Ухвала суду № 48884404, 20.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

20 серпня 2015 року м. Київ № 826/15774/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кротюк О.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Державної міграційної служби України в місті Києві про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу у місті Києві Державної міграційної служби України про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2015 позовну заяву залишено без руху.

На виконання вищевказаної ухвали позивачем подано суду заяву про усунення недоліків, згідно якої ОСОБА_1 просить суд:

- визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, зокрема квартирою АДРЕСА_1

- зобов'язати Дарницький районний відділ міграційної служби України в місті Києві зняти з реєстрації місця проживання - квартира АДРЕСА_1 громадянина ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є людиною похилого віку та єдиним власником квартири АДРЕСА_1 у той час коли, ОСОБА_2 формально приписаний у вказаній квартирі, ніколи не проживав у ній, не несе жодних матеріальних витрат по її утриманню. За таких обставини, ОСОБА_1 просить зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та визнати його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1

Згідно змісту уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 зазначає, що основною серед вимог, є вимога зобов'язання відповідача вчинити діє, що полягають у знятті з місця реєстрації місця проживання ОСОБА_2, у той час коли статтею 21 КАС України передбачено звернення до суду з з кількома пов"язаними вимогами .

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим, п.1 та п.7 ч.1 ст.3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що публічно-правовим спором відповідно до норм КАС України є публічно-правовий спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.

Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В той же час, стаття 72 Житлового кодексу Української РСР визначає порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Так, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Поряд з цим, статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:

1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

2) виключено;

3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, із змісту позовних вимог в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, зокрема квартирою АДРЕСА_1 судом вбачається спір про право. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що даний позов стосується захисту прав, свобод чи інтересів, що виникають із житлових відносин.

Окрім того, суд вважає за необхідне акцентувати увагу, що вказані позовні вимоги адресовані фізичній особі - ОСОБА_2, що в розумінні КАС України не є суб'єктом владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції, розгляд яких не входить до завдань адміністративного судочинства визначенних статтею 2 КАС України.

Аналіз вказаного в сукупності дає підстави дійти суду до висновку, що позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, зокрема квартирою АДРЕСА_1 повинен розглядатися судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Суд вважає необхідним звернути увагу позивача, що стаття 21 КАС України в даному випадку застосуванню не підлягає, адже остання регулює питання пов'язаності між собою позовних вимог які територіально підсудні різним місцевим адміністративним судам , у той час коли даний спір в частині вищевикладених вимог підсудний місцевому суду цивільної юрисдикції.

У відповідності до положень пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження.

На підставі вищенаведеного, п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №826/15774/15 за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Державної міграційної служби України в місті Києві в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.

Роз'яснити позивачу, що позовні матеріали підлягають до розгляду місцевим судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та позовні матеріали надіслати позивачу негайно.

У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 КАС України та набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк