Рішення № 48885506, 18.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/2140/2013(м)

263/8645/13ц

Головуючий у 1 інстанції Турченко О.В.

Категорія 27 Доповідач Песоцька Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

ОСОБА_1, ОСОБА_2

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом. Вказував на те, що між ним та ПАТ «Родовід Банк» було укладено: 23 грудня 2009 року договір №ДРГ.006.ДВ+12-3957/12-2009 про строковий банківський вклад «Довіра+», на виконання умов якого він вніс на депозитний рахунок 100000 грн. до 25 грудня 2010 року під 24 % річних від суми вкладу; 25 березня 2010 року - договір № ДРГ.006.НК12-4201/03-2010 про строковий банківський вклад «Накопичувальний», на виконання якого він вніс на депозитний рахунок 200000 грн. строком до 27 березня 2011 року під 22% річних і 6 травня 2010 року - договір № ДРГ.006.НК12-4255/05-2010 про строковий банківський вклад «Накопичувальний», за яким він вніс на депозитний рахунок 100000 грн. строком до 8 травня 2011 року під 22 % річних від суми вкладу. У вказаний у договорах строк відповідач кошти не повернув, посилаючись на відсутність коштів та призначення тимчасової адміністрації НБУ. Депозитні кошти повернені лише 6 червня 2011 року через Ощадбанк України.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з ПАТ «Родовід Банк» на його користь грошову суму у сумі 73140 грн., з яких: 21023 грн. - проценти за користування коштами банківських вкладів за прострочений строк до дня фактичного повернення; 8300 грн. інфляційні нарахування, 2745 грн. 3% річних; 33400 пеня за прострочення видачі банківських вкладів і 7672 грн. пеня за прострочення виплати відсотків.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_3 проценти за користування коштами банківського вкладу за договором №ДРГ.006.ДВ+12-3957/12-2009 від 23 грудня 2009 року за період з 25 грудня 2010 року до 20 квітня 2011 року в сумі 7693,15 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 76 грн. 93 коп.

Не погодившись, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення суду змінити і задовольнити його позовні вимоги у задоволені, яких відмовлено, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, який підтримав доводи скарги, представника ПАТ «Родовід Банк» ОСОБА_4, яка заперечувала проти скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_3 та ПАТ «Родовід Банк» було укладено:

23 грудня 2009 року договір №ДРГ.006.ДВ+12-3957/12-2009 про строковий банківський вклад «Довіра+», за умовами якого позивач вніс на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 100000 грн. до 25 грудня 2010 року, а банк зобовязався нарахувати за користування коштами 24 % річних від суми вкладу і повернути вклад на вимогу вкладника;

25 березня 2010 року - договір №ДРГ.006.НК12-4201/03-2010 про строковий банківський вклад «Накопичувальний», за яким позивач вніс на депозитний рахунок грошову суму у загальному розмірі 200000 грн. строком до 27 березня 2011 року, а банк зобовязався нарахувати 22 % річних від суми вкладу і повернути вклад на першу вимогу вкладника;

6 травня 2010 року - договір № ДРГ.006.НК12-4255/05-2010 про строковий банківський вклад «Накопичувальний», за умовами якого позивач вніс на депозитний рахунок грошову суму у розмірі 100000 грн. строком до 8 травня 2011 року, а банк зобовязався нарахувати проценти за користування вкладом в розмірі 22% річних і видати вклад на першу вимогу.

Постановою Правління Національного банку України від 13 березня 2009 року у ВАТ «Родовід Банк» було призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 16 березня 2009 року по 15 березня 2010 року і з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 16 березня 2009 року до 15 вересня 2009 року. У подальшому дію тимчасової адміністрації було продовжено до 15 вересня 2011 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України та Правління Національного банку України № 323 від 30 березня 2011 року «Про взаємодію Кабінету Міністрів України і Національного банку України щодо відчуження публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» зобовязань перед фізичними особами за вкладами та активів відкритому акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» прийнято рішення про виплати коштів вкладникам ПАТ «РОДОВІД БАНК» через державний Ощадбанк України.

Зокрема, зобовязання за вказаними депозитними договорами, укладеними між ОСОБА_3 і ПАТ «Родовід Банк», 20 квітня 2011 року були передані ПАТ «Родовід Банк» ВАТ «Державний ощадний банк України». Депозитні кошти позивач отримав 6 червня 2011 року від Ощадбанку України.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення процентів за користування коштами банківського вкладу за прострочений строк за договором від 25 березня 2010 року, суд виходив із того, що умовами цього договору не передбачено нарахування процентів після закінчення його строку; відмовляючи у позові про стягнення 3% річних і інфляційних нарахувань за договорами від 23 грудня 2009 року та 25 березня 2010 року, суд виходив з того, що з 16 березня 2009 року до 15 вересня 2011 року в банку діяла тимчасова адміністрація і тому ці виплати не підлягають нарахуванню та виплаті. Проте з таким висновком погодитись не можна.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового забезпечення, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно ч.1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

За умовами п. 1.1 укладених між сторонами договорів банківського вкладу, строк дії кожного з вкладів складав 12 місяців 2 дні, тобто, за договором від 23 грудня 2009 року до 25 грудня 2010 року; за договором від 25 березня 2010 року - до 27 березня 2011 року і за договором від 6 травня 2010 року до 8 травня 2011 року (а.с. 5-10).

