою 11,90 % річних за їх використання.

Згідно п.2 договору поруки №0707/0608/45-015-Р-2 від 05.06.2008 року поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов'язання.

17.11.2009 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк» (банк), та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року (том 1 а.с.10), відповідно до п.1 якого сторони змінили розмір відсоткової ставки та встановили порядок її зміни за період з 2009 по 2038 роки наступним чином: 11,9 % річних - від дати укладання договору до 17.11.2009 року включно; 7% річних - з 18.11.2009 року по 09.11.2010 року; 10% річних - з 10.11.2010 року по 09.11.2011 року; 12,99% річних - з 10.11.2011 року по 05.06.2038 року.

Судом встановлено, що жодних додаткових угод до договорів поруки з приводу зміни процентної ставки між ПАТ «Сведбанк» та поручителями - ОСОБА_2, ОСОБА_3 не укладалось.

При цьому, відповідно до п.11 договорів поруки №0707/0608/45-015-Р-1 від 05.06.2008 року та №0707/0608/45-015-Р-2 від 05.06.2008 року сторони домовились, що будь-які зміни до основного зобов'язання, крім змін, наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності поручителя за договором, погоджуються між позичальником та банком самостійно без повідомлення поручителя про такі зміни.

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є належним правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» та надав суду всі необхідні документи, що підтверджують перехід до нього права вимоги у спірному зобов'язанні.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

На підставі ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

При цьому, пред'явлення позову до солідарних боржників є правом, а не обов'язком банку чи іншої фінансової установи (частина перша статті 543 ЦК України).

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не виконував належним чином своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року щодо своєчасного погашення основної суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом 30.06.2011 року ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, скориставшись своїм правом про заявлення вимоги про дострокове повернення кредиту, звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

20.06.2012 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя по цивільній справі №2-3389/11 за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки винесено рішення, відповідно до якого позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» задоволено, звернуто стягнення на користь ПАТ «Сведбанк» на квартиру №2, що знаходиться в будинку №56 по вул.Барикадній (загальною площею 105,9 кв.м) в м.Запоріжжя, яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року у розмірі 886618,89 гривень та 31912,17 гривень.

При цьому будь-яких вимог до поручителів ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, не заявляв.

З урахуванням уточнених вимог, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів відсотки за користуванням кредитом на підставі ст.625 ЦК України у розмірі 43456,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.07.2014 року становить 513958,46 гривень, та пеню за один календарний рік у розмірі 248315,68 гривень (том 1 а.с.239-240).

Суд вбачає, що у зв'язку іззверненням ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст.510 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст.530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст.1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року №6-116 цс 13, яка згідно ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абз.1, 2 п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Таким чином, оскільки мало місце дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, в якості якого було звернуто стягнення на предмет іпотеки, то нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки (пені) поза строком дії кредитного договору законом не передбачено. В такому випадку кредитор має право на отримання сум лише відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до положень ст.536 ЦК України правова природа процентів розглядається як встановлена договором плату за користування кредитними коштами, а не як санкцію за порушення виконання зобов'язання. Та обставина, що проценти за цією статтею є боргом, виражається, зокрема у відсутності зв'язку між можливістю їх стягнення та наявністю підстав юридичної відповідальності, а також в неприпустимості їх зменшення за вимогою боржника.

Поряд з тим ст.625 ЦК України передбачає проценти у якості санкції за порушення боржником грошового зобов'язання (за прострочення боржника) і встановлює їх у розмірі трьох процентів річних, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший процент.

Сторони мають вказати у договорі розмір процентів як майнової санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання. При чому, такий процент має вважатися неустойкою, оскільки як окремий несприятливий наслідок порушення зобов'язання проценти ст.611 ЦК України не передбачені (передбачена тільки неустойка), а дефініція неустойки, закріплена у параграфі 2 глави 49 ЦК України, відносить до неї проценти, як грошову суму, що сплачується боржником кредиторові у разі порушення зобов'язання. Відповідно до ст. 625 ЦК України проценти як санкція будуть нараховуватись на всю прострочену суму боргу, тобто й включаючи суму, що склалася як проценти за користування грошима.

У разі не закріплення розміру процентів як майнової санкції у договорі, боржник на вимогу кредитора повинен сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не передбачений іншим актом цивільного законодавства.

Виходячи із аналізу ст.625 ЦК України суд дійшов висновку, що проценти, передбачені ст.625 ЦК України, за своєю природою відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування чужими грошовими коштами. Тому під час вирішення спорів про стягнення процентів суд повинен визначити, чи позивач вимагає сплати процентів за користування грошовими коштами, що були надані як позика, кредит, банківський вклад, чи зміст вимоги полягає в застосуванні відповідальності за порушення грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).

Оскільки в даному випадку відсотки стягуються як санкція за порушення виконання грошового зобов'язання, та їх розмір, як санкції не встановлено договором, нарахування повинно здійснюватись з урахуванням норм ст. 625 ЦК України, тобто в розмірі три відсотки річних, а не за ставкою, встановленою п.1.3 кредитного договору, так як дані відсотки мають різну правову природу, а у зв'язку з достроковим стягненням заборгованості за кредитним договором період користування кредитними коштами припинився і має місце порушення строків виконання зобов'язання, за що передбачені відсотки як санкція, проте розмір відсотків, як санкції у розумінні ст.625 ЦК України кредитним договором не передбачено.

Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення. У даному випадку - 886618,89 гривень (розмір заборгованості, визначений за рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20.06.2012 року) х 3 % / 365 днів х 745 днів = 54290,23 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, надав ОСОБА_1 кредит. Однак, останній порушив вимоги кредитного договору №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року, а саме: не виконав в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту, відсотків по ньому, у зв'язку з чим 30.06.2011 року банк, скориставшись своїм правом про заявлення вимоги про дострокове повернення кредиту, звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є поручителями перед ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що є підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, з урахуванням норм ст.625 ЦК України, відповідно до наведеного вище розрахунку трьох відсотків річних.

Однак, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) ст.257 ЦК України встановлено в три роки.

Перебіг позовної давності, відповідно до ст.261 ЦК України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За приписами частини третьої вказаної статті, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Також слід врахувати ч.1 ст.253 ЦК України відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Переривання передбачає наявність двох строків позовної давності - до переривання та після нього, після переривання позовна давність починає перебіг заново. Отже, новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Таким чином, перебіг нового строку позовної давності починається з наступного дня після пред'явлення позову.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст.1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

З огляду на те, що ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, даним правом скористався, заявивши вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту шляхом подання позовної заяви до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, позовна давність відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України перервалась та почалась обчислюватися спочатку з моменту пред'явлення зазначеного позову, тобто з 30.06.2011 року.

З огляду на вищевикладене, гранично датою на звернення з даним позовом до суду було 30.06.2014 року, в той час як позивач звернувся до суду з даним позовом лише 15.10.2014 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж ст.625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку із спливом строків позовної давності, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості з поручителів, суд виходить з наступного.

У результаті укладання між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк» (банк), та ОСОБА_1 (позичальник) Договору про внесення змін і доповнень №1 від 17.11.2009 року до кредитного договору №0707/0608/45-015 від 05.06.2008 року (а.с.10), було збільшено обсяг відповідальності поручителів, оскільки змінився розмір відсоткової ставки з 11,99 % річних до 12,99% річних.

При цьому, судом встановлено, що жодних додаткових угод до договорів поруки з приводу зміни процентної ставки між ПАТ «Сведбанк» та поручителями - ОСОБА_2, ОСОБА_3 не укладалось. Відповідно до п.11 договорів поруки №0707/0608/45-015-Р-1 від 05.06.2008 року та №0707/0608/45-015-Р-2 від 05.06.2008 року сторони домовились, що будь-які зміни до основного зобов'язання, крім змін, наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності поручителя за договором, погоджуються між позичальником та банком самостійно без повідомлення поручителя про такі зміни.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

У п.22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За таких обставин, порука за договором поруки №0707/0608/45-015-Р-1 від 05.06.2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2, та порука за договором поруки №0707/0608/45-015-Р-2 від 05.06.2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 є припиненими.

Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, враховуючи положення ст.88 ЦПК України, суд вбачає за необхідне не стягувати з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.251, 252, 253, 256, 257, 260, 261, 264, 267, 516, 543, 544, 553, 554, 559, 611, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.10, 11, 16, 59, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков