Постанова № 48885049, 20.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 р. Справа № 530/577/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області на постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.07.2015р. по справі № 530/577/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

08.04.2015 року позивач - ОСОБА_1, звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області (далі по тексту - УПФУ в Зіньківському районі Полтавської області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними дії УПФУ в Зіньківському районі Полтавської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті позивачеві пенсії згідно довідки № 1425 від 20.02.2015 року, виданої Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області; зобов'язати УПФУ в Зіньківському районі Полтавської області здійснити позивачеві перерахунок пенсії на основі довідки № 1425 від 20.02.2015 року, виданої Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області, з серпневого заробітку 1986 року (1132,48 грн.), провести відповідне нарахування та виплатити пенсію з дня звернення до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області про перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2015 року.

Постановою Зіньківського районного суду від 21.07.2015 року по справі № 530/577/15-а позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано безпідставними та неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії згідно довідки № 1425 від 20.02.2015 року, виданої Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії на основі довідки № 1425 від 20 лютого 2015 року, виданої Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області, з серпневого заробітку 1986 року (1132,48 грн.), провести відповідне нарахування та виплатити пенсію з дня звернення до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області про перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2015 року.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.07.2015 року та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вказівка МВС СРСР № 1/5725 від 21.10.1986 року про включення до складу оплати праці оплату за перебування в стані бойової готовності, на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваній постанові, не носить нормативного характеру. Крім того, дія КЗпП УРСР, постанови Ради Міністрів СРСР № 524-156 від 07 травня 1986 року, постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 поширюється виключно на працівників, безпосередньо зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а не на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не поширюється, про що Мінсоцполітики надавались відповідні роз'яснення. Пояснив, що згідно з листом Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій від 25.02.2014 р. № 02-2528/201 особовий склад зведеного загону проходив службу в зоні Чорнобильської АЕС безвиїзно по 24 години на добу у щоденному режимі роботи у три зміни по 8 годин, інші 16 годин доби виконував обов'язки з чергування в стані бойової готовності в пожежній частині міста Чорнобиль. Однак, згідно з роз'ясненням Мінсоцполітики № 7375/0/14-12/20 від 17.07.2012 р. години постійного перебування працівників в резерві у стані бойової готовності не вважаються роботою, а виплачені суми за цей обліковий час не враховуються до середнього заробітку при обчисленні пенсії. З огляду на викладене, вважає, що відповідачем було правомірно відмовлено у перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату № 1425 від 20.02.2015 р.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС І категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 29.09.1998 р., вкладкою до нього № НОМЕР_2 від 8 листопада 2007 р. (а.с.4).

04.09.1998 року військово-лікарською комісією УМВС України в Полтавській області на основі ст.ст.39-Б, 40-В, 41-В, 55-В, 36-В графи 1 Розділу хвороб і фізичних вад наказу МВС України від 17.07.1995 р №488 встановлено причинний захворювання з виконанням службових обов'язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.16-18).

07.05.2013 року при освідченні в Полтавській обласній медико-соціальній експертній комісії № 1 позивача визнано інвалідом 2-ї групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія довідки № НОМЕР_3 (а.с.16).

18 травня 2012 року позивачу видано посвідчення інваліда 2-ї групи (а.с.4).

З 1997 року позивач перебуває на військовій пенсії як пенсіонер МВС та визнаний інвалідом II групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС при виконанні службових обов'язків.

За рішенням суду з 28.05.2008 року ОСОБА_1 отримував пенсію як ліквідатор аварії на ЧАЕС відповідно до статті 54 Закону України «Про стататус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.14-15).

З 01.01.2012 р. вступила в силу Постанова КМ України № 1210 від 23.11 року, відповідно до якої пенсія нараховується з розрахунку оплати в зоні ЧАЕС в 1986 році.

При отриманні довідки №86 від 13.01.1992 року про заробітну плату для нарахування пенсії перебування в зоні ЧАЕС в період з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року було встановлено, що до розрахунку оплати праці за вказану роботу не було включено оплату за перебування в стані бойової готовності, яка передбачена вказівкою МВС СРСР № 1/5725 від 21 жовтня 1986 року та листом Держкомпраці СРСР жовтня 1986 року № 33-БГ.

Позивачем зібрано документи, які підтверджували перебування його в тридцяти кілометровій зоні ЧАЕС за вказаний період в стані бойової готовності.

Після звернення до УМВС України в Полтавській області позивачу була надана відповідна довідка № 1425 від 20 лютого 2015 року (а.с.7).

01.04.2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі із заявою про перерахунок пенсії як ліквідатору аварії на ЧАЕС в 1986 році на підставі довідки № 1425.

Рішенням від 06.04.2015 року за №27 УПФУ в Зіньківському районі відмовило позивачу в перерахунку пенсії на підставі поданих документів, з посиланням на безпідставність включення до розрахунку сум заробітної плати доплати за час перебування у стані бойової готовності (а.с.5).

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачеві пенсії на підставі довідки № 1425 від 20.02.2015 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження, зобов'язання УПФУ в Зіньківському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки та провести відповідні виплати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки довідка № 1425 від 20.02.2015 року повністю підтверджує перебування позивача у зоні відчуження, отримання ним відповідної винагороди та період участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок № 1210).

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Таким чином, розмір пенсії по інвалідності ставиться в залежність від заробітку, фактично отриманого особою у період її роботи в зоні відчуження.

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 р. № 524-156 «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС», надано право керівникам підприємств та організацій проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, по підвищених до 100% тарифним ставкам і посадовим окладам.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964-рс «Про виділення Міфненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» було передбачено з метою прискорення робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виділити у розпорядження Міненерго СРСР додатковий фонд заробітної плати в розмірі 1000 тис. рублів; надати право голові урядової комісії по ліквідації наслідків аварії виплачувати робітникам, що відзначилися, за виконання особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення одноразову винагороду в розмірі до 1 тис. рублів; дозволено керівникам міністерств і відомств, що беруть участь у ліквідації аварії, за погодженням із головою урядової комісії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на вказаних роботах у ІІІ зоні небезпеки, в п'ятикратному розмірі порівняно з установленими діючим законодавством нормами, по ІІ зоні - в чотирикратному розмірі, і в І зоні - в трикратному розмірі.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 № 1031рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964 на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.

Абзацом першим пункту 1 наказу МВС СРСР від 17.05.1986 № 0149 „Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", було наказано, зокрема, міністру внутрішніх справ Української PCP дозволяти за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, що зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у III зоні небезпеки у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Абзацом другим пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - III зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.

Згідно з листом Держкомпраці СРСР від 02.10.1986 № 3310-БГ та вказівкою МВС СРСР від 21.10.1986 № 1/5725, працівникам зведеного загону протипожежної служби МВС України одна година перебування у 30-км зоні Чорнобильської АЕС у резерві в стані бойової готовності враховується як 1/3 робочого часу з виплатою за цей обліковий період одинарної тарифної ставки (посадового окладу) працівникам з числа начальницького складу й окладу за спеціальне звання.

Разом з тим, колегія суддів, не заперечуючи наявності у МВС СРСР права на визначення умов оплати праці співробітників органів внутрішніх справ за перебування їх у стані бойової готовності, зауважує, що вказівка МВС СРСР від 21.10.1986 № 1/5725 була видана після завершення виконання позивачем робіт у зоні ЧАЕС (з 25.07.1986 року по 25.08.1986 року).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивачеві під час нарахування пенсії на підставі довідки №86 від 13.01.1992 року про заробітну плату на час перебування в зоні ЧАЕС в період з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року, до розрахунку оплати праці за вказану роботу не було включено оплату за перебування в стані бойової готовності, яка передбачена вказівкою МВС СРСР № 1/5725 від 21 жовтня 1986 року та лист Держкомпраці СРСР жовтня 1986 року № 33-БГ.

В подальшому колишнім роботодавцем позивача - Зіньківським районним відділом УМВС України в Полтавській області - було усунуто цей недолік та включено до складу заробітної плати оплату за час перебування в стані бойової готовності - 97,16 крб. за липень 1986 року та 347,00 грн. - за серпень 1986 року.

При цьому, слід відмітити, що вказана доплата за перебування у стані бойової готовності могла бути виплачена позивачеві пізніше, після повернення до основного місця роботи, однак, докази проведення такої виплати та фактичного отримання цих коштів позивачем у відповідача на час звернення ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки № 1425 від 20.02.2015 року були відсутні.

Вказівки на конкретні докази фактичного отримання суми доплати за перебування у стані бойової готовності (первинні документи) довідка № 1425 від 20.02.2015 року не містить.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не встановив, в якому розмірі позивач фактично отримав заробітну плату за серпень 1986 року та якими первинними документами це підтверджується (розрахунковим листом, табелем обліку робочого часу тощо).

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів, не заперечуючи наявності у ОСОБА_1 як особи, як брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі зведеного загону протипожежної служби (а.с.6) права на отримання належного розміру пенсії, обчисленої із заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС у повному обсязі, приходить до висновку, що відмову УПФУ в Зіньківському районі Полтавської області у перерахунку пенсії позивача на підставі довідки № 1425 від 20.02.2015 р. з урахуванням доплати за перебування у стані бойової готовності, за відсутності доказів фактичного отримання позивачем вказаної виплати, не можна вважати протиправною.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 13.08.2003 року, яка є обов'язковою для врахування в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Так, Верховний Суд України зазначив, що суду слід, зокрема, перевірити, чи отримував фактично позивач заробітну плату, яку, на його думку, потрібно враховувати при призначенні пенсії.

У відповідності до п.п.1, 2 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Зіньківського районного суду від 21.07.2015 року по справі № 530/577/15-а підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області задовольнити.

Постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.07.2015р. по справі № 530/577/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Дюкарєва С.В.