Встановлено, що після закінчення строку дії договорів від 23 грудня 2009 року і від 25 березня 2010 року банк, будучи зобовязаний повернути позивачеві депозитні кошти з процентами, на його вимоги кошти не видав, посилаючись на дію тимчасової адміністрації і введення мораторію.

За таких обставин суд помилково дійшов висновку про те, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення процентів по банківському вкладу від 25 березня 2010 року за прострочений строк до дня передачі зобовязань за вказаним депозитним договором Ощадбанку України; 3% річних і інфляційні нарахування за договорами від 23 грудня 2009 року і від 25 березня 2010 року.

Посилання представника банку на те, що укладеними між сторонами банківськими договорами не передбачено нарахування процентів після закінчення дії договорів, не можуть бути прийняті до уваги. Договорами не передбачена і затримка видачі вкладів, але оскільки вона мала місце, відповідач за прострочений строк має сплатити відсотки.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-39 цс 13 від 29 травня 2013 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

З посиланнями відповідача на те, що грошові вклади не були видані своєчасно у звязку з дією тимчасової адміністрації в банку, не можна погодитись, оскільки зазначені договори були укладені в період дії тимчасової адміністрації.

За договором банківського вкладу від 25 березня 2010 року розмір відсотків за прострочений строк з 29 березня 2011 року по 19 квітня 2011 року становить 2526,02 грн. (200000 х 22: 100 : 365 х 22 - 126,03 (1% перерахований Ощадбанку України); 3% річних - 361,64 грн. (200000 х 3 : 100 : 365 х 22); інфляційні нарахування 2600 грн.

За договором банківського вкладу від 23 грудня 2009 року підлягає стягненню на користь позивача 3% річних в сумі 928,76 грн. (з 28 грудня 2010 року по 19 квітня 2011 року) (100000 х 3 : 100 : 365 х 113) і інфляційне нарахування в розмірі 4679,09 грн.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Укладеними між сторонами договорами банківського вкладу не передбачено зобовязання банку сплачувати пеню за несвоєчасне повернення вкладу. Тому судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог про стягнення пені за затримку видачі банківських вкладів.

Вимога позивача про стягнення з ПАТ «Родовід Банк» процентів за прострочений строк, 3% річних і інфляційних нарахувань у звязку з несвоєчасним повернення вкладів до 6 червня 2011 року, безпідставні, оскільки зобовязання за спірними договорами ПАТ «Родовід Банк» передало 20 квітня 2011 року Ощадбанку України.

Оскільки строк дії договору банківського вкладу від 6 травня 2010 року закінчився в період, коли зобовязання за ним були передані Ощадбанку України, вимоги позивача про стягнення за ним процентів, 3% річних та інфляційних нарахувань не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні зі стягненням з ПАТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_3 за договором банківського вкладу від 23 грудня 2009 року № ДРГ.006.ДВ+12-3957/12-2009 3% річних в розмірі 928 грн. 76 коп. і інфляційне нарахування в розмірі 4679 грн. 09 коп.; за договором банківського вкладу від 25 березня 2010 року №ДРГ.006.НК12-4201/03-2010 проценти в розмірі 2526 грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 361 грн. 64 коп. і інфляційне нарахування в розмірі 2600 грн.

У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з ПАТ «Родовід Банк» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 344 грн. 10 коп. ( 229,40 + 114,70).

Керуючись ст. ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних за договором про банківський вклад від 23 грудня 2009 року і про стягнення процентів, інфляційних нарахувань і 3% річних за договором про банківський вклад від 25 березня 2010 року скасувати.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЕДРПОУ 14349442) на користь ОСОБА_3 за договором банківського вкладу від 23 грудня 2009 року № ДРГ.006.ДВ+12-3957/12-2009 3% річних в розмірі 928 грн. 76 коп. і інфляційне нарахування в розмірі 4679 грн. 09 коп.; за договором банківського вкладу від 25 березня 2010 року №ДРГ.006.НК12-4201/03-2010 проценти в розмірі 2526 грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 361 грн. 64 коп. і інфляційне нарахування в розмірі 2600 грн. та у дохід держави судовий збір в розмірі 344 грн. 10 коп. (розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 38033949, отримувач коштів Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район).

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді